ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2016 року Справа № 910/32859/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Дунаєвська Н.Г., Козир Т.П.розглянувши касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішенняГосподарського суду міста Києва від 22.02.2016та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016у справі№ 910/32859/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКиївського квартирно-експлуатаційного управління простягнення грошових коштівза участю представників сторін:
позивача: Бережок С.І., дов. від 18.04.2016 № 14-96
відповідача: Войцеховська Н.В., дов. від 21.09.2015 № 303/25-3770
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення пені у розмірі 16124,86 грн., 5468,29 грн. 3% річних та 44857,23 грн. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 у справі № 910/32859/15 (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Алданової С.О., суддів Дикунської С.Я., Коршун Н.М.), позов задоволено частково; стягнуто з Київського квартирно-експлуатаційного управління на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5000,00 грн. пені, 5425,91 грн. 3% річних, 44857,23 грн. інфляційних втрат та 1213,86 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у справі № 910/32859/15, прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що судами не взято до уваги обставини несвоєчасного підписання і повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу, у зв'язку із чим відповідач не мав правових підстав та фактичної можливості оплатити поставлений природний газ у встановленому договором порядку.
Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (далі - продавець) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (далі - покупець) було укладено договір № 13/4112-ТЕ-17 про закупівлю природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2 цього договору (п. 1.1 договору).
Пунктом 1.2 договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01.10.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 381,912 тис.куб.м, у тому числі: жовтень - 80; листопад - 130; грудень - 171,912.
Як визначено п. 4.1 договору, оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно із п. 7.3 договору у разі порушення покупцем пункту 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Судами першої та апеляційної інстанцій визначено, що на виконання умов договору та додаткових угод до нього позивач поставив протягом жовтня-грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 398663,21 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі, однак остаточний розрахунок за придбаний у жовтні та листопаді 2013 року природний газ здійснив 27.12.2013, а газ придбаний у грудні 2013 року оплатив 23.12.2014.
Несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором стало підставою звернення позивача із вказаним позовом до суду про стягнення на його користь з відповідача 16124,86 грн. пені, 44857,23 грн. інфляційних втрат та 5468,29 грн. 3% річних.
Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу, що є підставою покладення на нього відповідальності у вигляді сплати сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, та пені, розмір якої судами було зменшено на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як визначено п. 4.1 договору, оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судами, відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором, оплатив поставлений природний газ з порушенням строку оплати, який встановлений п. 4.1 договору.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі порушення покупцем пункту 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, встановивши факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по оплаті природного газу, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, процентів річних та інфляційних втрат з урахуванням умов договору, врахувавши обставини, що відповідно до норм законодавства можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволенню позовних вимог.
Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника про наявність підстав для звільнення його від відповідальності у зв'язку із несвоєчасним підписання та поверненням позивачем актів приймання-передачі природного газу колегією суддів відхиляються з тих підстав, що можлива затримка в оформленні актів приймання-передачі газу не може бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки п. 4.1 договору не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з їх підписанням.
Інші доводи скаржника по суті зводяться виключно до заперечень щодо здійсненої судами першої та апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у справі № 910/32859/15 залишити без змін.
Головуючий суддя: Л. Іванова
судді: Н. Дунаєвська
Т. Козир