ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 922/4152/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Євсікова О.О.,

Козир Т.П.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Олександра"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2016

та на рішення господарського суду Харківської області від 25.02.2016

у справі № 922/4152/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до Приватного підприємства "Олександра"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Олександра" про стягнення 92 435,65 грн. заборгованості за кредитом; 19 084,59 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 100,00 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.02.2016 (колегія суддів у складі: суддя Присяжнюк О.О. - головуючий, судді Аюпова Р.М., Жельне С.Ч.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 (колегія суддів у складі: суддя Гребенюк Н.В. - головуючий, судді Барбашова С.В., Слободін М.М.), позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Олександра" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 92 435,65 грн. заборгованості за кредитом; 19084,59 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 100,0 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань. Стягнуто з ПП "Олександра" на користь держбюджету України 2 232,40 грн. судового збору. Приймаючи вказані рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи доведений факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором банківського обслуговування, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення як основної суми боргу так і штрафних санкцій є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.02.2016, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 628, 638, 1054, 1055 ЦК України, ст. 181 ГК України, ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", ст.ст. 43, 32-34, 81 ГПК України. Так, на думку відповідача, він не укладав з позивачем жодного договору кредиту відповідно до вимог ст.ст. 1054, 1055 ЦК України. У зв'язку з цим, посилання господарських судів на факт укладання договору з позивачем шляхом приєднання через систему інтернет-банкінг до "Умов і правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування є необґрунтованими. Крім цього, відповідач зазначив про те, що господарським судом було прийнято до провадження позовну заяву без сплати судового збору, що мало б наслідком повернення позовної заяви на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили наступне:

- 15.04.2014 Приватне підприємства "Олександра" (відповідач) через систему інтернет-клієнт-банкінг приєдналось до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті httr://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 31.03.2011, та взяло на себе зобов'язання виконувати умови договору;

- розділом 3.1.1., 3.2.2. Умов та Правил надання банківських послуг (надалі - Умов) регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж";

- за умовами п. 3.1.1.73. Умов банк надає послугу гарантований платіж для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і банком (далі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), згідно якої клієнт-платник доручає банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами;

- відповідно до п. 3.1.1.74. Умов у разі необхідності отримання отримувачем послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват-24" (далі - "Приват-24") подає в банк заявку на договірне списання коштів в установленій формі, обов'язковими реквізитами якої є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу;

- після отримання банком за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки (система Internet Banking Приват-24 - офіційний канал зв'язку між банком та клієнтом відповідно до п. 1.1.1.91. Умов), банк розглядає її на предмет надання або відмови у наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.75. Умов);

- в п. 3.2.2.1. Умов передбачено, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ "Приватбанк" вказував на те, що він свої зобов'язання виконав належним чином, своєчасно провів ініційовані відповідачем гарантовані платежі ініційовані відповідачем, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками за рахунками, відкритими для обслуговування рахунку відповідача. Відповідач, в свою чергу, не здійснив внесення чергового платежу на рахунок погашення заборгованості, у зв'язку з чим на його рахунку 27.05.2014 виникла прострочена заборгованість.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що Умови та Правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач, підписавши заяву, містять істотні умови змішаного договору банківського рахунку та кредитного договору. Враховуючи, що суму заборгованості відповідачем не спростовано, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Однак, вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України вважає передчасними з огляду на те, що вони зроблені без з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, господарські суди дійшли висновку про те, що 15.04.2014 ПП "Олександра" (відповідач) через систему інтернет-клієнт-банкінг приєдналось до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті httr://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 31.03.2011, та взяло на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Водночас, наявна в матеріалах справи заява про відкриття поточного рахунку (т. 1 а.с. 95-96) не містить дати її складання.

Отже, господарські суди дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог, не встановили коли саме сторонами була складена заява про відкриття банківського рахунку, у зв'язку з чим їх висновок про те, що сторонами 31.03.2011 був укладений договір банківського обслуговування б/н є передчасним.

Без з'ясування вказаних обставин в даному випадку неможливо встановити, які саме Умови та Тарифи були розміщені на сайті позивача на час відкриття банківського рахунку, тобто, на час укладення договору приєднання, зокрема до яких саме Умов та Тарифів приєднався та зобов'язався виконувати відповідач, підписавши заяву про відкриття банківського рахунку.

Судами не перевірено, що саме Умови та Тарифи, надані позивачем, були чинні та діяли на час підписання сторонами відповідної заяви, і що саме до цих Умов та Тарифів приєднався відповідач, прийняв їх і зобов'язався виконувати, що саме ці Умови та Тарифи разом з заявою про відкриття банківського рахунку становили договір банківського обслуговування, підписаний сторонами у справі.

Так, у заяві про відкриття банківського рахунку зазначено, що вказані Умови та Тарифи, що разом з заявою складають договір банківського обслуговування, розміщуються на сайті у мережі Internet на сайті www.privatbank.ua.

Визнавши надані позивачем завірені копії "Умови і правила надання банківських послуг" та "Тарифи" такими, що відповідають вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України, місцевий та апеляційний господарські суди не звернули уваги та не надали правової оцінки тій обставині, що вказані документи не містять жодних даних щодо дати їх публікації та набрання чинності (введення у дію), розміщення саме цих документів на зазначеному сайті у загальному доступі та копії локального акту позивача про їх затвердження та введення в дію.

Разом з тим, згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, як вбачається з наявної в матеріалах справи заяви від 15.04.2014 поданої банком, в ній зазначено про те, що ПП "Олександра" підписало даний документ електронно-цифровим підписом.

Водночас відповідач неодноразово заперечував факт укладання з банком договору через систему інтернет-клієнт-банкінг шляхом приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті httr://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до п. 11.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 (далі - Інструкція), юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку. У договорі обов'язково мають обумовлюватися права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

Пункт 2.10 Інструкції визначає, що клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку. Банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику.

Можливість здійснення електронних платежів за допомогою системи "Клієнт-Банк", "Інтернет-Банк" обумовлена також отриманням клієнтом від банку електронного ключа для використання електронного підпису.

В п. 14.8 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу, ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом.

Відповідно до п. 14.9. ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний під час видачі електронного платіжного засобу надати користувачеві примірник договору, правил користування електронним платіжним засобом та тарифів банку на обслуговування електронного платіжного засобу. Національний банк України має право встановлювати обов'язкові умови договору.

Згідно з п. 18.3 ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи.

Пункт 18.4.ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачає, що електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ:

процедуру перевірки електронного підпису;

процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ.

У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.

Як передбачено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, господарським судам попередніх інстанцій належало встановити факт можливості здійснення відповідачем підписання вказаної заяви від 15.04.2014 через систему інтернет-клієнт-банкінг, а також здійснення фактичного підключення відповідача до системи дистанційного обслуговування та передачі відповідачу електронних ключів для оформлення ним розрахунково-касових документів.

З урахуванням викладеного, судами попередніх інстанцій не з'ясовано зміст зобов'язань, які виникли між сторонами спору на підставі заяви відкриття банківського рахунку без дати та чи мав можливість відповідач підписати заяву від 15.04.2014 через систему інтернет-клієнт-банкінг.

Вищий господарський суд України також вважає за необхідне зазначити, що ст.ст. 42, 43 ГПК України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Водночас як вбачається з матеріалів справи і на цьому неодноразово наголошував відповідач, в даному випадку господарським судом першої інстанції було прийнято та розглянуто позов без належних доказів сплати судового збору.

Як вбачається зі змісту прийнятого у справі судового рішення, господарським судом звернуто увагу на той факт, що додане до позову платіжне доручення № IHB91BOY4N від 11.03.2015 на суму 2 804,48 грн. вже було долучено до матеріалів іншої господарської справи № 922/1630/15 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Приватного підприємства "Олександра", позов за яким було залишено без розгляду на підставі п. 5 ст.81 ГПК України.

З урахуванням вимог ст. 7 Закону України "Про судовий збір" залишення заяви без розгляду у зв'язку з неподанням позивачем витребуваних судом матеріалів, виключає можливість повернення сплаченої суми судового збору, у зв'язку з чим дане платіжне доручення не могло бути використане банком двічі.

Прийнявши позовну заяву банку до розгляду без належних доказів сплати судового збору, господарським судом було порушено принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, що є неприпустимим.

Отже, як місцевий так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1117-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Олександра" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 25.02.2016 у справі № 922/4152/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: О. Євсіков Т. Козир