ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 902/1535/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів:Полянського А.Г. - головуючого (доповідача), Коробенко Г.П., Мачульського Г.М.,розглянувши касаційну скаргу військової частини А 0215на постановувід 11.02.2016Рівненського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Вінницької області № 902/1535/15за позовомдержавного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"до військової частини А 0215простягнення 498 165,35 грн. інфляційних витратза участю представників сторін:

позивача - не з"явились,

відповідача - Пухтицький І.М. дов. від 30.12.2015 р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.12.2015 р. (суддя - Мельник П.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з військової частини А 0215 на користь державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" 498 165,39 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов'язання та 7472,50 грн. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 р. (судді - Демянчук Ю.Г., Крейбух О.Г., Юрчук М.І.) рішення Господарського суду Вінницької області від 14.12.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, військова частина А 0215 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2012 між Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (Виконавець) (далі ДП "Конотопський авіаремонтний завід "Авіакон") та військовою частиною А0215 Міністерства оборони України (Замовник) (далі в/ч А0215) був укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти № 164/12 (Договір), відповідно до положень якого (п.1.1, п.1.2) виконавець зобов'язується надати у 2012 році послуги з технічного обслуговування, ремонту і модернізації літальних апаратів та авіаційних двигунів, код 35.30.9 - згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК016-97 - а саме: капітальний ремонт вертольоту типу Мі-8 (Послуги), а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 3.1 Договору сума договору становить 9 504 480 грн. Термін надання Послуг визначений п.5.1 Договору - до 30.11.2012. Додатковою Угодою № 1 від 26.11.2012 до Договору, зокрема, змінено термін надання послуг - до 27.12.2012.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання, визначені даним Договором, що підтверджується Актом № 77 приймання (етапу) Послуг, затвердженого 24.12.2012 та приймально-здавальним актом від 20.12.2012.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.12.2013 у справі № 902/1533/13 з відповідача на користь позивача стягнуто 9 408 747,71 грн. боргу. 30.12.2013 на виконання вищезазначеного рішення господарським судом видано наказ.

Наказ Господарського суду Вінницької області № 902/1533/13 добровільно виконано відповідачем 29.04.2014.

Судовим рішенням у справі № 902/1533/13 встановлено неналежне виконання в/ч А 0215 Міністерства оборони України умов договору про закупівлю послуг за державні кошти від 15.08.2012 № 164/12 в частині своєчасної оплати за отримані послуги у сумі 9 408 747,71 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного грошового зобов'язання.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості, у тому числі стосовно яких є ухвала про відстрочку або розстрочку виконання, не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 20.12.2010 у справі № 3-57гс10; від 04.07.2011 у справі № 3-65гс11; від 12.09.2011 у справі № 3-73гс11; від 24.10.2011 у справі № 3-89гс11; від 14.11.2011 у справі № 3-116гс11.

За таких обставин, судом першої інстанції було прийняте обґрунтоване рішення про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 498 165,39 грн.

Частиною 2 статті 218 господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, судами правомірно було відзначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 15.05.2012 року № 11/446).

Крім цього, інфляційні втрати за своєю правовою природою є особливою мірою відповідальності, а не штрафними санкціями.

Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини А 0215 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 14.12.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 у справі № 902/1535/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.П. Коробенко

Г.М. Мачульський