ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року Справа № 906/1126/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Поліщука В.Ю., Удовиченка О.С.розглянувши касаційну скаргуФірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH), м. Ельстерберг, Федеративна Республіка Німеччинана постанову та ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 року Господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 року (в частині розгляду кредиторських вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH))у справі Господарського суду№ 906/1126/13 Житомирської областіза заявоюУправління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської областідо ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод"про визнання банкрутомрозпорядник майна Зух С.І.в судовому засіданні взяли участь представники:

Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH), м. Ельстерберг, Федеративна Республіка Німеччина: не з'явилися,ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод": Неділько І.І., генеральний директор.ВСТАНОВИВ :

ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.09.2014 року порушено провадження у справі №906/1126/13 про банкрутство ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (далі - боржника) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство); визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на загальну суму 1 814 259, 51 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Зуха С.І. (том 2, а.с. 253 - 257).

Оголошення про порушення справи про банкрутство боржника оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 10.09.2014 року за №8670 (том 2, а.с. 263).

10.10.2014 року шляхом направлення поштового відправлення Фірма Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) звернулася до господарського суду зі заявою про визнання кредитором боржника з вимогами, з урахуванням уточнень за вх. №17318 від 23.12.2014 року та вх. №02-20/43/15 від 27.01.2015 року, на загальну суму 24 662 515, 70 грн., з яких 7 745 645, 60 грн. попередньої оплати та 392 799, 72 грн. - 3% річних на суму попередньої оплати за контрактом №8/03э-07 від 23.02.2007 року; 957 649, 99 грн. вартості поставленого боржнику товару за контрактом №17/03im-11 від 25.03.2011 року, 82 803, 87 грн. - 3% річних за весь час прострочення виконання та 175 207, 55 грн. пені; 5 123 715, 34 грн. основного боргу за договором позики грошових коштів від 01.10.2011 року, право вимоги за яким було відступлено ОСОБА_1 на користь кредитора за договором відступлення права вимоги грошових зобов'язань від 03.01.2014 року, 1 158 942, 26 грн. процентів за користування грошовими коштами, 435 924, 42 грн. - 3% річних та 282 829, 09 грн. пені; 4 627 871, 92 грн. попередньої оплати за договором купівлі-продажу облігацій №1 від 22.09.2011 року, право вимоги за яким було відступлено ОСОБА_1 за договором відступлення права вимоги грошових зобов'язань від 03.01.2014 року, 1 036 068, 30 грн. процентів за користування грошовими коштами, 397 489, 90 грн. - 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати станом на день подання заяви з грошовими вимогами до боржника, а всього за договором купівлі-продажу облігацій №1 від 22.09.2011 року на суму 6 061 430, 12 грн.; 1 818 697 грн. основного боргу за договором №2507-12 від 25.07.2012 року, 92 230 грн. - 3% річних та 334 640, 68 грн. пені (вх. №02-20/944/14 від 14.10.2014 року) (том 5, а.с. 1 - 87, том 8, а.с. 1 - 266, том 9, а.с. 200 - 208).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року (суддя Гнисюк С.Д.), поряд з іншим, розглянуто по суті заявлені Фірмою Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) кредиторські вимоги на загальну суму 24 662 515, 70 грн., визнано їх в частині заборгованості боржника з повернення попередньої оплати за контрактом №8/03э-07 від 23.02.2007 року в розмірі 7 745 645, 60 грн.; з оплати вартості поставленого кредитором товару за контрактом №17/03im-11 від 25.03.2011 року в розмірі 957 649, 99 грн. та 3% річних за весь час прострочення виконання основного зобов'язання в розмірі 82 803, 87 грн.; з повернення основного боргу за договором позики грошових коштів від 01.10.2011 року в розмірі 5 123 715, 34 грн., 8% за користування грошовими коштами в розмірі 1 158 942, 26 грн. та 3% річних, нарахованих на суму основного зобов'язання в розмірі 434 603, 29 грн.; з виплати основного боргу за договором №2507-12 від 25.07.2012 року в розмірі 1 818 697 грн., в решті кредиторські вимоги Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) відхилено; затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, в тому числі й з грошовими вимогами Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на загальну суму 17 322 057, 35 грн. основного боргу у четверту чергу задоволення та а 1 218 грн. судового збору - у першу чергу задоволення (том 12, а.с. 75 - 96).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Тимошенко О.М., судді: Коломис В.В., Демидюк О.О.), поряд з іншим, апеляційну скаргу Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 року в частині відхилення вимог спірного кредитора на суму 6 061 430, 12 грн. залишено без змін (том 12, а.с. 268 - 272).

Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2015 року постанову апеляційного суду від 06.04.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 12.02.2015 року в частині відмови у визнанні грошових вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на суму 6 061 430, 12 грн. скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до місцевого господарського з огляду на передчасність висновків судів про відхилення спірних кредиторських вимог з підстав ненастання строку їх виконання боржником до моменту порушення даної справи про банкрутство та незастосування судами до спірних правовідносин положень цивільного законодавства про право кредитора вимагати повернення здійсненої ним передоплати за договором купівлі-продажу облігацій (том 13, а.с. 58 - 66).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.08.2015 року за наслідком повторного автоматизованого розподілу справу №906/1126/13 в частині розгляду кредиторських вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) прийнято до розгляду суддею Омельяном О.С. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.09.2015 року, яке неодноразово відкладалося ухвалами місцевого господарського суду (том 15, а.с. 7 - 8, 94 - 98, 151 - 154, 181 - 184, 194 - 196).

02.09.2015 року до місцевого господарського суду надійшли пояснення Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) щодо грошових вимог, які виникли за попередньою оплатою за облігації, за змістом яких кредитор зменшив розмір заявлених до боржника вимог за договором купівлі-продажу облігацій №1 від 22.09.2011 року та просив їх визнати на суму основного боргу в розмірі 280 000 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 10.10.2014 року становить 4 627 871, 92 грн., та на суму процентів в розмірі 57 413, 42 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 10.10.2014 року, становить 948 935, 55 грн., а всього на суму 5 576 807, 47 грн. (вх. №11606) (том 15, а.с. 34 - 39).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 року (суддя Омельян О.С.), поряд з іншим, визнано вимоги Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) до боржника на суму 3 221 309, 57 грн. у четверту чергу задоволення та відхилено її вимоги на суму 2 355 497, 90 грн. (том 15, а.с. 209 - 218).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою в частині відхилення її кредиторських вимог до боржника за договором купівлі-продажу облігацій №1 від 22.09.2011 року на суму 2 355 497, 90 грн., Фірма Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) (далі - скаржник) звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 23.11.2015 року в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення, яким визнати її грошові вимоги до боржника за основним зобов'язанням на суму 1 406 562, 35 грн. та процентами на суму 948 935, 55 грн., мотивуючи порушенням місцевим господарським судом положень чинного цивільного законодавства та законодавства про банкрутство при прийнятті рішення в оскаржуваній частині.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Павлюк І.Ю., судді: Дужич С.П., Савченко Г.І.) апеляційну скаргу скаржника залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 року в частині розгляду заяви Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) з вимогами до боржника на суму 5 576 807, 47 грн. (з урахуванням заяви про зменшення вимог) залишено без змін (том 20, а.с. 62 - 68).

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями в частині відхилення його кредиторських вимог на суму 2 355 497, 90 грн., скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 31.05.2016 року та ухвалу суду першої інстанції від 23.11.2015 року в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення про визнання грошових вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) до боржника за основним зобов'язанням в розмірі 1 406 562, 35 грн. та процентами в розмірі 57 413, 42 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 10.10.2014 року становить 948 935, 55 грн., а всього на суму 2 355 497, 90 грн., обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 533, 536, 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 23 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, статті 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та неповнотою дослідження обставин, що мають значення для справи. Скаржник доводить помилковість висновків судів про визнання вимог спірного кредитора лише на суму попередньої оплати за облігації, обов'язок щодо емісії яких взяв на себе боржник, у гривневому еквіваленті платежів у валюті євро станом на дати здійснення покупцем передоплати у червні-серпні 20111 року, та необґрунтованість відмови судів у визнанні вимог за процентами, нарахованими на суму основного боргу, визначеного у валюті євро.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 31.05.2016 року та ухвалу суду першої інстанції від 23.11.2015 року в частині розгляду кредиторських вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши генерального директора ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" Неділька І.І., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частинами 1, 6, 8 статті 23 Закону про банкрутство передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено виникнення спірних грошових вимог кредитора за попереднім договором купівлі-продажу облігацій №1 від 01.06.2011 року, згідно з яким боржник, як продавець, взяв на себе зобов'язання після належного оформлення права власності на облігації передати пакет облігацій у власність покупця - громадянина Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_1, що складають номіналом 12 500 000 грн., а покупець зобов'язався прийняти пакет облігацій та оплатити на умовах цього договору певну суму за облігації (том 8, а.с. 237 - 241).

Судами встановлено, що на виконання пунктів 3.1., 3.2. попереднього договору, ОСОБА_1, як покупець, впродовж червня-серпня 2011 року перерахував на користь підприємства-боржника 280 000 євро попередньої оплати, що підтверджується платіжними документами, долученими до матеріалів справи (том 5, а.с. 74 - 80).

Суди встановили, що 18.08.2011 року Житомирське територіальне управління ДКЦПФР видало тимчасові свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій підприємств, якими засвідчило випуск облігацій: 3 000 000 штук облігацій підприємств іменних безпроцентних серії А, міжнародний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, номінальною вартістю кожної 1 гривня, а також 12 000 000 штук облігацій підприємств іменних безпроцентних серії В (Б), міжнародний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, номінальною вартістю кожної 1 гривня (том 5, а.с. 66, 67).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 22.09.2011 року покупець уклав з продавцем договір купівлі-продажу облігацій №1, за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.10.2011 року до цього договору) покупець зобов'язався придбати і набути права власності на 3 000 000 штук облігацій підприємства іменних безпроцентних серії А, міжнародний ідентифікаційний номер НОМЕР_3, номінальною вартістю кожної 1 гривня, а також 12 000 000 штук облігацій підприємства іменних безпроцентних серії В (Б), міжнародний ідентифікаційний номер НОМЕР_4, номінальною вартістю кожної 1 гривня (том 8, а.с. 242 - 245).

Судами встановлено, що згідно з пунктом 3.7.1. Рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій, що є Додатком №1 до протоколу №11 загальних зборів ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" від 22.04.2011 року, розміщення облігацій серії А, В мало бути завершено у період з 01.09.2011 до 31 жовтня 2011 року (том 8, а.с. 230); однак, у зазначені строки ПАТ "МДЕЗ" не завершило процедуру емісії облігацій та не отримало свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій, у зв'язку з чим покупець за договором купівлі-продажу облігацій №1 від 22.09.2011 року не набув ні права власності на облігації, ні права на їх погашення та отримання від боржника-емітента номінальної вартості облігацій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ОСОБА_1, як покупець спірних цінних паперів, передав своє право вимоги до боржника на суму 280 000 євро попередньої оплати Фірмі Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на підставі Договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань від 03.01.2014 року (том 5, а.с. 29 - 30).

Звертаючись у дану справу про банкрутство з грошовими вимогами на суму 6 061 430, 12 грн., з яких 4 627 871, 92 грн. (еквівалентно 280 000 євро за офіційним курсом НБУ на момент звернення) попередньої оплати за договором купівлі-продажу облігацій №1 від 22.09.2011 року, 1 036 068, 30 грн. процентів за користування грошовими коштами та 397 489, 90 грн. - 3% річних, Фірма Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) обґрунтовувала тим, що перераховані ОСОБА_1, правонаступником якого вона є, грошові кошти на загальну суму 280 000 євро в якості попередньої оплати облігацій, випуск яких не був завершений, набуті та збережені боржником-емітентом без належної на те підстави, і мали бути повернені продавцем з дня, наступного за днем одержання ним останнього платежу як передоплати, тобто з 05.08.2011 року. Також, кредитор нарахував на суму основного боргу проценти за користування грошовими коштами в порядку статті 536 ЦК України та 3% річних за прострочення виконання основного зобов'язання відповідно до положень частини 2 статті 625 ЦК України.

Повторно розглядаючи вимоги Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) до боржника на суму 6 061 430, 12 грн. у засіданні від 23.11.2015 року, місцевий господарський суд встановив обставини подання спірним кредитором 02.09.2015 року пояснень щодо заявлених ним грошових вимог за договором купівлі-продажу облігацій №1 від 22.09.2011 року, за змістом яких зменшив розмір кредиторських вимог до боржника та просив їх визнати на суму основного боргу в розмірі 280 000 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 10.10.2014 року становить 4 627 871, 92 грн., та на суму процентів в розмірі 57 413, 42 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 10.10.2014 року, становить 948 935, 55 грн., а всього на суму 5 576 807, 47 грн. (том 15, а.с. 34 - 39).

Судом першої інстанції встановлено, що 10.09.2014 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (том 2, а.с. 263). Отже, з 10.09.2014 року є таким, що настав строк виконання боржником усіх зобов'язань, які виникли до моменту порушення провадження у даній справі про банкрутство ухвалою суду від 10.09.2014 року (том 2, а.с. 253 - 257).

Відтак, встановивши обставини звернення Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) з кредиторськими вимогами до боржника на суму 6 061 430, 12 грн. (з подальшим їх зменшенням до 5 576 807, 47 грн.) з додержанням визначеного частиною 1 статті 23 Закону про банкрутство строку для заявлення конкурсними кредиторами грошових вимог у справу про банкрутство, суд першої інстанції дійшов висновку про пред'явлення кредитором вимоги про повернення боржником попередньої оплати за спірним договором купівлі-продажу облігацій, зобов'язання за яким не було виконано боржником на момент порушення даної справи про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, розмір спірних вимог до боржника кредитором визначено виходячи із курсу гривні до євро, встановленого НБУ на дату подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника - 10.10.2014 року; при цьому, пунктом 3.2. попереднього договору купівлі-продажу облігацій №1 від 01.06.2011 року, сторони погодили, що валюта розрахунку - євро у перерахунку з гривні по курсу НБУ на дату здійснення платежу (том 8, а.с. 237).

З огляду на таке, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір грошових вимог спірного кредитора до боржника має визначатися в національній валюті, виходячи з курсу гривні до євро, встановленого НБУ на дату здійснення кредитором платежів на користь боржника в рахунок попередньої оплати за облігації.

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено обставини перерахування 07.06.2011 року ОСОБА_1 на рахунок боржника в якості оплати за спірним попереднім договором купівлі-продажу облігацій 100 000 євро; 09.06.2011 року за продаж на міжбанку 99 848 євро (152 євро знято як комісію банком платником) по курсу 11,665 грн./євро на рахунок боржника зараховано 1 162 397, 47 грн. та знято комісію в розмірі 2 329, 45 грн., що разом становить 1 164 726, 92 грн. (том 5, а.с. 75).

Судом першої інстанції встановлено, що пунктом 3.3 попереднього договору (з урахування додаткової угоди до нього) сторони погодили, що комісії банків-кореспондентів по проходженню коштів сплачуються за рахунок продавця, тому витрати щодо сплати комісії банку платника та банку отримувача судом покладено на боржника.

Місцевий господарський суд встановив, що офіційний курс НБУ станом на 07.06.2011 року становив 11,638121 грн./євро, розмір сплачених кредитором коштів на суму 100 000 євро станом на дату платежу може бути визначений у національній валюті як 1 163 812, 10 грн.; однак, зважаючи на те, що сума коштів, зарахованих на рахунок боржника за курсом міжбанку у національній валюті, більша ніж сума сплачених кредитором коштів у національній валюті за курсом НБУ, заборгованість боржника за вказаним платежем визначена судом виходячи із фактичної суми коштів, що надійшла на рахунок боржника та становить 1 164 726, 92 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 05.07.2011 року ОСОБА_1 перерахував на рахунок боржника в якості оплати за попереднім договором купівлі-продажу облігацій 30 000 євро; 06.07.2011 року за продаж на міжбанку 30 000 євро за курсом 11,45 грн./євро на рахунок боржника зараховано 342 808 грн. та утримано комісію в розмірі 692 грн., що разом становить 343 500 грн. (том 5, а.с. 77).

З огляду на те, що офіційний курс НБУ станом на 05.07.2011 року становив 11,558675 грн./євро, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість боржника за цим платежем станом на дату його проведення становить у національній валюті 346 760, 25 грн.

Матеріалами справи підтверджуються та судами встановлено обставини перерахування 04.08.2011 року ОСОБА_1 на рахунок боржника в якості оплати за спірним договором 150 000 євро; 04.08.2011 року за продаж на міжбанку 150 000 євро по курсу 11,38 грн./євро на рахунок боржника зараховано 164 746 грн., 1 538 840 грн. та знято комісію в розмірі 3 414 грн., що разом становить 1 707 000 грн. (том 5, а.с. 79 - 80).

Взявши до уваги те, що офіційний курс НБУ станом на 04.08.2011 року становив 11,398816 грн./євро, місцевий господарський суд дійшов висновку, що розмір сплачених кредитором коштів на суму 150 000 євро станом на дату платежу становить в національній валюті 1 709 822, 40 грн.

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість боржника перед Фірмою Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на суму сплаченої попередньої оплати за спірним договором купівлі-продажу облігацій, яка була відповідно до умов укладеного між сторонами договору зарахована на рахунок боржника у національній валюті України, становить 3 221 309, 57 грн. (1 164 726, 92 грн. + 346 760, 25 грн. + 1 709 822, 40 грн.) та підлягає визнанню конкурсною із включенням її до реєстру вимог кредиторів боржника у четверту чергу задоволення.

Відхиляючи кредиторські вимоги Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на суму 57 413, 42 євро процентів, що по курсу НБУ станом на дату їх заявлення до боржника еквівалентно 948 935, 55 грн., нарахованих в розмірі облікової ставки НБУ за період з 01.11.2011 року по 09.09.2014 року, місцевий господарський суд виходив з того, що чинним законодавством не передбачено можливості нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами в порядку статті 536 ЦК України у разі припинення дії договору купівлі-продажу облігацій та збереження боржником грошових коштів кредитора без достатньої правової підстави.

Апеляційний суд, повторно розглядаючи справу, погодився з висновками суду першої інстанції за результатами розгляду кредиторських вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) на суму 6 061 430, 12 грн. та не вбачав правових підстав для зміни чи скасування прийнятої ним ухвали від 23.11.2015 року в цій частині.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується в цілому з висновками судів попередніх інстанцій за змістом оскаржуваних судових рішень та зазначає про таке.

Положеннями статті 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Матеріалами справи підтверджуються та судами встановлено обставини зарахування покупцем на свій рахунок у період червня-серпня 2011 року грошових коштів на суму 3 221 309, 57 грн. попередньої оплати (що еквівалентно 280 000 євро) (том 5, а.с. 74 - 80).

Отже, з моменту зарахування спірних грошових коштів на рахунок боржника, зобов'язання боржника перед кредитором стало гривневим і з моменту офіційної публікації оголошення про порушення провадження у даній справі про банкрутство у боржника настав строк його виконання саме у національній валюті, а не у валюті євро.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання конкурсними грошових вимог спірного кредитора на суму 3 221 309, 57 грн. попередньої оплати, яку покупцем фактично внесено на рахунок боржника-продавця на виконання договору купівлі-продажу облігацій №1 від 22.09.2011 року.

При цьому, колегія суддів касаційного суду зазначає, що висновки судів про безпідставність нарахування покупцем процентів за користування продавцем його грошовими коштами, що були передані продавцю в якості попередньої оплати за договором купівлі-продажу, не узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України відповідно Постанови №13/037 від 15.10.2013 року у справі №5011-42/13539-2012 у подібних правовідносинах.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується в цілому з висновками судів про відхилення вимог скаржника в частині процентів на суму 57 413, 42 євро, оскільки ним подано розрахунок у валюті (євро), який не підтверджує обґрунтованості виникнення зобов'язань у національній валюті та зазначає про те, що подання доказів на обґрунтування грошових вимог є обов'язком кредитора (стаття 23 Закону про банкрутство), а неподання належних доказів може бути підставою для відмови у визнанні таких вимог.

Доводи скаржника про неналежну оцінку судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи на предмет обґрунтованості його кредиторських вимог у відхиленій частині з посиланням на докази, прийняті до уваги та спростовані судами, зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 1117 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає постанову постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 року та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 року в частині розгляду кредиторських вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH) у даній справі такими, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права та не вбачає правових підстав для їх зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH), м. Ельстерберг, Федеративна Республіка Німеччина залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 року та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 року (в частині розгляду кредиторських вимог Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kцhler & Partner Handelsgesellschaft GmbH)) у справі №906/1126/13 залишити в силі.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Ю. Поліщук

О.С. Удовиченко