ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року Справа № 904/111/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скаргиПершого заступника прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпрона ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 рокуу справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПавлоградської місцевої прокуратури, м. Павлоград, Дніпропетровська обл. в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м. Київдо1. Державного навчального закладу "Професійне-технічне училище № 81", с. Юр'ївка, Дніпропетровська обл.; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агросфера", с. Юр'ївка, Дніпропетровська обл.провизнання недійсним договору про надання послуг та зобов'язання звільнити земельну ділянку

за участю представників

прокуратури: Насадчук Ж.Д.,

позивача: не з'явився,

відповідача-1: Керечанин Є.В.,

відповідача-2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2017 року (повний текст складено та підписано 24.03.2017 року) відмовлено у позові Павлоградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до державного навчального закладу "Професійно-технічне училище № 81" (далі за текстом - ДНЗ "ПТУ № 81") та товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агросфера" (далі за текстом - ТОВ СП "Агросфера") про визнання недійсним Договору про надання послуг № 1 від 08.05.2015 року та Додаткової угоди до нього від 21.10.2015 року і зобов'язання звільнити земельну ділянку державної форми власності площею 257,20 га.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2017 року та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору.

28.04.2017 року заступник прокурора Дніпропетровської області повторно звернувся з апеляційною скаргою і клопотанням про поновлення пропущеного з поважних причин строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 року відмовлено заступнику прокурора Дніпропетровської області у відновленні пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2017 року; апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області - повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано відсутністю поважних причин пропуску скаржником строку для подання апеляційної скарги, оскільки вперше подана апеляційна скарга повернута з підстав не надання доказів сплати судового збору та зауважено, що судом першої інстанції дотримано процесуальних строків внесення оскаржуваного рішення до системи діловодства, а, отже, несвоєчасність отримання повного тексту судового рішення та неможливість вчасного подання апеляційної скарги залежало виключно від волевиявлення скаржника.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 року та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

ДНЗ "ПТУ № 81" до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-1 проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Позивача та відповідача-2 згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-1, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульовано статтею 53 ГПК України, відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Заступник прокурора Дніпропетровської області, звернувшись повторно з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2017 року та з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку, останнє обґрунтував тим, що незважаючи на те, що повний текст оскаржуваного рішення прокуратурою на підставі заяви від 24.03.2017 року отримано лише 31.03.2017 року, вперше апеляційну скаргу подано 10.04.2017 року і після направлення апеляційної скарги 13.04.2017 року прокуратурою перераховано судовий збір до державного бюджету, проте, платіжне доручення у зв'язку з вихідними та святковими днями отримано пізніше, а тому оперативно усунувши недоліки, викладені в ухвалі від 20.04.2017 року, з урахуванням усіх обставин та своєчасності звернення з первісною апеляційною скаргою, просив відновити пропущений з поважних притичин процесуальний строк.

Суд апеляційної інстанції, відхиляючи клопотання прокурора про поновлення пропущеного процесуального строку виходив з того, що оскаржуване рішення господарським судом прийнято 21.03.2017 року та оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 24.03.2017 року, у зв'язку з чим згідно з положеннями ст. 93 ГПК України останній день подання апеляційної скарги - 03.04.2017 року, однак прокуратурою апеляційну скаргу направлено до місцевого господарського суду лише 10.04.2017 року, тобто, з пропуском строку на подання апеляційної скарги.

При цьому, апеляційним господарським судом зауважено, що повторно подана апеляційна скарга з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку обґрунтована завантаженістю відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області та пізнім отриманням платіжного доручення, у зв'язку з святковими та вихідними днями. Однак, зазначені обставини судом апеляційної інстанції не визнані поважними, виходячи з того, що завантаженість відділу залежить тільки від організації праці самим відділом, а святкові дні припадали на 16.04.2017 року - 17.04.2017 року (Пасха), тобто, вже після сплати судового збору 13.04.2017 року, а, отже, своєчасна сплата судового збору та подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення залежало виключно від волевиявлення скаржника.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заступником прокурора області не наведено обґрунтованих поважних підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2017 року, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання відмовлено.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що апеляційному господарському суду слід було надати скаржнику можливість реалізувати своє право на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Крім того, в силу приписів ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 7 цього ж Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що відхиляючи клопотання прокурора про відновлення пропущеного процесуального строку, судом апеляційної інстанції не враховано, що повернення апеляційної скарги, поданої прокурором 10.04.2017 року, здійснено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору, а відповідно до ч. 4 ст. 97 ГПК України після усунення обставин, зазначених в п. п. 1, 2 і 3 ч. 1 цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

При цьому, усунувши зазначені в ухвалі апеляційного господарського суду від 20.04.2017 року недоліки, яку прокуратурою отримано 25.04.2017 року, скаржником 28.04.2017 року, тобто, одразу після одержання відповідної ухвали, повторно подано апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду у даній справі з клопотанням про поновлення пропущеного ним з поважних причин процесуального строку на подання такої скарги.

Натомість, господарський суд апеляційної інстанції, проігнорувавши положення ч. 4 ст. 97 ГПК України та причини пропуску строку, постановив оскаржувану ухвалу, чим допустив неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до порушення гарантованого Конституцією України права заступника прокурора Дніпропетровської області на апеляційне оскарження рішення суду, що, в свою чергу, дає підстави для скасування оскаржуваної ухвали із направленням справи для розгляду до апеляційного господарського суду.

Судом касаційної інстанції також враховано і положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікована Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР) щодо наявності права кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

В п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України передбачено, що скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 року підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню для розгляду до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 року у справі № 904/111/17 - скасувати.

3. Справу № 904/111/17 направити для розгляду до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова О.І. Поляк