ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 914/3671/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Коробенка Г.П., Мачульського Г.М.перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "КійАгроПродукт"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 у справігосподарського суду Львівської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "КійАгроПродукт"допублічного акціонерного товариства "Красненський комбінат хлібопродуктів"простягнення 617 489 грн 88 коп.в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Радзівіл С.Г.-дов. №3 від 05.10.2015;від відповідача:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 17.12.2015 (суддя Морозюк А.Я.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою від 27.04.2016 Львівського апеляційного господарського суду (судді: Данко Л.С. - головуючий, Кузь В.Л., Хабіб М.І) рішення господарського суду Київської області від 28.10.2015 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що зобов'язання ПАТ "Красненський комбінат хлібопродуктів" перед ТзОВ "КійАгроПродукт" є припиненим шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Станом на дату прийняття рішення відсутні підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Не погоджуючись з судовими рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю "КійАгроПродукт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник посилається на те, що господарські суди порушили ст.625 Цивільного кодексу України, ст.34 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що зустрічна позовна вимога є неналежним доказом і не може прийматись до зарахування.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Костенко Т.Ф., Мачульський Г.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.07.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному вище складі. Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.07.2016, у зв'язку з перебуванням судді Костенко Т.Ф. на лікарняному, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Коробенко Г.П., Мачульський Г.М.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що публічним акціонерним товариством "Красненський комбінат хлібопродуктів" та товариством з обмеженою відповідальністю "КійАгроПродукт" укладено договір №12/КФ від 01.11.2013, відповідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця кукурудзу врожаю 2011 року, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно умов даного договору.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.10.2014 у справі № 914/1534/14 за позовом ТОВ "КійАгроПродукт", залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2015, позов задоволено частково, стягнено з ПАТ "Красненський комбінат хлібопродуктів" на користь ТОВ "КійАгроПродукт" 1 033 088,75 грн. - основного боргу, 112 725,81 грн. - пені, 22 792,43 грн. - 3% річних, 135 228,10 грн. - втрат від інфляції та 26 076,70 грн. - судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

29.09.2015 господарським судом Львівської області видано відповідний наказ у справі № 914/1534/14.

Господарськими судами встановлено, що сума стягнення 1 329 911,79 грн., вказана у наказі господарського суду Львівської області від 29.09.2015, повністю сплачена ПАТ "Красненський комбінат хлібопродуктів" 06.11.2015.

Предметом даного позову є стягнення нарахованих на суму основного боргу за період з 14.04.2014 по 10.10.2014 - 3% річних в сумі 46 191,80грн та інфляційних втрат у сумі 571 298,08 грн, всього 617 489,88 грн.

Перевіривши порядок і розмір нарахування вищезазначених сум, 3% річних та інфляційних втрат, господарські суди дійшли висновку, що вони нараховані обґрунтовано у відповідності зі ст.625 Цивільного кодексу України.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання .

Господарськими судами також встановлено, що 15.07.2013 ТОВ "КійАгроПродукт" (замовник) та ПАТ "Красненський комбінат хлібопродуктів" (виконавець) уклали договір на переробку давальницької сировини.

Відповідно п.п. 4.1. та 4.4 договору на переробку давальницької сировини, розмір плати за переробку зерна на продукцію, складає 102,00 грн. за тонну, оплата вартості фактично наданих робіт виконавця проводиться замовником у безготівковій формі на підставі наданих рахунків та актів виконаних робіт протягом 20-ти банківських днів з моменту отримання рахунку та підписання актів виконаних робіт.

За п. 5.2. договору на переробку давальницької сировини, у разі недотримання строків розрахунків замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

П. 7.1 договору на переробку давальницької сировини сторони погодили, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до повного виконання умов цього договору.

Як встановлено господарськими судами акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані сторонами та скріплені печатками сторін, без застережень.

Відповідно актів здачі-прийняття робіт, ПАТ "Красненський комбінат хлібопродуктів" надано ТзОВ "КійАгроПродукт" послуги подрібнення зерна на загальну суму 356 262,14 грн. Кожний акт містить посилання на договір, вартість виконаних робіт, відсутність претензій та необхідні банківські реквізити для перерахунку коштів, що відповідає п. 4.4. вказаного договору від 15.07.2013.

Окрім цього, наявність заборгованості за вищевказаними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором від 15.07.2013 підтверджується наявним у матеріалах справи підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.07.2013 - 21.11.2013, за яким заборгованість ТзОВ "КійАгроПродукт" на 21.11.2013 перед ПАТ "Красненський комбінат хлібопродуктів" складає 356 262,14 грн.

Будь-яких обставин та підстав, які б свідчили про наявність відкладальних умов у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та прострочення кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України чи погашення заборгованості перед ПАТ "Красненський комбінат хлібопродуктів" за договором на переробку давальницької сировини на зазначену суму 356 262,14 грн. господарськими судами не встановлено.

Відтак, з урахуванням строку оплати, встановленого у пункті 4.4. договору на переробку давальницької сировини від 15.07.2013, господарські суди дійшли висновку про наявність боргу ТзОВ "КійАгроПродукт" перед ПАТ "Красненський комбінат хлібопродуктів" за договором на переробку давальницької сировини від 15.07.2013 на суму 356 262,14 грн. основного боргу.

27.11.2015 ПАТ "Красненський комбінат хлібопродуктів" направив на адресу ТзОВ "КійАгроПродукт" вимогу від 24.11.2015 вих. № 24-11/15, в якій просив перерахувати на користь ПАТ "Красненський комбінат хлібопродуктів" заборгованість за договором на переробку давальницької сировини від 15.07.2013 в розмірі основної заборгованості 356262,14 грн., інфляційних втрат 278 486,00 грн., 3% річних 22 581,00 грн., пені - 22 839,00 грн., що разом складає суму 680 168,14 грн.

29.11.2015 ПАТ "Красненський комбінат хлібопродуктів" направив на адресу ТзОВ "КійАгроПродукт" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст.601 Цивільного кодексу України. Однорідні грошові вимоги у ПАТ "Красненський комбінат хлібопродуктів" виникли з договору на переробку давальницької сировини від 15.07.2013 на суму 680 168,14 грн., з яких основна заборгованість - 356 262,14 грн., інфляційні втрати - 278 486,00 грн., 3% річних - 22 581,00 грн., пеня - 22 839,00 грн., а у ТзОВ "КійАгроПродукт" - з договору № 12/КФ від 01.11.2013 на суму 617 489 грн. 88 коп., з яких 571298 ,08 грн. - інфляційні втрати, 46 191,80 грн. - 3 % річних.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є односторонньою угодою (договором), яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Господарськими судами встановлено, що зазначена вище одностороння угода - заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.11.2015 не оскаржена та не визнана недійсною у встановленому чинним законодавством України порядку.

Можливість заліку за заявою однієї зі сторін разом з тим означає неприпустимість заперечування зарахування за мотивом незгоди іншої сторони.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 Господарського кодексу України. Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ст. 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони, що кореспондується з нормами ст. 601 Цивільного кодексу України

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше ( більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог передбачені ст. 602 Цивільного кодексу України.

Господарськими судами не прийнято до уваги посилання ТОВ "КійАгроПродукт" на справу господарського суду міста Києва № 910/25705/15 за позовом ПАТ "Красненський комбінат хлібопродуктів" до ТзОВ "КійАгроПродукт" про стягнення 642 298,97 грн. за договором на переробку давальницької сировини від 15.07.2013, оскільки вона не має правового значення для вирішення даної справи.

Припинення провадження у справі №910/25705/15 має виключно процесуальні наслідки в контексті ст.80 Господарського процесуального кодексу України, але не має матеріально-правових наслідків (в контексті статей 598, 599, 600, 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України).

Господарськими судами встановлено, що договір на переробку давальницької сировини від 15.07.2013 у судовому порядку не визнаний недійсним.

Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. Вона полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно.

Враховуючи викладене, господарські суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження позивача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені касаційної скарги відмовити.

Постанову від 27.04.2016 Львівського апеляційного господарського суду зі справи №914/3671/15 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Г.П. Коробенко

Г.М. Мачульський