ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 7/5009/2158/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Акулової Н.В.,

Саранюка В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Юлія+А" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11 квітня 2016 року у справі № 7/5009/2158/11 Господарського суду Запорізької області за позовом Публічного акціонерного товариства "ТАСкомбанк", м. Київ, до Приватного підприємства "Юлія+А", м. Запоріжжя, про звернення стягнення на майно, за заявою Публічного акціонерного товариства "ТАСкомбанк", м. Київ, про зміну способу виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17.06.13 року у справі № 7/5009/2158/11,

за участю представників сторін:

позивача - Бальчос Д.В. (дов. № 88 від 29.01.16);

відповідача - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року заявник ПАТ "ТАСкомбанк" звернувся до господарського суду з заявою про зміну способу виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17.06.13 року у справі № 7/5009/2158/11.

Вказував, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.06.13 року у справі № 7/5009/2158/11, яке набрало законної сили, постановлено для задоволення вимог ПАТ "ТАСкомбанк" звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно, що розташоване під № 3 по вул. Бочарова в м. Запоріжжя, загальною площею 2 573,5 кв.м і належить на праві власності ПП "Юлія+А" за початковою ціною 9 082 984 грн., встановленою висновком судової експертизи № 2982-12 від 15.05.13, в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № КР 69-2007 від 05.10.07 на суму 6 421 361,61 грн., яка складається з 5 000 000 грн. боргу по тілу кредиту, 768 617,09 грн. боргу по відсотках за користування кредитом, 652 744,52 грн. пені.

08.07.13 Господарським судом Запорізької області було видано наказ на виконання вказаного рішення суду від 17.06.13.

Зазначав, що 16.02.15 Відділом примусового виконання рішень управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку з відсутністю у боржника майна, зазначеного у виконавчому документі, на яке необхідно звернути стягнення.

Посилаючись на неможливість виконання рішення суду вказаним в наказі способом, заявник на підставі ч. 1 ст. 121 ГПК України, просив змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17.06.13 року у справі № 7/5009/2158/11 шляхом стягнення з ПП "Юлія+А" на користь ПАТ "ТАСкомбанк" 6 421 361,61 грн. заборгованості за кредитним договором, яка складається з 5 000 000 грн. боргу по тілу кредиту, 768 617,09 грн. боргу по відсотках за користування кредитом та 652 744,52 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22 лютого 2016 року (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11 квітня 2016 року (колегія суддів у складі: Сгара Е.В. - головуючий, Будко Н.В., Дучал Н.М.), заяву задоволено.

Ухвалено змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17.06.13 року у справі № 7/5009/2158/11 шляхом стягнення з ПП "Юлія+А" на користь ПАТ "ТАСкомбанк" 6 421 361,61 грн. заборгованості за кредитним договором, яка складається з 5 000 000 грн. боргу по тілу кредиту, 768 617,09 грн. боргу по відсотках за користування кредитом та 652 744,52 грн. пені.

Судові акти мотивовані посиланнями на неможливість виконання рішення суду у встановлений в наказі Господарського суду Запорізької області від 08.07.13 спосіб, що відповідно до ст. 121 ГПК України є підставою для зміни способу виконання рішення суду.

У касаційній скарзі ПП "Юлія+А", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ч. 3 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" та ст. 121 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.06.13 року у справі № 7/5009/2158/11, яке набрало законної сили, постановлено для задоволення вимог ПАТ "ТАСкомбанк" звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно, що розташоване під № 3 по вул. Бочарова в м. Запоріжжя, загальною площею 2 573,5 кв.м. і належить на праві власності ПП "Юлія+А" за початковою ціною 9 082 984 грн., встановленою висновком судової експертизи № 2982-12 від 15.05.13, в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № КР 69-2007 від 05.10.07 на суму 6 421 361,61 грн., яка складається з 5 000 000 грн. боргу по тілу кредиту, 768 617,09 грн. боргу по відсотках за користування кредитом, 652 744,52 грн. пені.

08.07.13 Господарським судом Запорізької області було видано наказ на виконання вказаного рішення суду від 17.06.13.

25.09.13 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №39945611 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 7/5009/2158/11 від 08.07.13.

25.10.13 виконавчою службою було складено акт опису та арешту майна: нежитлового приміщення № 130 загальною площею 2 573,5 кв.м., що розташоване під № 3 літ А-9 по вул. Бочарова в місті Запоріжжя та належить на праві власності ПП "Юлія+А".

25.10.13 виконавчою службою було винесено постанову ВП № 39945611 про арешт вказаного майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

16.02.15 Відділом примусового виконання рішень управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку з відсутністю у боржника майна, зазначеного у виконавчому документі, на яке необхідно звернути стягнення.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України унормовано, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Приписами ч. 1 ст. 121 ГПК України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.12 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Пунктом 7.1.3 вказаної постанови пленуму роз'яснено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

Отже, за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем, а саме: його постановою про повернення виконавчого документа з підстав відсутності майна, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому, господарський суд виходить з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Положеннями ст.ст. 179, 184 ЦК України встановлено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Таким чином, індивідуально визначеною річчю є річ єдина у своєму роді, яка вирізняється від інших своїми неповторними ознаками та виділена із загальної маси речей даного роду, а родовими називаються речі, яким належать єдині родові ознаки і вони вимірюються числом.

Згідно з приписами ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Задовольняючи заяву, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до даних Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 29.10.13 за боржником ПП "Юлія+А" на праві власності зареєстровано нежитлове приміщення № 130 загальною площею 2 577,8 кв.м., що розташоване під № 3 літ. А-9 по вул. Бочарова в м. Запоріжжя, тоді як рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.06.13 року у справі № 7/5009/2158/11 для задоволення вимог ПАТ "ТАСкомбанк" вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно, що розташоване під № 3 по вул. Бочарова в м. Запоріжжя, загальною площею 2 573,5 кв.м., тому збільшення боржником площі приміщення після передачі в іпотеку, суттєво ускладнює виконання рішення суду у встановлений ним спосіб, що вважали підставою для зміни способу виконання рішення суду шляхом стягнення коштів.

Проте, погодитись з такими висновками судів не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

З правового аналізу вказаної норми слідує, що іпотека поширюється на майно, яке було добудоване іпотекодавцем після укладення іпотечного договору.

Враховуючи ту обставину, що предмет іпотеки на який рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.06.13 року у справі № 7/5009/2158/11 було звернуто стягнення не вибув із власності боржника ПП "Юлія+А", а лише змінив розмір своєї площі, висновки судів попередніх інстанцій про неможливість виконання рішення суду у встановлений ним спосіб, слід вважати передчасними та такими, що суперечать приписам ч. 3 ст. 5 Закону України "Про іпотеку".

Крім того, в порушення вимог ч. 1 ст. 121 ГПК України, якою передбачено зміну способу виконання рішення суду лише у виняткових випадках, залежно від обставин справи, судами попередніх інстанції обставини неможливості виконання Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.06.13 року у справі № 7/5009/2158/11 не встановлювались.

Зокрема, в касаційній скарзі ПП "Юлія+А" зазначає про те, що 21.12.15 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 7/5009/2158/11 від 08.07.13 та складено акт опису майна: нежитлового приміщення № 130 загальною площею 2 577,8 кв.м., що розташоване під № 3 літ. А-9 по вул. Бочарова в м. Запоріжжя.

Разом з тим, зазначені обставини виконавчого провадження судами попередніх інстанцій не встановлювались та відповідна правова оцінка їм не надавалась, що свідчить про невідповідність висновків судів вимогам ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки передбачені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у даній справі ухвала та постанова підлягають скасуванню з передачею заяви на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду, суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити які дії були здійснені Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області для виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17.06.13 року у справі № 7/5009/2158/11 та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112, 11113, 121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Юлія+А" задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11 квітня 2016 року та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22 лютого 2016 року у справі № 7/5009/2158/11 скасувати.

3. Заяву Публічного акціонерного товариства "ТАСкомбанк" про зміну способу виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17.06.13 року у справі № 7/5009/2158/11 передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.В. Акулова

В.І. Саранюк