ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року Справа № 911/5120/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.розглянувши матеріали касаційних скарг1.Державного підприємства "Енергоринок" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.15у справі№911/5120/14 Господарського суду Київської областіза позовомДержавного підприємства "Енергоринок"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго"простягнення

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 04.08.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В., судді - Гоголь Т.Г., Дроботова Т.Б.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Сніжко В.Ю. - за дов. від 25.12.14

від відповідача:Абрахімова-Кобилінська Т.В. - за дов. від 05.01.15

Державним підприємством "Енергоринок" у листопаді 2014 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" 543 000 грн штрафу, з яких 300 000,00 грн за період з 16.02.14 по 26.05.14, 180 000,00 грн за період з 27.05.14 по 25.07.14 та 63 000,00 грн за період з 26.07.14 по 15.08.14. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між ними договору, не виконав прийняті зобов'язання з реєстрації автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (АСКОЕ) у Порядку реєстрації автоматизованих систем комерційного обліку електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України, у строк встановлений пунктом 1 додаткової угоди №10081/09 від 17.12.13 до договору. При цьому позивач, посилався на приписи статей 193, 216, 231 Господарського кодексу України, 526 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.01.15, ухваленим суддею Ейвазовою А.Р., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 93 000,00 грн штрафу, а також 10 860,00 грн витрат з оплати судового збору. В частині стягнення 450 000,00 грн штрафу в задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції вмотивовуючи рішення виходив з того, що відповідно до бухгалтерської довідки №362 від 15.12.14 перший відпуск електроенергії відповідач здійснив у липні 2014 року при попередніх показниках лічильника - "0", що підтверджується актом про виробіток, споживання та відпуск у мережу виробленої електроенергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" від 01.08.14. Суд дійшов висновку, що оскільки генерація електроенергії не була здійснена до 01.07.14, то і проведення випробування та здійснення реєстрації було неможливо. Отже штраф за лютий - червень 2014 року не стягнутий з відповідача через відсутність його вини. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 530, 546, 551, 610 Цивільного кодексу України, статей 193, 218, 233 Господарського кодексу України та 83 Господарського процесуального кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Лобаня О.І.- головуючого, Майданевича А.Г., Федорчука Р.В., постановою від 10.06.15, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційні скарги позивача та відповідача залишив без задоволення.

Державне підприємство "Енергоринок" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, як прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на те, що з листів, направлених на адресу позивача не вбачається, внесення пропозицій про зміну строку зобов'язання з реєстрацій АСКОЕ. Водночас скаржник, посилаючись на приписи статей 193, 233 Господарського кодексу України, статей 550, 526, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України та статей 33, 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, через те, що відповідачем не надано доказів настання для нього обставин непереборної сили, а саме це, відповідно до пункту 6 укладеного договору №10080/09 від 17.12.13, звільнило б останнього від виконання взятих на себе зобов'язань.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" також звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати в частині стягнення з нього 93 000,00 грн штрафу та 10 860,00 грн судових витрат, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права. В решті частині рішення та постанову судів попередніх інстанцій просить залишити без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги відповідач вказує на порушення судами приписів статей 32, 33, 34, 36, 43 та 105 Господарського процесуального кодексу України та пунктів 6.11, 6.12, 8.1.1, 8.1.2 Порядку реєстрації автоматизованих систем комерційного обліку електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України. Окрім цього, скаржник наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги надані ним докази того, що перша генерація електроенергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" відбулась 03.07.14, тому випробування для здійснення подальшої реєстрації АСКОЕ не могли бути проведені з 01.07.14, а почались лише 01.08.14 відповідно до приписів пункту 8.1.2 Порядку.

Від Державного підприємства "Енергоринок" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" надійшли відзиви на касаційні скарги, в яких сторони просять відмовити в задоволенні скарг опонентів, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість, задовольнивши при цьому їх касаційні вимоги.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 17.12.13 між Державним підприємством "Енергоринок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" укладено договір №10080/09, за умовами якого відповідач зобов'язався продавати, а позивач - купувати електроенергію, вироблену відповідачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору. Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що визнають свої зобов'язання згідно з Договором між Членами Оптового ринку електричної енергії України, чинними додатками до нього та керуються його положеннями та положеннями законодавства України при виконанні договору. Відповідно до пункту 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електроенергії визначається згідно з Інструкцією про порядок здійснення розрахунків на ОРЕ України з використанням погодинних даних, отриманих з автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії, яка охоплює точки обліку згідно з Інструкцією про порядок комерційного обліку електричної енергії. Даний договір відповідно до пункту 8.6 вступає в силу з 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому було погоджено договір з боку НКРЕ та діє до 30.06.14. Договір погоджено з НКРЕ України 19.12.13, про що вчинено напис на його останньому аркуші. У подальшому сторонами змінено строк дії договору. Додатковою угодою від 26.06.14 сторонами викладено пункт 8.6 у новій редакції, відповідно до якої договір вступає в силу з 01.01.14 та діє до 31.12.14. Пунктом 1 додаткової угоди №10081/09 від 17.12.13 до договору, відповідач взяв на себе зобов'язання у термін до 15.02.14 здійснити реєстрацію автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії у Головного оператора системи комерційного обліку оптового ринку електричної енергії відповідно до Порядку реєстрації автоматизованих систем комерційного обліку електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії. При цьому, як визначено пунктом 2 зазначеної додаткової угоди, у випадку порушення відповідачем відповідного зобов'язання, нараховується штраф у розмірі 3000 грн за кожен день такого порушення. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Державного підприємства "Енергоринок" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" 543 000, 00 грн штрафу. Підставою позову підприємством визначено порушення відповідачем вимог пункту 1 додаткової угоди №10081/09 від 17.12.13. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення прав та обов'язків є договір. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними. За приписами статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України, що кореспондується з вимогами статті 509 Цивільного кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, неналежне виконання. Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У частині 1 статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Відповідно до частин 1 та 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. Розглядаючи даний спір місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, встановив, що між сторонами виникли майново-господарські зобов'язання з купівлі-продажу електричної енергії, які є основними зобов'язаннями за договором №10080/09 від 17.12.13. Водночас, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що встановлення інших зобов'язань у договорі не суперечить чинному законодавству, зокрема вимогам пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України, яким визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Судом апеляційної інстанції встановлено, що укладаючи договір №10080/09 від 17.12.13, сторони передбачили обов'язок відповідача зареєструвати АСКОЕ у головного оператора, яким є позивач, у строк, встановлений пунктом 1 додаткової угоди №10081/09 від 17.12.13 до договору. Установлено апеляційним господарським судом і те, що відповідач у визначений строк не здійснив реєстрацію АСКОЕ. Відповідно до пункту 3.2.6 Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕ України №3 від 08.02.96, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.04.96 за №174/1199, ліцензіат повинен забезпечити та здійснювати комерційний облік електричної енергії з використанням даних, отриманих з автоматизованих систем комерційного обліку електричної енергії, відповідно до вимог Інструкції про порядок комерційного обліку електричної енергії (додаток №10 до договору між членами оптового ринку електроенергії). Згідно з пунктом 2.3 Інструкції про порядок комерційного обліку електричної енергії, яка затверджена Рішенням ради оптового ринку електричної енергії від 08.10.98, затвердженої Постановою НКРЕ №1349 від 19.10.98, системи обліку, їх оператори та власники повинні бути зареєстровані у головного оператора. При цьому, в силу пункту 1.4 Інструкції, система комерційного обліку - це сукупність вимірювальних комплексів встановлених на об'єкті та об'єднаних відповідним обладнанням збору, передачі та обробки даних локального, регіонального рівня для визначення точного обсягу виробленої, відпущеної, переданої, поставленої та спожитої електричної енергії з метою забезпечення проведення розрахунків в оптовому ринку електричної енергії. Порядок реєстрації АСКОЕ на оптовому ринку електричної енергії затверджено радою оптового ринку електричної енергії України 26.10.11, у який у подальшому вносились зміни, і який погоджено постановою НКРЕ №1876 від 16.12.10. Як визначено пунктом 6.10 Порядку, для реєстрації АСКОЕ власник або оператор мають звернутися до головного оператора із заявою про реєстрацію АСКОЕ на оптовому ринку електроенергії та надати повний комплект документів, що вимагаються відповідним порядком. При цьому, згідно з пунктом 6.11 Порядку, перед реєстрацією власники АСКОЕ або оператори мають провести разом з головним оператором попередні випробування стосовно визначення готовності та придатності даних АСКОЕ для використання у розрахунках. При цьому, згідно з пунктом 6.12 Порядку, заявником має бути надані повна інформація та об'єктивні свідоцтва того, що вимоги головного оператора до функціонування АСКОЕ та використання даних комерційного обліку, отриманих з АСКОЕ, у системі розрахунків оптового ринку електричної енергії виконані, зокрема, згідно з пунктом 6.12.1 Порядку, організована передача повних, актуальних та достовірних погодинних даних від АСКОЕ до головного оператора по УППДВ. Поряд з цим, пунктом 6.12.2 Порядку зазначено, що підставою для призупинення реєстрації АСКОЕ є, зокрема, зафіксована більше 5 разів на протязі одного календарного місяця наявність повторної передачі однакових даних комерційного обліку з інтервалом менше ніж 5 хвилин. Судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" повідомляло позивача про аварійну ситуацію на градирні та неможливість виробництва електроенергії, початок строку передачі даних АСКОЕ позивачу. У відповіді від 30.05.14 №4/3005-14 на претензію позивача, тобто після спливу строку виконання зобов'язання з реєстрації, відповідач просив продовжити термін попередніх випробувань АСКОЕ. Судом першої інстанції встановлено, і з цим погодився апеляційний суд, що відповідно до бухгалтерської довідки №362 від 15.12.14, що міститься в матеріалах справи, перший відпуск електроенергії відповідач здійснив у липні 2014 року, що підтверджується актом від 01.08.14 про виробіток, споживання та відпуск у мережу виробленої електроенергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго". Як вбачається з вказаного акту, при попередніх показниках лічильника - " 0", за період з 01.07.14 по 31.07.14 відпущено на оптовий ринок електроенергії 608384 кВт/год. При розгляді справи, судами установлений факт відсутності генерації електричної енергії до 01.07.14 та відсутність можливості до цієї дати проведення випробування та здійснення реєстрації, оскільки б мала місце передача однакових (нульових) даних більше 5 разів протягом місяця з інтервалом менше ніж 5 хвилин, що в свою чергу виключає стягнення штрафу з відповідача за лютий - червень 2014 року відповідно до вимог пункту 6.12.2 Порядку. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди дійшли висновку про відмову в позові в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 405 000,00 грн за період з 16.02.14 по 30.06.14 терміном 135 календарні дні, у зв'язку з відсутністю вини відповідача. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Висновок судів про те, що вже у період з 01.07.14 сторонами могло бути проведено випробування для здійснення подальшої реєстрації АСКОЕ, за умови забезпечення відповідачем передачі повних, актуальних та достовірних погодинних даних визнається правомірним, оскільки останнім не доведено того, що початок генерації електричної енергії мав місце не 1 липня 2014 року, а в інший день місяця. З урахуванням змін, внесених до пункту 8.1.2 Порядку, термін проведення попередніх випробувань складає 1 місяць, починаючи з 1 числа та закінчуючи останнім числом місяця, тобто фактично випробування може розпочатись лише у перше число календарного місяця. Таким чином, оскільки відповідач у строк, встановлений пунктом 1 додаткової угоди №10081/09 від 17.12.13 до договору, не здійснив реєстрацію АСКОЕ, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанції, що відповідачем допущено порушення зобов'язання з 01.07.14 по 15.08.14. Поряд з цим, суди дійшли висновку, що штраф у розмірі 138 000,00 грн за зазначений період, підлягає зменшенню на 45 000 грн. При цьому, суди, враховуючи обставини справи та ступінь понесених позивачем збитків, взявши термін порушення зобов'язання у 31 календарний день з 01.07.14 по 31.07.14 визначили суму штрафу, що підлягає стягненню з відповідача у розмірі 93 000,00 грн. Не може бути підставою для скасування постанови у справі довід позивача про необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про зменшення розміру штрафу з огляду на наступне. Приписами статті 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з вимогами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання згідно з вимогами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про відмову у стягненні штрафу у розмірі 450 000,00 грн визнається правомірними. При зменшенні розміру неустойки на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. З огляду на викладене, судові рішення у даній справі визнаються такими, що відповідають матеріалам справи та ухвалені відповідно до вимог законодавства, що регулює дані правовідносини. Інші доводи, викладені в касаційних скаргах не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційних скарг не вбачається. Витрати за розгляд касаційних скарг покладаються на скаржників відповідно до поданих скарг.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.15 у справі №911/5120/14 залишити без змін.

Касаційні скарги Державного підприємства "Енергоринок" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова