ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 909/1217/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Полянського А.Г., Мачульського Г.М.перевіривши матеріали касаційної скаргиІвано-Франківської міської радина постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 у справігосподарського суду Івано-Франківської областіза позовомІвано-Франківської міської ради дотовариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-ІФ"провизнання недійсним договору оренди землі від 06.10.2011 та зобов'язання відповідача повернути Івано-Франківській міській раді орендовану земельну ділянку в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились; від відповідача:не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2015 (суддя Малєєва О.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою від 28.04.2016 Львівського апеляційного господарського суду (судді: Кравчук Н.М. - головуючий, Кузь В.Л., Мирутенко О.Л.) рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2015 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що оскаржуваний договір укладено на підставі та відповідно рішення Івано-Франківської міської ради №445-15 від 20.10.2011, яке було волевиявленням власника земельної ділянки.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Івано-Франківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник посилається на те, що господарські суди порушили ст.ст. 124, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 38 Господарського процесуального кодексу України, ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України, ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування". Скаржник вважає, що оскільки рішення Івано-Франківської міської ради від 20.10.2011 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо оформлення права користування земельною ділянкою ТзОВ "Радіоремсервіс" з передачею в оренду на даний момент відсутнє, адже воно визнано протиправним та скасоване судом, то відповідач користується спірною земельною ділянкою безпідставно.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Костенко Т.Ф., Полянський А.Г.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.07.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному вище складі.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.07.2016, у зв'язку з перебуванням судді Костенко Т.Ф. на лікарняному, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Полянський А.Г., Мачульський Г.М.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що колективне підприємство "Станіслав-рембуд" та товариство з обмеженою відповідальність "Радіоремсервіс" (назву змінено на ТзОВ "Кредо-Іф") 23.10.2003 уклали договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, згідно якого продавець продав, а покупець купив належне КП "Станіслав-рембуд" приміщення столярного цеху, що розташоване в м. Івано-Франківську по вул. Ленкавського, 4а.

Відповідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1846496 від 29.10.2003 право власності на дане нерухоме майно зареєстроване за ТзОВ "Радіоремсервіс", реєстраційний №Д2146.

02.09.2005 виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (орендодавець) та ТзОВ "Радіоремсервіс" (орендар) уклали договір оренди землі терміном на три роки, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку за адресою: вул. Ленкавського, 4а, площею 0,1155 га. Відповідно п. 1.2 договору, цільове призначення земельної ділянки: для переобладнання столярного цеху під офісні приміщення. Вказаний договір оренди зареєстрований 14.09.2005 за №040529400312.

25.01.2008 Івано-Франківською міською радою (орендодавець) та ТзОВ "Радіоремсервіс" ЛТД (орендар) укладено договір оренди землі, яким "Радіоремсервіс" ЛТД передано в строкове, платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку площею 0,12 для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Ленкавського, 4а в м. Івано-Франківську, який зареєстровано у Івано-Франківському відділі Івано-Франківської філії центру ДЗК Держкомзему України за №040829600046. В договорі вказано, що на земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна - приміщення столярного цеху. Договір укладено на три роки і визначено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.

Як встановлено господарськими судами, 11.04.2008 Івано-Франківська міська рада прийняла рішення №166 "Про матеріали управління архітектури і містобудування виконавчого комітету міської ради", яким надано дозвіл ТзОВ "Радіоремсервіс" ЛТД на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення загальною площею 4449 кв.м в межах орендованої земельної ділянки на місці власних приміщень столярного цеху по вул. Ленкавського, 4а.

Відповідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №28482716 від 23.12.2010 за ТзОВ "Радіоремсервіс" ЛТД зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по вул. Ленкавського, 4а в м. Івано-Франківську.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 у справі №Пз-9/52, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2011, задоволено позов заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до ТзОВ "Радіоремсервіс" - визнано недійсним договір оренди землі від 25.01.2008, укладений між Івано-Франківською міською радою та ТзОВ "Радіоремсервіс", зобов'язано відповідача повернути Івано-Франківській міській раді земельну ділянку площею 0,12 га на вул. Ленкавського, 4а в м. Івано-Франківську.

Рішенням Івано-Франківської міської ради №445-15 від 20.10.2011 "Про матеріали управління земельних відносин виконавчого комітету міської ради" затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо права користування земельною ділянкою ТзОВ "Радіоремсервіс" ЛТД, площею 0,1043 на вул. Ленкавського, 4а, з передачею її в оренду, терміном на 3 роки, для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в межах орендованої земельної ділянки; зобов'язано ТзОВ "Радіоремсервіс" ЛТД укласти договір оренди землі; припинено за згодою дію договору оренди землі (площа 0,12 га), укладеного ТзОВ "Радіоремсервіс" ЛТД від 03.03.2008, реєстраційний номер №040829400046, земельну ділянку площею 0,0157 га віднесено до земель міської ради.

06.10.2011 Івано-Франківська міська рада (орендодавець) та ТзОВ "Радіоремсервіс" ЛТД (орендар) уклали договір оренди землі №231, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,1043 га, у тому числі під забудовою 0,1043 га, для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення кадастровий номер 2610100000040020256, яка знаходиться в м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 4а.

В п.п. 3,4 договору вказано, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - незавершене будівництво. Земельна ділянка передається в оренду разом з об'єктами, що на ній розташовані.

Пунктом 8 договору визначено, що його укладено строком на три роки. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

За п.п. 14 та 15 договору, земельна ділянка передається в оренду для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення. Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

Відповідно п. п. 17 та 18, передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення та передбачена заборона зміни цільового та функціонального призначення земельної ділянки. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом трьох днів з моменту державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 19).

Згідно п. 42 договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Івано-Франківську, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2011 за №261010004000288. 13.12.2011 об'єкт оренди переданий за актом приймання-передачі.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 у справі №158828/12/9104, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.06.2013, відмовлено в позові про скасування вказаного запису про державну реєстрацію вказаного вище договору оренди землі №231 від 06.10.2011.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 у справі №2а-3459/11/0970 (з урахуванням ухвали від 08.04.2015 про виправлення описки) задоволено частково позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Управління Держкомзему в м. Івано-Франківську, Івано-Франківської міської ради, за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів, ТзОВ "Радіоремсервіс" ЛТД, якою визнано протиправним та скасовано п.п. 4, 4.4 рішення Івано-Франківської міської ради №445-15 від 20.10.2011 "Про матеріали управління земельних відносин виконавчого комітету міської ради" в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо оформлення права користування земельною ділянкою ТзОВ "Радіоремсервіс" площею 0,12 га на вул. Ленкавського, 4а в м. Івано-Франківськ з передачею в оренду терміном на три роки для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2015, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016, у справі №909/921/15 задоволено позов ТзОВ "Кредо-ІФ" до Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним та скасування п. 5.3 рішення Івано-Франківської міської ради 52 сесії 6 скликання "Про поновлення термінів оренди земельних ділянок" від 24.02.2015 за №1684-52, яким відмовлено в поновленні терміну оренди земельної ділянки ТзОВ "Кредо-ІФ" по вул. Ленкавського, 4 а, м. Івано-Франківськ, площею 0,1043 га для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, кадастровий номер 2610100000:002:0256; визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 13.12.2011, укладеного між Івано-Франківською міською радою та ТзОВ "Кредо-ІФ" на підставі рішення №445-15 сесії 15 скликання 6 від 20.10.2011, яким Івано-Франківська міська рада передала в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,1043 га, що знаходиться за адресою вул. Ленкавського, 4 а, м. Івано-Франківськ, на такий самий строк і на таких самих умовах, а саме до 10.12.2017; визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 06.11.2011, укладеного між Івано-Франківською міською радою та ТзОВ "Радіоремсервіс" (назва змінена на ТзОВ "Кредо-ІФ"), зареєстрованого в управлінні Держкомзему у м. Івано-Франківську від 13.12.2011 №261010004000288, укладеною в запропонованій редакції.

Згідно ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, зокрема визнання правочину недійсним.

Визнання правочину недійсним, як спосіб захисту цивільних прав і цивільних інтересів, застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов необхідних для чинності правочину (ст. 203 Цивільного кодексу України).

За статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. За приписами частин 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно ч. ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно ч.1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Порядок укладення договору оренди землі встановлений ст. 16 Закону України "Про оренду землі", зокрема, особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної чи комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії.

Отже, обов'язковою умовою передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради про надання земельної ділянки в оренду.

Позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах ( постанова Верховного суду України від 11.11.2014 у справі №21-405а14)

Вказане рішення Івано-Франківської міської ради є ненормативним актом, який передбачає конкретні приписи, звернений до окремого суб'єкта, юридичної особи, застосовується одноразово і після реалізації вичерпує свою дію (рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 7-рп/2009).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями. Господарські суди дійшли висновку, що позивач не вказав, які саме факти, встановлені постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 у справі №2а-3459/11/0970, мають преюдиційне значення згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Враховуючи викладене, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів суду підстав недійсності правочину, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Так як вимога про повернення Івано-Франківській міській раді орендованої земельної ділянки є похідною від вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, то господарські суди дійшли висновку, що вона також не підлягає задоволенню.

Оскільки господарські суди встановили, що в даному випадку порушення права чи інтересу позивача не встановлено, тому в позові відмовлено з підстав його необґрунтованості без застосування строків позовної давності.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження відповідача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені касаційної скарги відмовити.

Постанову від 28.04.2016 Львівського апеляційного господарського суду зі справи №909/1217/15 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді А.Г. Полянський

Г.М. Мачульський