ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 902/1591/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Грека Б.М.,за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - Трохимець О.М.;розглянувши касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від10.05.2016та на рішенняГосподарського суду міста Києвавід14.03.2016у справі№ 902/1591/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Поділляелектрокомплект"доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"простягнення 53 843, 82 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділляелектрокомплект" (далі - ТОВ "Поділляелектрокомплект") звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-західна залізниця") про стягнення коштів в сумі 53 843, 82 грн, в тому числі заборгованість в сумі 31 461, 40 грн, пеня в сумі 9 339, 20 грн, 3% річних в сумі 615, 97 грн, інфляційні втрати в сумі 12 427, 25 грн.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.12.2015 порушено провадження у справі № 902/1591/15 за позовом ТОВ "Поділляелектрокомплект" до ДТГО "Південно-західна залізниця" про стягнення суми боргу в сумі 53 843, 82 грн.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 02.02.2016 направлено справу № 902/1591/15 за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 прийнято справу № 902/1591/15 до провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Балац С.В.) від 14.03.2016 позов задоволено повністю. Суд стягнув з ДТГО "Південно-західна залізниця" на користь ТОВ "Поділляелектрокомплект" основну заборгованість в сумі 31 461, 40 грн, пеню в сумі 9 339, 20 грн, 3% річних в сумі 615, 97 грн, інфляційні втрати в сумі 12 427, 25 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коротун О.М., судді Гаврилюк О.М., Гончаров С.А.) від 10.05.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 та рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2016, ДТГО "Південно-західна залізниця" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст.ст. 43, 83 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.07.2016 касаційну скаргу ДТГО "Південно-західна залізниця" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.07.2016.

На адресу суду 11.07.2016 від ТОВ "Поділляелектрокомплект" надійшов відзив на касаційну скаргу ДТГО "Південно-західна залізниця", в якому товариство просило відмовити в її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ТОВ "Поділляелектрокомплект" (постачальник) та ДТГО "Південно-західна залізниця" (покупець) 05.11.2014 було укладено договір поставки № ГЗ/Т-142195/НЮ, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації № 1, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар на умовах договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 7.2 договору відповідач здійснює оплату поставленого товару протягом двадцяти днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару або видаткової накладної.

Пунктом 9.5 договору визначено, що підтвердженням одержання товару відповідачем є акт прийому-передачі або видаткова накладна на товар, підписана уповноваженими представниками сторін.

ТОВ "Поділляелектрокомплект" на виконання своїх зобов'язань за договором та на його умовах, як встановлено судами попередніх інстанцій, поставило, а ДТГО "Південно-західна залізниця" отримало товар загальною вартістю 66 461, 40 грн. Наведений факт підтверджується видатковою накладною від 29.12.2014 № 008261 підписаною сторонами та скріпленою відбитками їх печаток.

Таким чином, господарськими судами встановлено, що з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що ТОВ "Поділляелектрокомплект" на виконання умов договору було поставлено товар визначений специфікацією, а ДТГО "Південно-західна залізниця", в свою чергу, поставлений товар було оплачено не в повному обсязі, що й зумовило звернення позивача до господарського суду для захисту своїх прав.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 20.08.2013 у справі № 3-22гс13).

На підставі наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів, враховуючи відсутність заперечень зі сторони ДТГО "Південно-західна залізниця" щодо вартості та обсягу поставлених товарів за договором, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмір 31 461, 40 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 11.2 передбачено, що договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та втрат від інфляції, суди попередніх інстанцій вважали обґрунтованими позовні вимоги також в частині стягнення пені в розмірі 9 339, 20 грн, 3% річних в розмірі 615, 97 грн, інфляційних втрат в розмірі 12 427, 25 грн.

Доводи ТОВ "Поділляелектрокомплект" про порушення місцевим господарським ст.ст. 233 ГК України, 551 ЦК України судом апеляційної було відхилено з огляду на таке.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (частина 1 статті 233 ГК України). Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України (аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 3.12.2013 у справі № 3-35-гс13).

Підпункт 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що такі норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. При цьому, ДТГО "Південно-західна залізниця" не подано жодних доказів ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції на підтвердження існування таких виняткових обставин, які б могли бути підставою для застосування вищенаведених норм права у даній справі.

Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності (враховуючи відсутність будь-яких доказів в порядку ст.ст. 32-34, 36, 43, 101 ГПК України про складне матеріальне становище ДТГО "Південно-західна залізниця"), та змісту п. 11.2 договору, врахувавши положення ст.233 ГК України, принципи законності та рівності сторін, а також те, що погашення ДТГО "Південно-західна залізниця" заборгованості не спростовує факт порушення ним зобов'язання за договором щодо своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування зазначених норм права.

Окрім того, судом апеляційної інстанції відхилено також доводи ДТГО "Південно-західна залізниця" про відсутність його вини, з огляду на те, що відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Разом з тим, неможливість виконання обов'язків за договором поставки у зв'язку з фінансовою неспроможністю ДТГО "Південно-західна залізниця" та складною політико-економічною ситуацією в країні з урахуванням ст. 625 ЦК України, відповідно до якої визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, не є доказом відсутності вини ДТГО "Південно-західна залізниця" за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором поставки.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ДТГО "Південно-західна залізниця", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у справі № 902/1591/15 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Грек Б.М.