ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 4/260-Б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Жукової Л.В., Погребняка В.Я.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги Полонського районного центру зайнятості на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 26.05.2015 у справі №4/260-Б про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Полонський фарфор",-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 26.05.2015р. відхилено заяву Полонського районного центру зайнятості про поточні грошові вимоги до ЗАТ "Полонський фарфор" у сумі 1829,81 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 апеляційні скарги Полонського районного центру зайнятості залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Хмельницької області від 26.05.15 р. залишено без змін.

Полонський районний центр зайнятості звернувся до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 26.05.2015. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви про поточні грошові вимоги, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 23, ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.12.2008 р. порушено провадження у справі про визнання Закритого акціонерного товариства „Полонський фарфор" банкрутом, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру санації згідно ст. 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", призначено керуючим санацією керівника боржника - Пулковську Ларису Василівну, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Синишина Олега Андрійовича.

Ухвалою суду першої інстанції від 11.02.2010р. затверджено реєстр вимог кредиторів на суму 13922229,74 грн., зокрема, вимоги Полонського центру зайнятості в сумі 44468,84 грн. включено до другої черги вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 14.10.2010р. Закрите акціонерне товариство "Полонський фарфор" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором майна боржника арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполлінарійовича.

Ухвалою суду першої інстанції від 18.11.2010р. визнано поточні вимоги Полонського районного центру зайнятості у сумі 48843,27 грн.

05.05.2015р. Полонський районний центр зайнятості звернувся з заявою про визнання поточних грошових вимог до боржника в сумі 1829,81 грн., зазначивши про те, що заборгованість банкрута по страхових внесках до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття станом на 01.01.2011р. склала 1829,81 грн., що підтверджується розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2010 рік в цілому.

Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на те, що нарахування заявником заборгованості по страхових внесках у сумі 1829,81 грн. здійснювалось після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури банкрута, а після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у боржника не виникає будь-яких нових поточних зобов'язань, у т.ч. зі сплати обов'язкових платежів, що можуть бути заявлені в порядку ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Згідно ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Згідно зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Отже, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у боржника не виникає будь-яких нових поточних зобов'язань, у т.ч. зі сплати обов'язкових платежів, що можуть бути заявлені в порядку ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

У ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження наявності боргу по страхових внесках в сумі 1829,81 грн. Полонським районним центром зайнятості подано розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків за 2010 рік, відповідно до якої борг нараховано за жовтень - грудень 2010 року, тобто вже після винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом (14.10.2010р.).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви Полонського районного центру зайнятості про грошові вимоги до ЗАТ "Полонський фарфор" у сумі 1829,81 грн., оскільки ці вимоги не мають характеру поточних відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", виникли після введення ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, судами попередніх інстанцій правомірно не взято до уваги доводи Полонського районного центру зайнятості про те, що заявлена заборгованість не є боргом, а є не виплаченою заробітною платою, оскільки з наданої заявником на підтвердження наявності боргу розрахункової відомості вбачається, що центром зайнятості нараховано страхові внески ЗАТ "Полонський фарфор" до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у сумі 1829,81 грн. за 2010 рік, в тому числі і за жовтень - грудень 2010 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувані постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 та ухвала господарського суду Хмельницької області від 26.05.2015 винесені з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Полонського районного центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 26.05.2015 у справі №4/260-Б залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Жукова Л.В. Погребняк В.Я.