ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2016 року Справа № 57/218-10(59/264-08) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Гончарука П.А., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуфізичної особи - підприємця ОСОБА_4на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 рокуу справі господарського судуміста Києваза зустрічним позовом приватної виробничо - комерційної фірми "Істок"до1.Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції м. Харкова 2.Харківської міської ради 3.Міністерства фінансів України 4.Державної казначейської служби України 5.фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 6.акціонерної компанії Харківобленерго 7.Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Харківській області 8.комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 5 - ОСОБА_5за участю прокуратури Харківської областіпрозобов'язання відновлення нежитлової будівлі,за участю представників сторін:
позивача:не з"явився,відповідача -1:не з"явився,відповідача -2:не з"явився,відповідача -3:не з"явився,відповідача -4:не з"явився,відповідача -5:ОСОБА_5,відповідача -6:не з"явився,відповідача -7:не з"явився,відповідача -8:не з"явився,третьої особи:ОСОБА_5,прокуратури:не з"явився,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2010 року приватна виробничо-комерційна фірма "Істок" (далі - Фірма, позивач) звернулась до господарського суду із зустрічним позовом про зобов'язання Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції м. Харкова (далі - Відділ; ДВС) відновити в натурі пошкоджену, зруйновану одноповерхову нежитлову будівлю - магазин та скасувати постанови ДВС про стягнення з позивача будь-яких грошових коштів, пов'язаних із знесенням, руйнуванням магазину позивача, а саме: постанови від 08.04.2009 року № 804/9 та від 08.04.2009 року № 805/9 (номер виконавчого провадження 16024584), зобов"язання повернути поизвачу, стягнуті кошти із зазначених вище підстав; зобов'язання Харківську міську раду (далі - ХМР) надати дозвіл на відновлення магазину та укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки на по АДРЕСА_2.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року позов задоволено частково. Припинено провадження у справі № 57/218-10 (н.р. 59/264-08) в частині відновлення будівлі "Магазин продовольчих товарів" по АДРЕСА_1. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь приватної виробничо-комерційної фірми "Істок" 1 910 397, 20 грн. збитків (упущеної вигоди), 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 року відмовлено в задоволенні клопотання фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про відстрочення сплати судового збору та повернуто апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення місцевого господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року на підставі п.2, п.3, п.4 ч. 1 ст. 97 ГПК України (а.с.208-212 т.25).
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду апеляційної інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 року, справу направити до Київського апеляційного господарського суду для здійснення для розгляду по суті.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконної ухвали.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Приписи статті 97 Господарського процесуального кодексу України містять виключний перелік підстав за яких апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається господарським судом.
Порядок, строки подання апеляційної скарги іі форма і зміст визначені ст. 91-95 ГПК України.
Відповідно до ч.3 ст. ст.94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази, зокрема, надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Неподання доказів надіслання копії апеляційної скарги іншій стороні (сторонам) є підставою для повернення апеляційної скарги на підставі п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України.
Повертаючи апеляційну скаргу, Київський апеляційний господарський суд вказав, що скаржником до апеляційної скарги не додано доказів надсилання копії апеляційної скарги третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 5- ОСОБА_5 та прокуратурі Харківської області, як учаснику в справі, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про повернення апеляційної скарги без розгляду.
Проте, з даним висновком суду апеляційної інстанції, колегія суддів не може погодитись, оскільки він не грунтується на вимогах процесуального закону, адже треті особи та прокуратура, яка не є позивачем у справі, в розумінні ст.ст.18, 21 не є сторонами у справі, а відповідно у суду були відсутні, передбачені п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України підстави для повернення апеляційної скарги.
Згідно ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Апеляційна скарга, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 цього Кодексу, не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
При зверненні з апеляційною скаргою на рішення господарського суд міста Києва від 22.03.2016 року у якості доказу, що підтверджує сплату судового збору скаржником до скарги додана квитанція № 17 від 18.04.2016 року про сплату судового збору у розмірі меншому ніж передбачено законодавством, та разом з тим, заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
За приписами ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Отже, виходячи з положень вищевказаного закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який повинен довести суду, надавши відповідні докази в розумінні ст.36 ГПК України.
Як роз'яснено в пп. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання (зокрема про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, апеляційний суд посилався на п.3 листа Вищого господарського суду від 12.11.2015, № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 N 484-VIII)" за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.
Колегія суддів вважає, що при поданні апеляційної скарги фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обгрунтовано відсутністю коштів на сплату судового збору, що зумовлено об'єктивними обставинами, а саме тим, що фізична особа - підприємець ОСОБА_6 03.10.2015 року народила дитину із тяжким захворюванням судинної системи та перенесенням двох інсультів поспіль, внаслідок чого дитину було визнано інвалідом, всі грошові кошти, включаючи соціальну допомогу витрачаються на лікування дитини, що зумовлює фінансову неможливість сплатити судовий збір в повному обсязі, оскільки дана життєва обставина свідчить про вкрай важкий майновий стан в родині ОСОБА_4, а тому є вагомою підставою для відстрочення сплати судового збору в повному обсязі.
Норма ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлює право суду на відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Відтак, для забезпечення реалізації скаржником, як відповідачем в господарському спорі принципу, визначеного ст. 129 Конституції України щодо гарантування права на апеляційне оскарження, а також враховуючи доводи фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 щодо обставин відсутності коштів на сплату судового збору, з об'єктивних на те причин, суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості на підставі приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочити сплату судового збору до ухвалення постанови.
Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, передбачена гарантія забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд апеляційної інстанції не врахував при винесенні оскаржуваної ухвали вищезазначених положень чинного законодавства в частинні відстрочення сплати судового збору, тому ухвала Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 року в цій частині підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення місцевого господарського суду від 29.03.2016 року у даній справі було підписано 29.03.2016 року, отже, строк оскарження в апеляційному порядку сплинув 08.04.2016 року. З апеляційною скаргою на рішення суду від 29.03.2016 року заявник звернувся 18.04.2016 року (згідно з відтиском штемпеля поштового відділення на конверті доданому до апеляційної скарги), тобто з пропуском встановленого законом строку для її подання.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
За наведених обставин апеляційний господарський суд правомірно повернув апеляційну скаргу фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 на підставі пункту 4 частини першої статті 97 ГПК України, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 року в цій частині ухвали відсутні.
Щодо підстав для повернення судом апеляційної скарги з посиланням на п.2 та п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України, то колегія суддів вважає такі висновки, враховуючи вищевикладене такими, що не грунтуються на вимогах процесуального законодавства, а тому вказані підстави підлягають виключенню з мотивувальної частини ухвали суду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.
Виключити з мотивувальної частини ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 року у справі №57/218-10 (н.р. 59/264-08) підстави, передбачені п.2 та п.3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України для повернення судом апеляційної скарги, в іншій частині дану ухвалу залишити без змін.
Головуючий М.М.Черкащенко
Судді: П.А.Гончарук
Н.М.Нєсвєтова