ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року Справа № 911/791/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Яценко О.В., Грейц К.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.06.2016у справі№ 911/791/16 Господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"доПублічного акціонерного товариства "Факел"прозобов'язання вчинити дії та стягнення 525 000,00 грн,

за участю представників

від позивача: Суворова Л.В.;

від відповідача: Міщенко О.В.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.04.2016 у справі № 911/791/16 (суддя Конюх О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 (головуючий суддя - Ропій Л.М., судді - Жук Г.А., Рябуха В.І.), позов ПАТ "Укртрансгаз" задоволено. Зобов'язано ПАТ "Факел" виконати умови договору про закупівлю робіт за державні кошти № 101201225 від 22.12.2010 в частині виконання робіт етапу № 3 (в частині АГРС-10, АГРС-30) та етапу № 4 в обсягах, визначених Технічним завданням (додаток №1 до договору) та Календарним планом (додаток №2 до договору). Стягнуто з ПАТ "Факел" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 150 000,00 грн пені, 150 000,00 грн штрафу.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 911/791/16 і змінити рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2016 у справі № 911/791/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "Укртрансгаз" щодо стягнення з ПАТ "Факел" пені та штрафу шляхом прийняття рішення щодо повного задоволення вказаних позовних вимог, а саме стягнути з ПАТ "Факел" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 231 000,00 грн пені та 294 000,00 грн штрафу; в іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 509, 526, 550, 551, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з перебуванням судді Дроботової Т.Б. на лікарняному справу № 911/791/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: Поляк О.I. - головуючий, Яценко О.В., Гpeйц K.B.

У призначене судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 22.12.2010 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець) та Відкритим акціонерним товариством "Факел" (виконавець) будо укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 101201225, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується у 2010 - 2012 роках виконати роботи, зазначені в п. 1.2 цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Згідно з п. 1.2 договору найменування роботи: дослідження та розробки в галузі металургії, обробки металів, виробництва машин та устаткування (Розроблення та впровадження у виробництво дослідно-промислових зразків типових блочних автоматичних газорозподільних станцій типу АГРС-5, АГРС-10, АГРС-30); вимоги до виконання робіт визначені в технічному завданні, яке наведено в додатку 1 до цього договору; роботи виконуються виконавцем в обсязі і в строки, зазначені в технічному завданні; використання результатів робіт, отриманих замовником за цим договором, здійснюється на об'єктах відокремлених підрозділів замовника.

Пунктом п. 2.1 договору сторони погодили, що виконавець повинен передати замовнику роботи, якість яких відповідає технічним вимогам і якісним характеристикам, визначеним в технічному завданні, умовам цього договору.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору його ціна визначається кошторисом, який наведений в додатку 2 до цього договору, і становить згідно з протоколом погодження ціни, який наведений в додатку 3 до цього договору, 76 099 200,00 грн, в тому числі ПДВ - 12 683 200,00 грн. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно з п. 5.1 договору строк виконання робіт: з дати укладання цього договору до 31.12.2012. Строки виконання робіт зазначені в календарному плані виконання робіт, який наведений в додатку 1 до цього договору.

Пунктами 6.1.1 - 6.1.3 договору сторони обумовили, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконані роботи, приймати виконані роботи згідно з актами приймання-передачі робіт, передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію.

Відповідно до п.п. 6.3.1, 6.3.3 договору виконавець зобов'язаний забезпечити виконання робіт в обсязі та строки, встановлені цим договором. У разі необхідності одержати на власний ризик і за свій рахунок дозвільні документи для виконання робіт, передбачених цим договором.

Згідно з п. 7.3 договору за порушення строків виконання робіт виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 відсоток від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Сплата пені, штрафу не звільняє виконавця від виконання робіт.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині виконання робіт до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Сторонами також було погоджено додатки до договору № 101201225: додаток № 1 технічне завдання та додатки до технічного завдання (№ 1 "Попередні вимоги до АГРС та ТЗ на НДР "Перелік робіт, специфікації матеріальних ресурсів та обладнання, вимоги до обладнання, технічні характеристики"; № 2 календарний план виконання роботи); додаток № 2 "Кошторис на розробку та впровадження на виробництві дослідно-промислового зразка АГРС-5"; додаток № 3 "Протокол погодження договірної ціни".

Відповідно до статуту ПАТ "Укртрансгаз", зареєстрованого 27.12.2012, останнє є правонаступником Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Згідно із Свідоцтвом № 475700 про державну реєстрацію юридичної особи, Відкрите акціонерне товариство "Факел" ідентифікаційний код 04601469 реорганізоване у Публічне акціонерне товариство "Факел" ідентифікаційний код 04601469.

Додатковими угодами № 2 від 14.11.2011, № 6 від 03.12.2014 до договору № 101201225 відповідно змінено найменування сторін.

Господарськими судами також встановлено, що 03.12.2014 сторонами було погоджено редакцію додатку № 2 до технічного завдання "Календарний план виконання роботи "Розроблення та впровадження у виробництво дослідно-промислових зразків типових блочних автоматичних газорозподільних станцій типу АГРС-5, АГРС-10, АГРС-30".

25.01.2011, 28.04.2012, 29.09.2012 сторонами було укладено додаткові угоди до договору № 101201225, якими погоджено прийняти календарний план виконання роботи у нових редакціях.

30.11.2012 сторонами було укладено додаткову угоду № 5 від 30.11.2012 до договору № 101201225, згідно із якою п.п. 5.1, 10.1 викладено у новій редакції: "5.1. Строк виконання робіт: з моменту укладання цього договору до 31 грудня 2014 року. Строки виконання робіт зазначені в календарному плані виконання робіт, який наведений в додатку 1 до цього договору". "10.1. Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині виконання робіт до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення". Крім того, сторонами було погоджено викласти додаток № 1 "Технічне завдання" у новій редакції.

03.12.2014 сторонами було укладено додаткову угоду № 6 до договору № 101201225, відповідно до якої п.п. 5.1, 10.1 викладено у новій редакції: "5.1. Строк виконання робіт: з дати укладання цього договору до 31 грудня 2015 року. Строки виконання робіт зазначені в календарному плані виконання робіт, який наведений в додатку 1 до цього договору". "10.1 Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє у частині виконання робіт до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення". Крім того, сторонами було внесено зміни у додаток 2 до технічного завдання на науково-дослідну роботу (календарний план виконання роботи) та викладено його у новій редакції, що додається до договору і є його невід'ємною частиною.

30.10.2015 сторонами було укладено додаткову угоду № 7 до договору № 101201225, якою внесено зміни у додаток 2 до технічного завдання (календарний план виконання роботи) та викладено його у новій редакції, що додається до договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до календарного плану виконання роботи "Розроблення та впровадження у виробництво дослідно-промислових зразків типових блочних автоматичних газорозподільних станцій типу АГРС-5, АГРС-10, АГРС-30" у редакції додаткової угоди від 30.10.2015 виконання роботи за етапом 3 повинно бути закінчено до 21.12.2015, а виконання робіт етапу 4 - до 31.12.2015.

Господарськими судами встановлено, що роботи, передбачені договором № 101201225, ПАТ "Факел" виконало не повністю, що підтверджується актами здавання-приймання робіт за договором № 101201225: № 1/1 від 27.06.2012 - 1 етапу (в частині АГРС-5); № 1/2 від 27.06.2012 - 1 етапу (в частині АГРС-10); № 1/3 від 27.06.2012 - 1 етапу (в частині АГРС-30); № 2-1/1 від 30.10.2013 - 2-го етапу (в частині АГРС-5); № 2-1/2 від 30.10.2013 - 2-го етапу (в частині АГРС-10); № 2-1/3 від 27.12.2012 - 2-го етапу (в частині АГРС-30); № 3/2/2 від 23.12.2013 - 2-го етапу (в частині АГРС-10); № 3-2/3 від 30.10.2013 - 2-го етапу (в частині АГРС-30); № 4-3 від 20.10.2015 - 3-го етапу (в частині АГРС-5).

У зв'язку з невиконанням в строк, передбачений календарним планом виконання робіт в редакції від 30.10.2015, ПАТ "Факел" робіт на 3-му етапі в частині виконання робіт на АГРС-10, АГРС-30 та робіт на 4-му етапі в повному обсязі, ПАТ "Укртрансгаз" з вернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ПАТ "Факел" про зобов'язання останнього виконати умови договору про закупівлю робіт за державні кошти № 101201225 від 22.12.2010, а саме виконати роботи ІІІ етапу стосовно розробки і впровадження на виробництві дослідно-промислових зразків АГРС-10 та АГРС-30 та роботи IV етапу в обсягах, визначених договором та технічним завданням (в редакції додаткової угоди № 7 від 30.10.2015), а також стягнення з ПАТ "Факел" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 231 000,00 грн пені та 294 000,00 грн штрафу за прострочення виконання робіт.

25.04.2016 ПАТ "Факел" до Господарського суду Київської області було подано клопотання про зменшення розміру неустойки, заявленої до стягнення позивачем на 500 000 грн, а саме пені до 20 000,00 грн, штрафу до 5 000,00 грн.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання ПАТ "Факел" виконати умови договору про закупівлю робіт за державні кошти № 101201225 від 22.12.2010 в частині виконання робіт етапу № 3 (в частині АГРС-10, АГРС-30) та етапу № 4 в обсягах, визначених Технічним завданням (додаток №1 до договору) та Календарним планом (додаток №2 до договору), а також щодо стягнення з ПАТ "Факел" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 150 000,00 грн пені та 150 000,00 грн штрафу. При цьому, місцевий господарський суд, користуючись передбаченим нормою п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом, зменшив розмір неустойки, яку було нараховано за невиконання відповідачем робіт в строк, передбачений умовами вищевказаного договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до уваги, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів оскаржуються позивачем виключно в частині зменшення судами розміру неустойки та відмови в позові у зв'язку з цим та вважає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи таке рішення, не порушили норм чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, господарські суди попередніх інстанцій за результатами оцінки доказів врахували ступінь виконання зобов'язання відповідачем, взяли до уваги тяжкий фінансовий стан останнього, який пов'язаний із збитковістю господарської діяльності відповідача у 2014, 2015 роках, а також з наявністю у ПАТ "Факел" значної заборгованості за кредитним договором № 78-47/1-14 від 10.10.2014, укладеним з ПАТ "КБ "Хрещатик". Крім того, попередніми судовими інстанціями було враховано, що заявлені до стягнення з відповідача на користь позивача штрафні санкції є надмірно великими у порівнянні із збитками останнього.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки аналіз вказаних законодавчих приписів свідчить про те, що вони застосовуються за визначених у законі умов, з урахуванням усіх обставин справи, на розсуд суду. При цьому, місцевим господарським судом встановлені виключні обставини, за наявності яких можливо зменшити розмір неустойки.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, враховуючи межі перегляду справи і повноваження касаційної інстанції щодо переоцінки доказів, встановлені ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, а також обсяг прав господарського суду щодо прийняття рішення, передбачений ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення та постанови господарських судів попередніх інстанцій.

Посилання скаржника на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій при зменшенні розміру неустойки інтересів позивача є необгрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, у клопотанні від 25.04.2016 відповідач просив суд зменшити розмір неустойки, заявленої до стягнення позивачем, на 500 000 грн, а саме пені до 20 000,00 грн та штрафу до 5 000,00 грн. При цьому, частково задовольняючи вказане клопотання, господарський суд першої інстанції визнав обгрунтованим стягнення з відповідача 150 000,00 грн пені та 150 000,00 грн штрафу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що за своєю правою природою неустойка носить стимулюючий характер, а не компенсаційний.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 911/791/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 911/791/16 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 911/791/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді О.В. Яценко

К.В. Грейц