ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 911/4924/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Саранюка В.І.,

Акулової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 травня 2016 року у справі № 911/4924/15 Господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рихальський завод сухого молока", Житомирська обл., до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер", Київська обл., про стягнення 550 668 грн.,

за участю представники сторін:

позивача - Васильєв В.А. (дов. від 06.11.15);

відповідача - Коротюк О.В. (дов. Від 15.06.16),

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року позивач ТОВ "Рихальський завод сухого молока" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Росер" про стягнення 550 668 грн.

Вказував, що 15.05.13 між ним (замовником) та ТОВ "Росер" (виконавцем) був укладений договір № 15052013, згідно якого виконавець зобов'язався за його дорученням здійснювати переробку давальницької сировини (молоко коров'яче знежирене) у готову продукцію (молоко сухе знежирене), а він - сплачувати вартість виконаних виконавцем робіт на умовах та в строки, що визначені договором.

Зазначав, що 20.05.13, 23.05.13 та 26.05.13, на виконання умов вказаного договору, здійснив поставку виконавцю на переробку 166 647 кг. молока, з якого останній виготовив 13 350 кг. сухого молока та виставив йому рахунки на оплату послуг на загальну суму 96 120 грн., яка була сплачена ТОВ "Рихальський завод сухого молока" в повному обсязі.

Посилаючись на ту обставину, що відповідачем не було передано йому оплачену ним готову продукцію, в зв'язку з чим ним було понесено збитки, позивач, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 25.01.15, просив стягнути з відповідача 550 668 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26 січня 2016 року (суддя Чонгова С.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 травня 2016 року (колегія суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий, Рябухи В.І., Калатай Н.Ф.), позов задоволено.

Постановлено стягнути з ТОВ "Росер" на користь ТОВ "Рихальський завод сухого молока" 550 668 грн. збитків.

Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що позивачем належними та допустимими доказами доведено понесення ним збитків в сумі 550 668 грн. внаслідок порушення відповідачем умов укладеного між ними договору та причинно-наслідковий зв'язок між порушенням відповідачем умов договору та спричиненням збитків, а також наявність вини відповідача у невиконанні договірних зобов'язань.

У касаційній скарзі ТОВ "Росер", посилаючись на неповне встановлення судами попередніх інстанцій дійсних обставин справи та порушення приписів ч. 1 ст. 224, ст. 225 ГК України, ч. 1 ст. 22, ч. 3 ст. 623 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли внаслідок заподіяння ТОВ "Рихальський завод сухого молока" збитків в сумі 550 668 грн., спричинених внаслідок недопоставки 10 525 кг. сухого молока, що визначено на підставі висновку про вартість об'єкта оцінки від 22.01.16.

Водночас судами встановлено, що 15.05.13 між ТОВ "Рихальський завод сухого молока" (замовником) та ТОВ "Росер" (виконавцем) був укладений договір № 15052013, згідно якого виконавець зобов'язався за дорученням замовника здійснювати переробку давальницької сировини (молоко коров'яче знежирене) у готову продукцію (молоко сухе знежирене), а замовник - сплачувати вартість виконаних виконавцем робіт на умовах та в строки, що визначені договором.

Згідно п. 3.1 договору переробка давальницької сировини виконавцем у готову продукцію має бути здійснена протягом однієї доби з моменту прийняття ним давальницької сировини від замовника.

Приймання давальницької сировини за кількістю і якістю згідно ДСТУ 3662-97 проводиться за обов'язковою участю уповноваженого представника замовника за адресою: вул. Київська, 61, м. Погребище, Вінницька обл.; доставка сировини виконавцю здійснюється замовником (п.п. 3.4, 3.7 договору).

Кожна партія готової продукції оплачується замовником в розмірі 100% передоплати до моменту відвантаження, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок виконавця, відповідно до виставленого виконавцем рахунку (п. 4.2 договору).

Здача-приймання готової продукції здійснюється сторонами кожної п'ятниці за актом та видатковою накладною після повідомлення замовника про готовність продукції до здачі; пункт здачі-приймання готової продукції за кількістю і якістю - склад виконавця: доставка готової продукції здійснюється транспортом замовника та за рахунок замовника: вул. Київська, 61, м. Погребище, Вінницька обл.; завантаження готової продукції здійснюється виконавцем за рахунок замовника (п.п. 1, 2 договору).

Виконавець приймає давальницьку сировину у відповідності до умов даного договору, безпосередньо від замовника за актом прийому-передачі та видатковою накладною із зазначенням в ньому кількості та якості такої сировини (п. 8.1 договору).

Протоколом погодження вартості послуг по переробці давальницької сировини від 15.05.13, який є додатком № 2 до договору № 15052013, сторони погодили, що вартість послуг по виробництву та пакуванню СЗМ складає 7 200 грн. за 1 000 кг. готового продукту, з врахуванням ціни мішка та ПДВ.

Судами встановлено, що 20.05.13, 23.05.13 та 26.05.13 на виконання умов договору позивачем було поставлено на склад відповідача молоко в загальній кількості на 166 647 кг., із якого відповідачем повинно було бути виготовлено молоко сухе у загальній кількості 13 350 кг.

Відповідачем було виставлено позивачу на оплату рахунки за переробку давальницької сировини № 151 від 22.05.13 на 33 120 грн. (4 600 кг.), № 155 від 27.05.13 на 30 960 грн. (4 300 кг.) та № 158 від 03.06.13 на 32 040 грн. (4 450 кг), а всього - на 96 120 грн., які були сплачені позивачем в повному обсязі платіжними дорученнями № 780 від 22.05.13 та № 909 від 05.06.13.

24.05.13 та 07.06.13 працівники позивача з'явились на склад відповідача, зазначений у договорі, для одержання виготовленого продукту, однак, відповідачем виготовлений продукт не був виданий позивачу, про що свідчать наявні в матеріалах справи справі акти, складені працівниками позивача, та пояснювальні записки. Також в матеріалах справи наявний акт від 07.06.13 згідно з яким станом на 07.06.13 на заводі знаходилось 4 175 кг. сухого молока.

В процесі розгляду справи місцевим судом позивачем визнано, що 13.06.13 за актом приймання-передачі ТОВ "Погребищенський маслосирзавод", на території якого знаходилась виготовлена відповідачем продукція, було передано позивачу 2 825 кг. сухого молока, виготовленого з давальницької сировини позивача. Недопоставленим залишилось 10 525 кг. сухого молока.

26.08.13 позивач направив відповідачу вимогу в якій посилаючись на положення ч. 1 ст. 612, ст.ст. 849, 858 ЦК України повідомив про те, що він відмовляється від укладеного 15.05.13 договору № 15052013, в зв'язку з чим вимагав негайно перерахувати на його рахунок 96 120 грн.

29.10.15 позивачем було пред'явлено відповідачу вимогу про негайне перерахування 594 000 грн. збитків за порушення порядку виконання зобов'язання з передачі 13 500 кг. сухого молока.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що винна сторона відшкодовує іншій стороні всі прямі збитки у випадку порушення нею своїх зобов'язань за цим договором.

Судами встановлено, що нараховані позивачем збитки у розмірі 550 668 грн. складають вартість непереданого відповідачем позивачу 10 525 кг. сухого молока, на виготовлення якого, відповідно до договору № 15052013 позивачем було передано відповідачу давальницьку сировину - молоко коров'яче знежирене та сплачено вартість робіт по переробці, пакуванню, з врахуванням вартості таропакувальних матеріалів.

Розмір ринкової вартості 10 525 кг. сухого молока - 550 668 грн. підтверджено висновком про вартість об'єкта оцінки, зробленим на підставі Звіту про незалежну оцінку вартості об'єкта: збиток ТОВ "Рихальський завод сухого молока" від нестачі (недопоставки) (розтрати, привласнення) матеріальних цінностей - готової продукції молока сухого знежиреного 1,5 % жирності згідно із ДСТУ 4273:2003 у кількості 10 525 кг., виготовленим Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9, Сертифікат НОМЕР_1 від 07.08.15 (т. 1, а.с.221-236).

Приписами ст. 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, у тому числі, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Встановивши понесення позивачем збитків в сумі 550 668 грн. внаслідок порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору та причинно-наслідковий зв'язок між порушенням відповідачем умов договору та спричиненням збитків, а також наявність вини відповідача у невиконанні договірних зобов'язань та врахувавши висновок про вартість об'єкта оцінки від 22.01.16, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню позивачу понесених ним збитків.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Щодо доводів касаційної скарги про надання судами переваги одним доказам над іншими, слід зазначити наступне.

Приймаючи в якості доказу передачі позивачу від ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" сухого молока у кількості 2 825 кг. ксерокопією акту приймання-передачі від 13.06.13, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не заперечується отримання сухого молока у вказаній кількості на підставі даного акту, тоді як отримання сухого молока у кількості 5 325 кг. за ксерокопією акту приймання-передачі від 14.06.13 та у кількості 3 800 кг. за ксерокопією акту приймання-передачі від 13.06.13 позивачем заперечується, тому зазначені ксерокопії актів приймання-передачі від 14.06.13 та від 13.06.13 суди обґрунтовано вважали неналежними доказами отримання позивачем сухого молока у вказаній вище кількості.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 травня 2016 року у справі № 911/4924/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Саранюк В.І.

Акулова Н.В.