Постанова ВГСУ від 13.07.2016 року у справі №911/2825/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 911/2825/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Полянського А.Г.,розглянувши матеріали касаційної скарги Першого заступника прокурора Київської області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.10.2015у справі№ 911/2825/15 Господарського суду Київської областіза позовомПершого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1) Кабінету Міністрів України 2) Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства 3) Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство"до1) Вишгородської районної державної адміністрації Київської області 2) Громадської організації "Садівниче товариство "Лебедівка" 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ Долина Девелопмент"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1) ОСОБА_4, 2) ОСОБА_5, 3) ОСОБА_6, 4) ОСОБА_7, 5) ОСОБА_8, 6) ОСОБА_9, 7) ОСОБА_10, 8) ОСОБА_11, 9) ОСОБА_12, 10) ОСОБА_13, 11) ОСОБА_14, 12) ОСОБА_15провизнання недійсними розпоряджень, визнання недійсним договору оренди, визнання недійсними державних актів на право власності, витребування земельних ділянокза участю представників сторін:

прокуратури: Томчук М.О. (прокурор ГПУ),

позивача 1: Сінько А.А. (представник за дов. від 10.05.2016 №9-5/1036),

позивача 2: не з'явився,

позивача 3: не з'явився,

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: не з'явився,

відповідача 3: ОСОБА_18 (представник за дов. від 12.08.2015 б/н),

третіх осіб: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП "Вищедубечанське лісове господарство" звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, громадської організації "Садівниче товариство "Лебедівка", ТОВ "БІ Долина Девелопмент" про: визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №557 від 19.09.2005; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 22.09.2015 між Вишгородською районною державною адміністрацією та громадською організацією "Садівниче товариство "Лебедівка", який зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №040534200006; визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №233 від 19.04.2006; визнання недійсними державних актів на право власності серії НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 на земельні ділянки площами 0,1496 га видані 14.04.2010 ТОВ "БІ ДОЛИНА ДЕВЕЛОПМЕНТ" та витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" з незаконного володіння ТОВ "БІ Долина Девелопмент" земельні ділянки загальною площею 1,1686 га з кадастровими номерами НОМЕР_9; НОМЕР_10; НОМЕР_11; НОМЕР_12; НОМЕР_13; НОМЕР_14; НОМЕР_15; НОМЕР_16, які розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, з нормативною грошовою оцінкою 52 820,72 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.08.2015 у справі №911/2825/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015, в задоволені позовних вимог відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані пропуском строку позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Зокрема, як зазначається скаржником:

- судами першої та апеляційної інстанцій не зазначено мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обгрунтовувалися позовні вимоги, бере до уваги або відхиляє надані прокурором докази, не зазначено про наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог по суті, а лише застосовано строки позовної давності без зазначення обсягу прав та законних інтересів позивачів, які порушені у спірних правовідносинах;

- судом не враховано, що в силу положень ст.ст. 19, 56, 57, 84 ЗК України та ст. 5 Лісового кодексу України спірні земельні ділянки у 2005 році на момент їх відведення в оренду ГО "СТ "Лебедівка" для ведення садівництва не могли передаватись для вказаних цілей, оскільки відносились до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувались у передбаченому чинним законодавством порядку для ведення лісового господарства, а також у подальшому передаватись у власність громадян для ведення садівництва;

- судами не спростовано чи підтверджено доводи прокурора, що розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 19.09.2005 №557 прийнято з порушенням ст. 42 Лісового кодексу України щодо порядку переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, та ст. 23 ЗК України щодо надання земельних ділянко для ведення садівництва із категорії земель лісогосподарського призначення;

- судами не спростовано також обставину, що відповідно до положень ст.ст. 73, 75 ГК України ДП "Вищедубичанське лісове господарство" не мало достатнього обсягу дієздатності для відчуження спірних земельних ділянок;

- судами не оцінено доводів позовної заяви щодо невідповідності розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 19.04.2006 №233 вимогам ст.ст. 56, 84, 116, 118 ЗК України, ст.ст. 25, 50, 56 Закону України "Про землеустрій", оскільки громадянам земельні ділянки у приватну власність надано без розробки та затвердження проекту землеустрою;

- судами невірно обчислено строк позовної давності з огляду на доводи зазначені в касаційній скарзі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області №557 від 19.09.2005 "Про передачу в оренду земельної ділянки садівницькому товариству "Лебедівка", затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки садівницькому товариству "Лебедівка", розроблену Вишгородським районним відділом №11 Київської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", вилучено із земель державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" (Пірнівське лісництво, квартал 161, виділ 1,2,6,8) на території Лебедівської сільської ради земельну ділянку загальною площею 5,3954 га, надано садівницькому товариству "Лебедівка" в оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 5,3954 га під розміщення садівницького товариства на території Лебедівської сільської ради за межами населеного пункту.

22.09.2005 на підставі вищезазначеного розпорядження №557 від 19.09.2005 між Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) та громадською організацією "Садівниче товариство "Лебедівка" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області №233 від 19.04.2006 "Про передачу у власність земельних ділянок членам садівницького товариства "Лебедівка", затверджено матеріали технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки членам садівницького товариства "Лебедівка"; передано безкоштовно у власність земельні ділянки членам садівницького товариства "Лебедівка" згідно із списком, що додається.

На підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області №233 від 19.04.2006 "Про передачу у власність земельних ділянок членам садівницького товариства "Лебедівка" третім особам 1-10 видані державні акти на право власності на земельні ділянки.

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 04.07.2006, 06.07.2006 та 12.07.2006, належні третім особам 1-10 земельні ділянки були продані третій особі 11.

Внаслідок укладання договорів купівлі-продажу від 20.07.2007, копії яких наявні в матеріалах справи, земельні ділянки були відчужені третій особі 12, яка у свою чергу уклала договори купівлі-продажу від 25.12.2007 з ТОВ "БІ Долина Девелопмент".

На підставі договорів купівлі-продажу від 25.12.2007 ТОВ "БІ Долина Девелопмент" 08.04.2008 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_18 на земельну ділянку площею 1,1686 га з кадастровим номером НОМЕР_17.

ТОВ "БІ Долина Девелопмент" здійснено поділ земельної ділянки площею 1,1686 га з кадастровим номером НОМЕР_17 на 8 (вісім) окремих земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_9; НОМЕР_10; НОМЕР_11; НОМЕР_12; НОМЕР_13; НОМЕР_14; НОМЕР_15; НОМЕР_16 та отримано державні акти на право власності на земельні ділянки від 14.04.2010 року НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8.

З матеріалів справи також слідує, що 15.07.2015 через відділ діловодства господарського Київської області відповідач 2 подав заяву про застосування строків позовної давності, за результатами розгляду якої суд першої інстанції, застосувавши положення ст.ст. 253, 257, 261 ЦК України, дійшов висновку щодо пропущення позивачами строку позовної давності стосовно предмету спору у даній справі, що, в свою чергу, зумовило необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Як роз'яснено у пункті 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом ч. 1ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі ж, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Натомість судом першої інстанції не зазначено мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, не зазначено про наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог по суті, не застосовано законодавство, яке врегульовує спірні правовідносини сторін, а лише застосовано строки позовної давності без зазначення обсягу прав та законних інтересів позивачів, які порушені у спірних правовідносинах.

Залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін, господарський суд апеляційної інстанції вищенаведене залишив поза увагою, чим допустив порушення положень ст.ст. 43, 101 ГПК України, що призвело до прийняття неправильного рішення, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,