Постанова ВГСУ від 13.07.2016 року у справі №57/218-10(59/264-08)

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 57/218-10(59/264-08) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Гончарука П.А., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуфізичної особи - підприємця ОСОБА_4на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 рокуу справі господарського судуміста Києваза зустрічним позовом приватної виробничо - комерційної фірми "Істок"до1.Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції м. Харкова 2.Харківської міської ради 3.Міністерства фінансів України 4.Державної казначейської служби України 5.фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 6.акціонерної компанії Харківобленерго 7.Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Харківській області 8.комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 5 - ОСОБА_5за участю прокуратури Харківської областіпрозобов'язання відновлення нежитлової будівлі,за участю представників сторін:

позивача:не з"явився,відповідача -1:не з"явився,відповідача -2:не з"явився,відповідача -3:не з"явився,відповідача -4:не з"явився,відповідача -5:ОСОБА_5,відповідача -6:не з"явився,відповідача -7:не з"явився,відповідача -8:не з"явився,третьої особи:ОСОБА_5,прокуратури:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року приватна виробничо-комерційна фірма "Істок" (далі - Фірма, позивач) звернулась до господарського суду із зустрічним позовом про зобов'язання Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції м. Харкова (далі - Відділ; ДВС) відновити в натурі пошкоджену, зруйновану одноповерхову нежитлову будівлю - магазин та скасувати постанови ДВС про стягнення з позивача будь-яких грошових коштів, пов'язаних із знесенням, руйнуванням магазину позивача, а саме: постанови від 08.04.2009 року № 804/9 та від 08.04.2009 року № 805/9 (номер виконавчого провадження 16024584), зобов"язання повернути позивачу, стягнуті кошти із зазначених вище підстав; зобов'язання Харківську міську раду (далі - ХМР) надати дозвіл на відновлення магазину та укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки на по АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року позов задоволено частково. Припинено провадження у справі № 57/218-10 (н.р. 59/264-08) в частині відновлення будівлі "Магазин продовольчих товарів" по АДРЕСА_1 Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь приватної виробничо-комерційної фірми "Істок" 1 910 397, 20 грн. збитків (упущеної вигоди), 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 року відмовлено в задоволенні клопотання фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року повернуто на підставі п.3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду апеляційної інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконної ухвали.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Повертаючи без розгляду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на підставі п.3 ст. 97 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до апеляційної скарги не надано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі та відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

За приписами ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, виходячи з положень вищевказаного закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази в розумінні ст.36 ГПК України.

Як роз'яснено в пп. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання (зокрема про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, апеляційний суд посилався на п.3 листа Вищого господарського суду від 12.11.2015, № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 N 484-VIII)" за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, відзначає, що при поданні апеляційної скарги фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовано відсутністю коштів на сплату судового збору, що зумовлено об'єктивними обставинами, а саме тим, що фізична особа - підприємець ОСОБА_4 03.10.2015 року народила дитину із тяжким захворюванням судинної системи та перенесенням двох інсультів поспіль, внаслідок чого дитину було визнано інвалідом, всі грошові кошти, включаючи соціальну допомогу витрачаються на лікування дитини, що зумовлює фінансову неможливість сплатити судовий збір в повному обсязі, оскільки дана життєва обставина свідчить про вкрай важкий майновий стан в родині ОСОБА_4, а тому є вагомою підставою для відстрочення сплати судового збору в повному обсязі.

Крім того, в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору фізична особа - підприємець ОСОБА_4 надала довідку з Київської ОДПІ м.Харкова, у якій зазначено, що відповідно до відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків фізична особа - підприємець ОСОБА_4 не має ніяких доходів з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року та по теперішній час взагалі.

Норма ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлює право суду на відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відтак, для забезпечення реалізації скаржником, як відповідачем в господарському спорі принципу, визначеного ст. 129 Конституції України щодо гарантування права на апеляційне оскарження, а також враховуючи доводи фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 щодо обставин відсутності коштів на сплату судового збору, з об'єктивних на те причин, суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості на підставі приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочити сплату судового збору до ухвалення постанови.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, передбачена гарантія забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам Закону, а тому підлягає скасуванню, а справа - передачі до Київського апеляційного господарського суду зі стадії прийняття апеляційної скарги до провадження.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України