ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року Справа № 911/4465/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 (головуючий суддя Алданова С.О., Коршун Н.М., Дикунська С.Я.)у справі№ 911/4465/13 Господарського суду Київської областіза позовомОСОБА_4до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант", 2. ОСОБА_5, 3. Акціонерного товариства спрощеного типу "Мотівагрі", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_6, 2. ОСОБА_7, 3. ОСОБА_8,провизнання недійсним рішень, визнання права власності та розірвання договору,

за участю представників:позивачане з'явились,відповідачів1) Чумак Ю.Я., 2) не з'явились, 3) не з'явились,третіх осібне з'явились;

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2014 провадження у справі № 911/4465/13 припинено. При винесенні вказаної ухвали суд виходив з того, що позовна вимога позивача про розірвання договору про відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Гарант" від 23.12.2010, укладеного між двома фізичними особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ґрунтується на невиконанні ОСОБА_5 умов договору щодо розрахунків, а інші позовні вимоги є похідними від вказаної позовної вимоги щодо розірвання договору, тобто за суб'єктним складом та з зазначених підстав спір є цивільним, а не корпоративним.

ОСОБА_4 21.03.2016 подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду на вказану ухвалу місцевого господарського суду. Оскільки позивачем було пропущено строк на подання апеляційної скарги, він звернувся до апеляційного господарського суду із клопотанням про його поновлення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у справі №911/4465/13 відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скаргу повернуто заявнику без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою апеляційного господарського суду, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу апеляційної інстанції скасувати.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для відновлення строку на оскарження та прийняття апеляційної скарги до провадження, а також порушено норми ст. 93 ГПК України, а також ст. 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 7 Закону України "Про судоустрій та статус суддів". При цьому заявник вважає, що апеляційним судом порушено принцип недопущення позбавлення права на захист прав та інтересів у суді, оскільки, на думку скаржника, його позбавлено можливості захистити права та обов'язки у судовому порядку.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційну скаргу подано заявником після винесення ухвали Макарівським районним судом Київської області про відмову у відкритті провадження у справі (в порядку цивільного судочинства), тобто після встановлення обставин щодо необхідності розгляду спору в порядку господарського судочинства.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача (скаржника), відповідачів-2,-3 та третіх осіб не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників вказаних сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача-1, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Положеннями ст. 93 Господарського процесуального кодексу України встановлені строки апеляційного оскарження процесуальних актів судів першої інстанції.

Відповідно до приписів вказаної норми апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 (із змінами і доповненнями) апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених статтею 93 ГПК України, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 ГПК.

Згідно з ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Звертаючись із клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, скаржник вказував на те, що у зв'язку з припиненням провадження у даній справі (ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2014) він звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант", ОСОБА_5, Акціонерного товариства спрощеного типу "Мотівагрі", треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про виключення позивача зі складу учасників товариства, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства, розірвання договору про відступлення вказаної частки третій особі. Однак ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 09.03.2016 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України з посиланням на те, що позов подано за захистом корпоративних прав, а тому він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У зв'язку винесенням 09.03.2016 ухвали про відмову у відкритті провадження у справі в порядку цивільного судочинства скаржник вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Київської області від 22.09.2014 ним пропущено з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, з позовом про захист свої прав в порядку цивільного судочинства скаржник звернувся лише у 2016 році, в той час як провадження у даній справі припинено ухвалою Господарського суду Господарського суду Київської області від 22.09.2014. Як вбачається з матеріалів справи (штемпеля на зворотній стороні останнього аркушу оскаржуваної ухвали), копії ухвали про припинення провадження було надіслано сторонам у справі 29.09.2014. Однак у визначений законодавством строк на оскарження ухвали господарського суду позивач з апеляційною скаргою не звертався.

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження позивачем не вказано, чому майже півтора роки останній не здійснював процесуальних дій для захисту своїх законних прав та інтересів. Також інших обставин, наявність яких унеможливила подання позивачем апеляційної скарги протягом близько півтора року після винесення відповідного рішення місцевим господарським судом, скаржником не надано.

За змістом положень ст. 91 ГПК України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Однак наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку.

З огляду на передбачений ст. 93 ГПК України п'ятиденний строк на оскарження ухвали місцевого суду, факт звернення з позивача до районного суду з відповідним позовом лише у 2016 році, в той час як місцевим господарським судом припинено провадження у справі ще 22.09.2014 (з підстав непідвідомчості спору господарським судам), апеляційний суд дійшов вірного висновку про недотримання позивачем при зверненні з даною апеляційною скаргою розумного строку на оскарження.

Відтак, з урахуванням зазначеного, апеляційний суд не встановив об'єктивних обставин, які перешкоджали б скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо визначеного терміну. Можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому апеляційним судом правомірно відмовлено у відновленні пропущеного процесуального строку.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 111-13 ГПК ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

За висновком колегії суддів, апеляційний господарський суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, встановив відсутність підстав для відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження та прийняв обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленого у справі апеляційною інстанцією судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у справі № 911/4465/13 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова