ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2016 року Справа № 925/1340/15
Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Селіваненко В.П.
розглянув касаційну скаргу Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Київ,
на рішення господарського суду Черкаської області від 03.09.2015
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016
зі справи № 925/1340/15
за позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Київ,
до товариства з обмеженою відповідальністю "МоноПак" (далі - Товариство), м. Черкаси,
про стягнення 10 200,00 грн. пені.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Відділення - Портянко О.В. предст. (дов. від 08.06.2016)
Товариства - не з'явився
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Відділення звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Товариства 10 200,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладеного рішенням Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.08.2014 № 83/02-р/к у справі № 51-02/05.14 "Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 03.09.2015 у справі № 925/1340/15 (суддя Довгань К.І.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України 4080,00 грн. пені (за 4 дні прострочення сплати штрафу), 1827,00 грн. судового збору. В решті позову - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 (судді Іоннікова І.А. - головуючий, Гончаров С.А., Тищенко О.В.) рішення місцевого господарського суду змінено: стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України 2040,00 грн. пені (за 2 дні прострочення сплати штрафу) та 1827,00 грн. судового збору; в решті позову - відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача 401,94 грн. судового збору з апеляційної скарги.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального права.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство просило судові акти попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника скаржника, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:
- Рішенням АМК:
визнано дії Товариства, які полягають в поданні інформації в неповному обсязі територіальному Відділенню в установлений головою територіального Відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному Відділенню у встановлені головою територіального Відділення строки;
· за вчинення зазначеного порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.;
- до закінчення кінцевого терміну для добровільної сплати штрафу Товариство оскаржило Рішення АМК до господарського суду міста Києва;
- рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2014 зі справи № 925/1340/15 у задоволенні позовних вимог Товариству відмовлено. Повне рішення у справі складено 01.12.2014;
- згідно з платіжним дорученням від 04.12.2014 № 1271 Товариство сплатило в доход державного бюджету 68 000,00 грн. штрафу, накладеного відповідно до Рішення АМК;
- за прострочення сплати штрафу Відділенням нараховано до стягнення 10 200,00 грн. пені за 10 днів (за період прострочення з 25.11.2014 по 04.12.2014 включно).
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства пені, внаслідок прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням АМК.
Відповідно до приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (Закон № 2210):
- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга);
- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);
- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п'ята);
- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома);
- суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частина дев'ята).
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.
Абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону № 2210 передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
Припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір (аналогічна правова позиція викладена у пункті 20.2 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").
Відповідно до частини другої статті 251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 252 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною першою статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.
З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора.
Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної сплати не включається до періоду часу, за який здійснюється стягнення пені (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.01.2015 № 910/23600/13).
Така ж позиція викладена і в підпункті 1.9 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.
Суди попередніх інстанцій у вирішенні даного спору виходили з того, що повне рішення у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу (справа № 910/22877/14) було складено 01.12.2014 (після проголошення у судовому засіданні 24.11.2014 його вступної та резолютивної частини), відповідно здійснили нарахування пені за період після дати складення повного рішення у справі № 910/22877/14 (після 01.12.2014) без урахування того, що приписами статті 56 Закону № 2210 чітко визначено подію, з настанням якої законодавець пов'язує зупинення нарахування пені: на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Будь-яких застережень щодо складення повного рішення у справі (після того, як було проголошено його вступну та резолютивну частини) або набрання відповідним рішенням законної сили приписи статті 56 Закону № 2210 не містять. При цьому, місцевий господарський суд також помилково включив у період часу, за який здійснюється стягнення пені, день фактичної сплати суми штрафу (04.12.2014).
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій з достатньою повнотою з'ясували фактичні обставини, які входять до предмета доказування у даній справі, проте невірно визначили період нарахування пені, відповідно, неправильно здійснили розрахунок пені, який підлягає до стягнення. У зв'язку з чим судові акти попередніх інстанцій підлягають зміні, а позов задоволенню частково: з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню пеня за 9 днів прострочення сплати штрафу (з 25.11.2014 по 03.12.2014 включно) у розмірі 9 180,00 грн. (68 000,00 грн. х 1,5% = 1 020,00 грн.; 1 020,00 грн. х 9 днів прострочення = 9 180,00 грн.)
При цьому судові витрати зі справи згідно з пунктом 2 частини першої статті 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 03.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 зі справи № 925/1340/15 змінити, виклавши резолютивну частину зазначеного рішення господарського суду Черкаської області в такій редакції:
"1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МоноПак" пеню у розмірі 9 180,00 грн. та зарахувати зазначену суму в доход загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації: 21081100 на р/р 31114106700002, МФО 854018, код ЄДРПОУ 38031150, отримувач: ГУДКСУ у місті Черкаси.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МоноПак" в доход Державного бюджету України 1644,30 грн. судового збору.
4. У решті позову відмовити".
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МоноПак" на користь Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України 1808,73 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МоноПак" на користь Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України 1973,16 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.
5. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Черкаської області.
Суддя В. Палій
Суддя Б. Львов
Суддя В. Селіваненко