ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року Справа № 925/1726/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Мачульського Г.М.

суддів Алєєвої І.В.

Прокопанич Г.К.

за участю представників:

Позивача: Житнікової Т.А., дов. № 5-01-21 від 05.01.2015 року;

Відповідача: Полішкевича М.В., № б/н від 27.11.2014 року;

розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Інвестиційно-будівельна компанія "Будгарант" на рішення господарського суду Черкаської області від 25.11.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 року

у справі № 925/1726/14 господарського суду Черкаської області

за позовом Черкаської міської ради

до приватного підприємства "Інвестиційно-будівельна компанія "Будгарант"

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Черкаська міська рада звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства "Інвестиційно-будівельна компанія "Будгарант", просила стягнути з відповідача 342 213,63 грн. заборгованості за договором оренди землі від 18.02.2006 року, 14 320,75 грн. пені. (а.с. 3-6).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.11.2014 року (суддя Єфіменко В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 року (головуючий Тарасенко К.В., судді Тищенко О.В., Іоннікова І.А.) (а.с. 94-99) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 37-42).

Оскаржені судові акти мотивовано обгрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, приватне підприємство "Інвестиційно-будівельна компанія "Будгарант" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило відновити строк на касаційне оскарження, оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у позові (а.с. 146а-150).

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати № 03-05/1318 від 24.07.2015 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Мачульський Г.М., Прокопанич Г.К. (доповідач) (а.с. 143).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.07.2015 року відновлено приватному підприємству "Інвестиційно-будівельна компанія "Будгарант" пропущений процесуальний строк на звернення з касаційною скаргою, касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.08.2015 року (а.с. 144-145).

Розпорядженням секретаря другої судової палати № 03-05/1130 від 11.08.2015 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мачульський Г.М., судді Алєєва І.В., Прокопанич Г.К. (доповідач).

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Черкаської міської ради від 28.12.2005 року № 8-962 приватному підприємству "Інвестиційно-будівельна компанія "Будгарант" надано в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 34 607 кв.м, яка знаходиться у м. Черкаси на перехресті вул. Козацької та вул. Героїв Дніпра під розташування та подальшу експлуатацію готельного комплексу за рахунок земель Черкаської міської ради (а.с. 10).

За функціональним використанням земельна ділянка віднесена на період будівництва до категорії земель рекреаційного призначення та інші відкриті землі (землі, що зайняті поточним будівництвом); після завершення будівництва площею 7 308 кв.м до категорії земель комерційного використання, а площею 27 299 кв.м до категорії земель технічної інфраструктури.

07.02.2006 року на виконання вищезазначеного рішення між Черкаською міською радою та приватним підприємством "Інвестиційно-будівельна компанія "Будгарант" було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування до 28.12.2054 року вищевказану земельну ділянку під розташування та подальшу експлуатацію готельного комплексу (а.с. 13-15).

Відповідно до п. 4.1 договору орендна плата за користування земельною ділянкою розраховується наступним чином:

- грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Черкаси від 26.01.2006 року № 88-гр.-2006 на час укладення цього договору становить площею 7 308 кв.м на період нормативного терміну будівництва, але не пізніше введення в експлуатацію -330 833,00 грн.; 1 654 166,00 грн. - землі комерційного використання; площею 27 299 кв.м на період нормативного терміну будівництва, але не пізніше введення в експлуатацію - 1 235 826,00 грн.; 1 606 546,00 грн. - землі технічної інфраструктури;

- річна орендна плата за земельну ділянку площею 7 308 кв.м встановлюється у розмірі 1% від її грошової оцінки і на час укладення цього договору становить 3 308,00 грн. на період нормативного терміну будівництва, але не пізніше введення в експлуатацію; у розмірі 3% від її грошової оцінки і на час укладення договору становить 49 625,00 грн. - землі комерційного використання; річна орендна плата за земельну ділянку площею 27 299 кв.м встановлюється у розмірі 1% від її грошової оцінки і на час укладення договору становить 12 358,00 грн. на період нормативного терміну будівництва, але не пізніше введення в експлуатацію; у розмірі 1% від її грошової оцінки і на час укладення цього договору становить 16 065,00 грн. - землі технічної інфраструктури.

Згідно п. 4.2 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Розмір грошової оцінки та орендної плати не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства. В таких випадках розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього Договору.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Згідно пп. "б" п. 9.4 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Вказаний договір зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 18.02.2006 року за № 040677500080.

Судами встановлено, що рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2010 року № 5-656 "Про затвердження показників грошової оцінки земель м. Черкаси" були змінені показники грошової оцінки земель у м. Черкаси, зокрема, базова вартість одного квадратного метра земельної ділянки земель м. Черкаси була встановлена у розмірі 127,48 грн., тоді як попередній розмір становив 39,32 грн.

Зазначене рішення набрало чинності з 17.05.2011 року після прийняття ухвали Київським апеляційним адміністративним судом від 17.05.2011 року у справі № 2-а-791/11/2316.

Листом № 01-09/57 від 17.03.2014 року Управління Держземагенства у Черкаському районі повідомило, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що знаходиться на перехресті вул. Козацької та вул. Героїв Дніпра, якою користується відповідач, становить: площею 34 607,00 кв.м (землі, зайняті поточним будівництвом) - 2 979 316,63 грн.; площею 7 308,00 кв.м (землі комерційного використання) - 3 145 728,60; площею 27 299,00 кв.м (землі технічної інфраструктури) - 3 055 304,08 грн. (а.с. 18).

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що п. 2.11 Порядку встановлення розмірів річної орендної плати за земельні ділянки, якими Черкаській міській раді надано право розпоряджатися, затвердженому рішенням Черкаської міської ради від 22.04.2008 року № 4-385 визначено, що у разі надання земельної ділянки для розміщення нових (або реконструкції існуючих) об'єктів рухомого або нерухомого майна, розмір орендної плати встановлюється на нормативний термін будівництва (реконструкції), але не більше, ніж на 2 роки, у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки. По закінченню даного терміну розмір орендної плати визначається на загальних підставах (незалежно від того, чи прийнятий об'єкт в експлуатацію).

Рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2010 року № 5-655 було призупинено дію пункту 2.11 вищевказаного Порядку та надано право орендарям, які не отримали дозвіл на виконання будівельних робіт, сплачувати орендну плату за ставками, встановленими для земель, зайнятих поточним будівництвом, тобто, у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі до 31.12.2010 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 року у справі № 2а/2370/8310/2011 за позовом Державної податкової інспекції у м. Черкаси до приватного підприємства "Інвестиційно-будівельна компанія "Будгарант" позов задоволено, стягнуто з відповідача заборгованість з орендної плати за землю у сумі 137 698,94 грн. з нарахуваннями орендної плати по 30.09.2011 року включно (а.с. 11-12).

Судами встановлено, що з 01.01.2011 року у зв'язку з закінченням нормативного терміну будівництва та зміною грошової оцінки земельної ділянки орендна плата нараховується відповідачу за ставкою 10 410,41 грн. у місяць, яка складається з 3% від грошової оцінки землі (для земель комерційного використання) та 1% від грошової оцінки землі (для земель технічної інфраструктури).

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що за період з 01.10.2011 року по 31.07.2014 року розмір орендної плати відповідача за вищезгадану земельну ділянку складає 374 322,63 грн., яка сплачена останнім частково, у розмірі 32 109,00 грн., внаслідок чого у приватного підприємства "Інвестиційно-будівельна компанія "Будгарант" утворилась заборгованість у сумі 342 213,63 грн.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, враховуючи вищевикладене, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 342 213,63 грн. заборгованості.

Також суди, враховуючи п. 4.6 договору, приписи ст. 230 ГК України, ст. 129 ПК України задовольнили вимоги про стягнення пені у розмірі 14 320,75 грн. із розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ за шість місяців починаючи лютого 2014 року по липень 2014 року.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суди попередніх інстанцій у порушення вищезазначених вимог процесуального права неналежно дослідили докази, подані сторонами.

Так, як зазначалось вище та встановлено судами, з 01.01.2011 року орендна плата нараховується відповідачу за ставкою 10 410,41 грн. у місяць.

У позовній заяві Черкаська міська рада просила стягнути заборгованість з орендної плати за період з 01.10.2011 року по 31.07.2014 року у розмірі 374 322,63 грн.

Проте, судами попередніх інстанцій не перевірено розрахунок позивача та, відповідно, зроблені передчасні висновки про задоволення позову у повному обсязі.

Так, у вказаний період входять 34 місяці, отже, згідно розрахунку 10 410,41 грн. * 34 міс. заборгованість повинна складати 353 953,94 грн., а з врахуванням сплати відповідачем 32 109,00 грн. - 321 844,94 грн., тому суду слід було обгрунтувати визначену ним до стягнення суму.

Згідно ч. 1 п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакціях, чинних станом на 14.08.2013 року) для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка, згідно п. 12, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оцінку земель", являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами.

Отже, законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону України від 11.12.2003 року № 1378-IV "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Викладених норм матеріального права суди попередніх інстанцій не врахували та зробили висновки без наявності у матеріалах справи відповідного витягу.

Також є передчасним висновки судів попередніх інстанцій про те, що частини спірної земельної ділянки відносяться до земель комерційного використання та технічної інфраструктури, оскільки як рішенням Черкаської міської ради № 8-962 від 28.12.2005 року, так і умовами договору визначено, що на період будівництва, яке, як встановлено судами, ще не закінчено, земельна ділянка віднесена до земель рекреаційного призначення та інших відкритих земель (землі, що зайняті поточним будівництвом), і лише після його завершення до земель комерційного використання та технічної інфраструктури

Крім того, суди попередніх інстанцій неналежно дослідили умови договору.

Так, зокрема, п. 1.1 договору оренди землі передбачено, що земельна ділянка передавалась відповідачу під розташування та подальшу експлуатацію готельного комплексу та за цільовим призначенням земельна ділянка відноситься до земель водного фонду (прибережна смуга).

Відповідно до п. "г" ч. 2 ст. 61 Земельного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Судам слід з'ясувати, чи не суперечить договір оренди землі законодавству та за наявності таких обставин судам слід використати право, надане їм п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Таким чином, порушивши та неправильно застосувавши норми процесуального та матеріального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки оскаржені судові акти прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, як рішення місцевого господарського суду, так і постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Інвестиційно-будівельна компанія "Будгарант" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Черкаської області від 25.11.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 року у справі № 925/1726/14 скасувати.

Справу № 925/1726/14 передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді: І.В. Алєєва

Г.К. Прокопанич