Постанова ВГСУ від 13.07.2016 року у справі №916/4599/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 916/4599/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Гончарука П.А., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргудержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"на постанову та на рішенняОдеського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 року господарського суду Одеської області від 03.02.2016 рокуу справі господарського судуОдеської областіза позовомдержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України"додержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" простягнення 563 377,53 грн.,за участю представників сторін:

позивача:Сидоренко Д.О.,відповідача:Ільченко К.Р.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - Адміністрація) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (далі - Порт) про стягнення заборгованості в сумі 563 377,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №11-П-ІЛФ-15/48-0 на відшкодування витрат з використання технологічних електричних мереж від 30.01.2015 року, щодо своєчасної та повної оплати послуг за вказаним Договором.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.02.2016 року (суддя: Желєзна С.П.) позов задоволено. Стягнуто з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії ДП "Адміністрація морських портів України" 563 377,53 грн. заборгованості та 8 450,66 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 року (колегія суддів у складі: Ліпчанської Н.В. - головуючого судді, суддів Лисенко В.А., Ярош А.І.) рішення місцевого господарського суду від 03.02.2016 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДП "Іллічівський морський торговельний порт" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 року та рішення господарського суду Одеської області від 03.02.2016 року скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 175 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.01.2015 року між Адміністрацією (виконавець) та Портом (замовник) укладено договір №11-П-ІЛФ-15/48-0 на відшкодування витрат з використання технологічних електричних мереж від 30.01.2015 року (далі - договір), відповідно до умов якого Адміністрація зобов"язується забезпечити Порту можливість використання технологічних електричних мереж, а Порт зобов'язується відшкодувати фактичні витрати Адміністрації з утримання технологічних електричних мереж.

У п 1.3 договору сторони визначили, що під фактичними витратами виконавця розуміються витрати визначені згідно з порядком передбаченому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" здійсненні виконавцем протягом розрахункового періоду.

Згідно з п.п. 3.1 - 3.4 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Протягом 15-ти робочих днів після закінчення розрахункового періоду, Виконавець складає рахунок та акт на суму відшкодування витрат з утримання технологічних електричних мереж. До акта додається розрахунок суми відшкодування. Розрахунок має містити перелік витрат, складений на підставі прийнятих до обліку первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, розрахунок долі Замовника від суми обсягів використання технологічних електричних мереж (у процентному співвідношенні із загальним обсягом використання технологічних електричних мереж) Виконавця, яка підлягає відшкодуванню Замовником та розрахунок суми. На вимогу Замовника, а також правоохоронних органів та відповідних контролюючих органів у межах їх повноважень, для підтвердження суми що підлягає відшкодуванню, Виконавець на підставі п. 6 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" протягом 5-ти робочих днів надає засвідчені копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку що складаються та зберігаються на машинних носіях інформації. Прийом-передача рахунку, Акту та довідки відшкодування витрат здійснюється сторонами шляхом передачі їх Виконавцем до канцелярії Замовника. Замовник зобов'язаний не пізніше 5-ти робочих днів після отримання Акту повернути Виконавцю належний йому екземпляр Акту або, у разі наявності підстав, обґрунтувати письмово свої заперечення та підписати акт із зауваженнями щодо суми не прийнятої до відшкодування. Відшкодування витрат Виконавцю здійснюється Замовником протягом 8-ми робочих днів з дня отримання рахунку.

На виконання умов договору, у вересні 2015 року позивач направив відповідачу акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Пр/15663 від 30.09.2015 року на суму 1 221 844,62 грн. із додатком до Акту, в якому зазначено перелік витрат на використання технологічних електричних мереж із зазначенням відсотка суми обсягу використання замовником вказаних мереж та рахунок №Пр/15663 від 30.09.2015 року на суму 1221844,62 грн., з яких відповідачем прийнято та оплачено витрати у розмірі 902836,01 грн. (в т.ч. ПДВ).

Порт відмовився від прийняття робіт по ремонту кабельних ліній Іллічівської філії ТП4017-КК№213 на суму 563377,63 грн. (з ПДВ) та їх оплаті, зазначивши у листі №484/09.3-20-3482(1) від 12.10.2015 року, посилаючись на п.3.7 ДБН А.2.2.-3:2014 та лист Держжитлокомуннгоспа України від 26.01.2005 року №4/3-102, що заміна кабельних ліній на суму 563 377,53 грн. є роботами з капітального ремонту або модернізацією, що не відноситься на поточний ремонт мереж, а тому не підлягають відшкодуванню за договором.

Не виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором стало підставою для подання даного позову предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення 563377,63 грн. заборгованості за договором.

За змістом ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 629 ЦК України).

Приписами статей 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Електричними мережами є трансформаторні підстанції, розподільні пункти і пристрої, струмопроводи, повітряні лінії електропередачі, підземні і підводні кабельні лінії електропередачі та споруди, які до них належать (постанова КМ України №209 від 04.03.1997).

Відповідно до п.п. 6, 15.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіна України від 31.12.1999 №318 (саме вказаним нормативним актом сторони у договорі погодили керуватись, визначаючи витрати) витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за договором про надання послуг щодо підключення до електричних мереж від 22.11.2013 року, ДП "Адміністрація морських портів України" підключено ДП "Іллічівський морський торговельний порт" до електромереж ІФ ДП "АМПУ".

Згідно з актом розподілення електроенергії по підрозділам ІФ ДП "АМПУ та ДП "ІМТП" у вересні 2015 року та розподілу електричної енергії по підрозділам Порту у вересні 2015 року, підписаний сторонами акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №Пр/15664 від 30.09.2015 року у вигляді підключення до електричних мереж.

Відповідно до додатку №1 даного Договору, обсяг наданих послуг з підключення визначається за наданим сторонами актом щодо підключення до технологічних мереж. При цьому, якщо Порт не надає такого акту, обсяг підключення до електричних мереж визначається Позивачем за середньодобовим обсягом підключення за попередній місяць.

30.06.2015 року між ДП "Адміністрація морських портів України" (замовник) та ТОВ "Електросервіс-Південь" (підрядник) укладено договір на виконання робіт, за яким підрядник виконав ремонт кабельних ліній Іллічівської філії ТП4017- КК213, що підтверджується актом виконаних робіт та довідкою вартості робіт за вересень 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, умови договору на відшкодування витрат з використання технологічних мереж, Акт розподілення електричної енергії по підрозділам за вересень 2015 року, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій, що відповідач має відшкодувати витрати (утримання, експлуатація, ремонт) з використання технологічних електричних мереж незалежно від виду ремонту вказаних електричних мереж.

Суди попередніх інстанцій встановивши неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором щодо відшкодування витрат, які мали місце у вересні 2015 року, враховуючи ст.ст. 525,526 ЦК України, дійшли вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 563377,53 грн. боргу.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,