ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 918/316/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Здолбунів, Рівненська обл.на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 рокуу справі господарського суду Рівненської областіза позовомЗдолбунівської міської ради, м. Здолбунів, Рівненська обл.до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Здолбунів, Рівненська обл.провнесення змін до договору на право тимчасового користування землею № 162/98 від 24.06.1998 року

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Здолбунівська міська рада Рівненської області звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_5.) про внесення змін до Договору на право тимчасового користування землею № 162/98 від 24.06.1998 року, а саме просила викласти п. 2.1 Договору в наступній редакції: "Орендну плату встановити в розмірі 5 % від нормативно-грошової оцінки земель міста в рік, що на момент внесення змін до Договору становить 42 059, 44 грн. згідно розрахунку, що додається. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі по 1/12 частині річної орендної плати щомісячно не пізніше 15 числа за звітним місяцем".

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Рівненської області від 15.02.2016 року позов задоволено: внесено зміни у Договір на право тимчасового користування землею № 162/98 від 24.06.1998 року, виклавши пункт 2.1. у такій редакції: "п. 2.1. Орендну плату встановити в розмірі 5 % від нормативно-грошової оцінки земель міста в рік, що на момент внесення змін до Договору становить 42 059, 44 грн. згідно з розрахунком, що додається. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі по 1/12 частині річної орендної плати щомісячно не пізніше 15 числа за звітним місяцем".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 року рішення господарського суду Рівненської області від 15.02.2016 року змінено, доповнено п. 2.1 абзацем 2 наступного змісту: "Зміни до Договору на право тимчасового користування земельною ділянкою № 162/98 від 24.06.1998 року в частині нарахування нового розміру орендної плати набирають чинності з моменту набрання рішенням законної сили", в решті рішення суду залишено без змін.

Вищезазначені судові акти мотивовані необхідністю задоволення позовних вимог з огляду на те, що нормами законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, а оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати, зокрема, внаслідок зміни у встановленому порядку нормативної грошової оцінки землі, є підставою для внесення відповідних змін до договору оренди землі.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 15.02.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 року і прийняти постанову про відмову в позові.

Здолбунівською міською радою відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Сторін згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.06.1998 року Здолбунівською міською радою (землевласник) та підприємцем ОСОБА_5 (землекористувач) укладено Договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі за текстом - Договір), згідно з п. 1.1. якого Здолбунівська міська рада рішенням від 22.10.1997 року № 254/1 надає, а підприємець ОСОБА_6 приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0, 17 га, в тому числі інших угідь 0, 17 га згідно з планом землекористування, що додається.

Відповідно до п. 1.2. Договору земельна ділянка надається на умовах тимчасового довгострокового користування строком на 30 років для обслуговування кафе "Казка" в м. Здолбунів по вул. 2-го Лютого.

Згідно з п. 2.1. Договору плата за землю вноситься землекористувачем щоквартально у вигляді орендної плати із розрахунку 0, 40 коп. за квадратний метр в рік у розмірі 6, 69 грн. в рік не пізніше до 15 числа, наступного за звітним кварталом місяця.

В Договорі зазначено, що останній набирає чинності з моменту його реєстрації.

Даний Договір зареєстровано в Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 24.06.1998 року за № 162/98 Здолбунівською міською Радою народних депутатів Здолбунівського району Рівненської області.

05.06.2013 року Здолбунівською міською радою прийнято рішення "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Здолбунова" № 844, п. 1 якого затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Здолбунова із показниками базової вартості та грошової оцінки 1 м2 забудованих земель в розрізі економіко-планувальних зон з показниками, наведеними в додатку № 1.

Згідно з витягами від 24.02.2015 року № 04/12-378 та від 05.06.2015 року № 01/13-366 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, орендованої ОСОБА_4, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнта індексації, складає 841 188, 71 грн.

23.04.2014 року Здолбунівською міською радою прийнято рішення "Про затвердження Порядку надання в оренду земельних ділянок із земель Здолбунівської міської ради" № 1102, яким передбачено проведення перерахунку орендної плати суб`єктам господарської діяльності.

З огляду на положення п. 2.3. Порядку річний розмір орендної плати за земельну ділянку, яка надана в оренду ФОП ОСОБА_4, складає 5 % від нормативної грошової оцінки.

27.02.2015 року Здолбунівською міською радою на адресу ФОП ОСОБА_4 надіслано лист № 02/11-142 від 26.02.2015 року, в якому Здолбунівська міська рада запропонувала ФОП ОСОБА_4 внести зміни в Договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), виклавши п. 2.1. якого в наступній редакції: "Орендну плату встановити в розмірі 5 % від нормативно-грошової оцінки земель міста в рік, що на момент внесення змін до Договору становить 42 055, 94 грн. згідно розрахунку, що додається. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі по 1/12 частині річної орендної плати щомісячно не пізніше 15 числа за звітним місяцем".

До вказаного листа додано копії витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, рішення Здолбунівської міської ради від 23.04.2014 року № 1102 та розрахунок орендної плати до Договору на право тимчасового користування землею № 162/98.

В свою чергу, ФОП ОСОБА_4 у листі-відповіді від 13.03.2015 року повідомила міську раду про те, що не має можливості підготувати згоду або обґрунтовану відмову, оскільки буде перебувати за межами України.

За вказаних обставин, Здолбунівська міська рада, посилаючись, зокрема, на ст. ст. 632, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України та ст. ст. 21, 30 Закону України "Про оренду землі" звернулась до місцевого господарського суду з позовом до ФОП ОСОБА_4 про внесення змін у Договір на право тимчасового користування землею № 162/98 від 24.06.1998 року в частині зміни розміру орендної плати.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є внесення змін до договору оренди землі, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про оцінку земель" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до п. п. а), в) ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", ст. 93 Земельного кодексу України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як визначено ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Згідно з п. п. 288.5, 288.5.1., 288.5.2. ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відтак, з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, враховуючи принцип пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 02.02.2014 року у справі № 21-274а14.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Частиною 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З огляду на вищенаведене, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Як було вищезазначено, 23.04.2014 року Здолбунівською міською радою прийнято рішення "Про затвердження Порядку надання в оренду земельних ділянок із земель Здолбунівської міської ради" № 1102, яким передбачено проведення перерахунку орендної плати суб`єктам господарської діяльності.

Відповідно до п. 2.3. Порядку річний розмір орендної плати за земельну ділянку, яка надана в оренду відповідачу, складає 5 % від нормативної грошової оцінки.

Водночас, розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам ч. 1 ст. 15, ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Пунктами 3.1., 3.2. Порядку передбачено, що підставою для визначення розміру орендної плати є нормативна грошова оцінка землі, затверджена рішенням Здолбунівської міської ради. Орендодавець на підставі рішення Здолбунівської міської ради щодо передачі в оренду земельної ділянки конкретного розміру, цільового призначення та дозволеного функціонального використання, відповідно до цього Порядку готує розрахунок річного розміру орендної плати і погоджує його з орендарем.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб органів місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях.

Статтею 144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Здолбунівської міської ради, якими змінено нормативну грошову оцінку земель міста Здолбунова та затверджено нові ставки орендної плати, є чинними й у встановленому законом порядку незаконними не визнавалися, а тому вони є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний суд України в своїй постанові від 07.10.2015 року у справі № 922/3871/14.

За змістом ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Крім того, в п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року № 6 роз'яснено, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

При цьому, судами попередніх інстанцій вірно відзначено, що сплата відповідачем орендної плати за 30 років користування земельною ділянкою в розмірі 200 грн., враховуючи як законодавчі зміни, так і затвердження нової нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а також те, що строк дії Договору не закінчився, не може вважатися виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на те, що нормами законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, а оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати, зокрема, внаслідок зміни у встановленому порядку нормативної грошової оцінки землі, є підставою для внесення відповідних змін до договору оренди землі.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах від 06.12.2010 року у справі № 2-1/10068-2008, від 27.12.2010 року у справі № 27/15-10, від 23.05.2011 року у справі № 7/105-10(30/234-09), від 30.05.2011 року у справі № 17/299-10, від 04.07.2011 року у справі № 41/81пд, від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012, від 20.08.2013 року у справі № 5017/781/2012 та від 03.12.2013 року у справі № 5009/3430/12.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ФОП ОСОБА_4, викладені в касаційній скарзі зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних та обгрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 року у справі № 918/316/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.С. Божок Г.М. Мачульський