ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 911/1567/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року у справі №911/1567/15 за позовом Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області до державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області звернулось до господарського суду Київської області із позовом про стягнення з державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" 98 000 грн. заборгованості за наданні охоронні послуги.

Рішенням господарського суду Київської області від 9 червня 2015 року у справі №911/1567/15 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 98 000 грн. за надані послуги спостереження, 1 827 грн. судового збору за подання позовної заяви та 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду у справі №911/1567/15 скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно Указу Президента України від 6 квітня 2011 року №393/2011 "Про затвердження Положення про Державне агентство України з управління зоною відчуження" Державне агентство України з управління зоною відчуження (ДАЗВ України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. ДАЗВ України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики у сферах управління зоною відчуження і зоною безумовного (обов'язкового) відселення, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему та є органом державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами на стадії їх довгострокового зберігання і захоронення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року №615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності" з метою вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності на базі підрозділів охорони при органах внутрішніх справ утворено Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затверджено Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами, і перелік об'єктів підвищеної небезпеки підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, що підлягають, обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами.

На підставі договору №2/725/13 про закупівлю послуг охорони за державні кошти, укладеного 17 квітня 2013 року між Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області, як виконавцем, та державним агентством України з управління зоною відчуження, як замовником, який діяв з моменту укладення і до 31 грудня 2013 року, у період з квітня 2013 року по грудень 2013 року, позивач здійснював охорону зони відчуження і зони безумовного обов'язкового відселення у м. Чорнобиль Київської області.

Замовник вказані послуги прийняв за актами прийому-передачі виконаних робіт/послуг, надані позивачем послуги повністю оплатив.

Державна спеціалізація підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" створене на основі державної власності, є юридичною особою, державна реєстрація якої проведена 25 січня 2011 року, та належить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження.

Згідно протоколу оперативної наради, проведеної 30 січня 2014 року першим заступником голови Державного агентства України з управління зоною відчуження, прийнято рішення про забезпечення укладення договорів з ДСО щодо охорони об'єктів протягом 3 місяців.

Протягом лютого - травня 2014 року між сторонами у справі відбулось листування, згідно якого на пропозицію позивача розглянути питання щодо підписання договору про закупівлю послуг охорони за державні кошти на 2014 рік, відповідач повідомив, що укладення договору можливе виключно шляхом проведення конкурсних торгів та запропонував надати розрахунок вартості послуг; повідомив про те, що має намір здійснити закупівлю послуг у сфері громадського порядку та громадської безпеки у 2014 році терміном з 1 квітня по 31 грудня 2014 року та запропонував надати інформацію про вимоги для початку проведення процедури закупівлі, а після надсилання позивачем розрахунків та кошторису для проведення тендерних процедур - повідомив про відмову в укладенні договору та запропонував провести демонтаж охоронного обладнання, яке належить позивачу, що останнім було здійснено 30 травня 2014 року та оформлено актом про зняття з-під охорони об'єктів відповідача.

В подальшому на спільній нараді Державного агентства України з управління зоною відчуження та Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області, оформленій протоколом від 27 травня 2014 року, вирішено до 10 червня 2014 року опрацювати питання про укладення договорів з охорони об'єктів, після чого позивач листом №13/1-1-229 від 18 червня 2014 року, надіслав на підпис відповідачу примірник договору про закупівлю послуг охорони за державні кошти, на що відповідач листом №222-2800 від 26 червня 2014 року відмовився від підписання цього договору, посилаючись на відсутність відповідних бюджетних призначень у кошторисі на оплату послуг охорони.

Рішенням господарського суду Київської області від 17 вересня 2014 року у справі №911/2871/14 у задоволенні позову Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області про спонукання державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" укласти зазначений договір про закупівлю послуг охорони за державні кошти, було відмовлено.

Посилаючись на те, що термін дії договору №2/725/13 закінчився, а протоколом від 30 січня 2014 року було вирішено укласти договір охорони безпосередньо із власником об'єкту охорони, зважаючи на вчинення відповідачем дій спрямованих на укладання договору охорони та фактичним наданням протягом 1 січня - 30 травня 2014 року послуг охорони відповідачу, позивач просить стягнути з останнього 98 000 грн.

Встановивши вказані обставини та посилаючись на положення ст.ст. 509, 526, ч.ч.1, 2 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, ч.ч. 2, 3 ст. 180, ч. 8 ст. 181, 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 23, ч. 4 ст. 48, ст. 57 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 2, 12, абз. 3 ч. 2 ст.ст. 31, 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", а також на те, що сторонами у справі договір не укладався, ними не було погоджено перелік і обсяг послуг, те, що вони надаються за плату та їх вартість, ними не складались двосторонні документи з приймання-передачі спірних послуг та не погоджувалося відповідачем в інший спосіб отримання ним послуг, а також те, що згідно плану використання бюджетних коштів на 2014 рік, відповідач не мав бюджетних призначень на оплату послуг охорони своїх об'єктів, що позбавило його права укласти відповідний договір, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

В процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, посилаючись на ч. 1 ст. 202, ч.ч. 1, 2 ст. 218, ч. 1 ст. 626 ЦК України,п. 5 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та зазначивши, що підприємство відповідача створене на основі державної власності та належить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження, а об'єкти, щодо яких надавались охоронні послуги, розташовані на території зони безумовного відселення та відчуження і підвідомчі відповідачу, чинним законодавством віднесені до переліку об'єктів, що на договірній основі підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони; у період з 1 січня по 30 травня 2014 року позивач здійснював охоронні заходи на вказаних об'єктах відповідача, що крім бортових журналів службового автомобіля позивача та акту від 30 травня 2014 року про зняття цих об'єктів, підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 17 вересня 2014 року у справі №911/2871/14, в якому, не зважаючи на відмову у позові про зобов'язання відповідача укласти договір, встановлено факт надання позивачем спірних послуг, дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг.

Посилаючись на вказане, а також на те, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, в результаті чого рішення скасував та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив.

З такими висновками апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Статтею 174 ГК України передбачені підстави виникнення господарських зобов'язань, однією з яких є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, що йому не суперечать.

Договір про закупівлю укладається в письмовій формі, а у разі здійснення закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону - у формі електронного документа, відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель").

Згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що підприємство відповідача, згідно пункту 1.1. його Статуту, створене на основі державної власності та належить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження.

Однак, встановивши те, що договір №2/725/13 від 17 квітня 2013 року про закупівлю послуг охорони за державні кошти позивач укладав не з відповідачем, а з державним агентством України з управління зоною відчуження, що рішення про укладення наступних договорів про охоронні послуги приймались на нарадах агентством, а не відповідачем, а також те, що про свій намір укласти договір про здійснення закупівлі послуг у сфері громадського порядку та громадської безпеки у 2014 році на термін з 1 квітня по 31 грудня 2014 року відповідач повідомив позивача лише 27 квітня 2014 року, і в подальшому відмовився від цих намірів у зв'язку із відсутністю на це відповідних бюджетних призначень у кошторисі на 2014 рік, суд апеляційної інстанції без встановлення підстав виникнення господарських зобов'язань, передбачених законом, дійшов помилкового висновку стосовно того, що з 1 січня, коли скінчилась дія договору №2/725/13 від 17 квітня 2013 року, та по 30 травня 2014 року, коли було демонтовано охоронне обладнання на об'єктах охорони підвідомчих відповідачу, позивач здійснюючи охоронні заходи, надавав послуги відповідачу.

Вказуючи на доведеність факту надання позивачем, у зазначений ним період, послуг з охорони об'єктів підвідомчих відповідачу, внаслідок чого у останнього виникло зобов'язання сплатити вартість цих послуг, суд апеляційної інстанції здійснив оцінку наявних у справі доказів, без урахування встановлених обставин та відповідних норм матеріального права.

Так, апеляційний господарський суд не врахував, що відповідач є бюджетною установою, а, отже, закуповуючи товари і послуги в обсягах, визначених ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель", він зобов'язаний дотримуватися відповідної процедури закупівлі, визначеної ст. 12 цього Закону, в той час як договір про закупівлю послуг сторони у справі так і не уклали; відповідач у переписці з позивачем тільки з 27 квітня 2014 року висловив намір укласти такий договір, від якого в подальшому відмовився; згідно бюджетного законодавства відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, позбавлений можливості взяти на себе грошові зобов'язання щодо оплати наданих позивачем за період з 1 січня по 30 травня 2014 року послуг з охорони підвідомчих йому об'єктів на території зони відчуження і обов'язкового відселення, як такі що виникли у минулі періоди, надавались державному агентству України з управління зоною відчуження і, на які у плані використання бюджетних коштів на 2014 рік, відповідач не мав бюджетних призначень.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, встановивши зазначені обставини, вказані норми матеріального та процесуального права не урахував та не застосував їх до спірних правовідносин.

При цьому, апеляційним господарським судом помилково вказано, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки центральним органом виконавчої влади, згідно Указу Президента України №393/2011 від 6 квітня 2011 року, є Державне агентство України з управління зоною відчуження, а не відповідач у цій справі, і, крім того, предметом позову у цій справі фактично є вимога позивача про зобов'язання відповідача виконати грошове зобов'язання, а не відшкодувати кредиторові завдані таким не виконанням збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки.

За таких обставин, постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною, обґрунтованою, прийнятою відповідно до норм матеріального та процесуального права, фактичних обставин і наявних матеріалів справи, а тому вона підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області на користь державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" необхідно стягнути судовий збір за подання касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року у справі №911/1567/15 скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 9 червня 2015 року - залишити в силі.

Стягнути з Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 8, код ЄДРПОУ 08596914) на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" (07270, Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Радянська, 70; код ЄДРПОУ 37197165) 2 352 (дві тисячі триста п'ятдесят дві) грн. судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

Головуючий:П.А.ГончарукСудді:І.Д. Кондратова Л.В.Стратієнко