ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 909/1043/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Полянського Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід28.01.2016у справі№909/1043/15Господарського судуІвано-Франківської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доДолинської міської радипровизнання поновленим договору оренди земельної ділянки та визнання права орендного користування земельною ділянкою

за участю

- позивача: - відповідача:1) ОСОБА_5 (довіреність від 06.07.2016) 2) ОСОБА_6 (довіреність від 10.12.2015) 3) ОСОБА_7 (довіреність від 10.12.2015) ОСОБА_8 (довіреність від 20.01.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) просив визнати поновленим договір користування земельною ділянкою на умовах договору оренди земельної ділянки від 14.12.2010 із змінами від 17.08.2012, укладений між позивачем та Долинською міською радою (далі - відповідач), зареєстрований в управлінні Держкомзему у Долинському районі 28.08.2012 за НОМЕР_1, а також визнати за ним право орендного користування земельною ділянкою, яка розташована на АДРЕСА_1 площею 0,0070 га, на умовах зазначеного договору оренди земельної ділянки терміном на п'ять років до 12.09.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.09.2012 позивач звернувся із заявою до відповідача щодо поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки, проте 27.09.2012 відповідач заперечив у продовженні дії цього договору, оскільки дане питання не набрало необхідної кількості голосів на сесії міськради, але позивач продовжував використовувати земельну ділянку сплачуючи при цьому орендну плату, яка приймалася відповідачем, розраховуючи на продовження терміну дії договору в майбутньому.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2015 (суддя Матуляк П.Я.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Н.М., судді Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Крім того, позивач, звернувшись із письмовим клопотанням, просить суд касаційної інстанції витребувати у відповідача для огляду у судовому засіданні оригінал генплану забудови міста Долина Івано-Франківської області.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже касаційна інстанція позбавлена права на витребування доказів та їх дослідження, у зв'язку із чим у задоволенні вказаного клопотання суд касаційної інстанції відмовляє.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на законність та обґрунтованість прийнятих рішень і, спростовуючи доводи позивача, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.12.2010 між позивачем (Орендар) та відповідачем (Орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки (зареєстрований в управлінні Держкомзему у Долинському районі 15.04.2011 за № 262200004000052), за умовами якого Орендодавець на підставі рішення Долинської міської ради №37-2/2010 від 26.11.2010 надає, а Орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для обслуговування торгового павільйону, загальною площею 0,0070 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2).

Розділом ІІІ договору сторони встановили, що договір укладено терміном до 26.05.2011. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 5 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

У розділі IV договору зазначено, що орендна плата за землю, нарахування якої починається з 21.11.2010 і в рік складає 439,57 грн., що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з рішенням Долинської міської ради від 11.02.2010 № 1748-42/2010. Орендна плата за землю вноситься у безготівковій формі, щомісяця, рівними частинами по 36,63 грн., не пізніше останнього числа поточного місяця, шляхом перерахування орендної плати на відповідний рахунок.

Пунктом 11.2 договору встановлено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Рішенням Долинської міської ради від 31.05.2012 № 673-19/2012 термін дії договору оренди земельної ділянки було продовжено на один місяць.

Відповідно до рішення Долинської міської ради від 10.08.2012 № 768-21/2012 продовжено дію рішення міської ради від 31.05.2012 №673-19/2012 терміном до 12.09.2012.

Згідно з п.3.1 додаткової угоди № 4 від 17.08.2012 (зареєстрована в управлінні Держкомзему у Долинському районі 28.08.2012 за № НОМЕР_2) до договору оренди земельної ділянки від 14.12.2010, договір укладено терміном до 12.09.2012. По закінченню терміну оренди, в місячний термін привести дану земельну ділянку до стану не гіршому порівняно з тим, у якому одержано її в оренду, включаючи знесення торгового павільйону за власний рахунок, та передати земельну ділянку міській раді по акту приймання-передачі.

Судами обох інстанцій встановлено, що 04.09.2012 позивач звернувся до Долинської міської ради із заявою про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки на п'ять років, але відповідач листом від 27.09.2012 № 08/1828 повідомив позивача про те, що питання про поновлення терміну дії договору не набрало необхідної кількості голосів на сесії міської ради для прийняття рішення щодо задоволення заяви. У цьому листі Орендодавець вимагав від Орендаря до 12.10.2012 демонтувати торговий павільйон за власний рахунок і передати земельну ділянку міській раді за актом приймання-передачі, але позивач продовжував використовувати спірну земельну ділянку розраховуючи на продовження терміну дії цього договору в майбутньому.

24.07.2013 відповідач звернувся до позивача листом №12/777 яким повторно повідомив про те, що заява щодо продовження терміну дії договору була внесена на розгляд 23 сесії міської ради 26.09.2012, однак при голосуванні вона не була підтримана більшістю депутатів і не отримала необхідної кількості голосів для прийняття рішення, але незважаючи на це, позивач продовжував сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою згідно умов договору вважаючи, що договір є пролонгованим в силу ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивував тим, що позивач всупереч вимогам частини третьої статті 33 Закону України "Про оренду землі" не подав до заяви про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 04.09.2012 проект додаткової угоди, а заперечення відповідача щодо його продовження, враховуючи термін спливу договору 12.09.2012, були подані у термін визначений ст.33 цього Закону.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Згідно цієї статті у комунальній власності перебувають, зокрема усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Статтею 12 цього кодексу визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 Земельного кодексу України).

Статтею 124 цього кодексу (у відповідній редакції) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії.

Частинами першою та восьмою статті 93 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення договору) визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до приписів ст.792 ч.2 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтями 1, 6 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За приписами статті 14 вказаного Закону, договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Згідно вимог частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правових відносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч.1). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч.2). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч.3). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч.4). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч.6). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч.7). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч.8). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч.9). У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч.10).

Таким чином, із приписів норм вказаної статті вбачається, що позивач для поновлення договору оренди землі мав здійснити повідомлення відповідачу до спливу строку договору оренди землі, але не пізніше ніж за місяць до спливу такого строку, додавши проект додаткової угоди, а орендодавець у місячний термін мав розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди.

Разом з тим, судами встановлено, що позивач всупереч вимогам статті 33 Закону України "Про оренду землі" не подав до заяви про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 04.09.2012 проект додаткової угоди, що відповідачем не спростовано.

Виходячи з того, що позивачем порушено приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентує його поведінку, необхідну для поновлення договору оренди землі на новий строк, та враховуючи, що саме у разі дотримання позивачем вказаних вимог Закону виникають правові наслідки для відповідача та суду щодо поновлення договору оренди земельної ділянки та щодо права орендного користування земельною ділянкою, суди попередніх інстанцій правильно застосували у спірних правовідносинах норми матеріального права.

При цьому посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року не може бути підставою для скасування судових рішень виходячи з того, що у вказаній справі поведінка заявника була правомірною на відміну від поведінки позивача у даній справі, що переглядається у касаційному порядку.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області прийнято 17.11.2015 за відсутності позивача, у той час як він про судове засідання, призначене на цей день, був повідомлений за адресою: с. Оболоння Долинського району 17.11.2015, тобто в день його проведення знаходячись в іншому населеному пункті порівняно із місцем проведення судового засідання.

Суд апеляційної інстанції цих обставин не врахував, доводів про вказані обставини, викладених в апеляційній скарзі, не перевірив.

Згідно вимог статті 104 частини третьої пункту 2-го Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

На вказані обставини позивач посилається у касаційній скарзі, зазначаючи, що не був повідомлений належним чином про час і місце засідання суду.

Відповідно до приписів статті 11110 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо, зокрема, справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду (ч.2 п.2).

Оскільки позивач не був повідомлений належним чином про час і місце засідання суду, що є в будь-якому випадку підставою для скасування судового рішення, а суд апеляційної інстанції цих обставин не врахував, усі ухвалені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2015 у справі №909/1043/15, скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

А.Г. Полянський