ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року Справа № 911/1900/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційноїскаргиОСОБА_4наухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.04.16у справігосподарського суду Київської області №911/1900/13за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ЛН"-Інвест Груп"дозакритого акціонерного товариства "Укрбудінвест"провизнання права власності на нежитлові приміщення та зобов'язання відповідача передати позивачу по акту прийому-передачі вказане нерухоме майно,за зустрічним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний Три"дотовариства з обмеженою відповідальністю "ЛН"-Інвест Груп", закритого акціонерного товариства "Укрбудінвест"провизнання права власності на нежитлові приміщення,за участі представників сторін:

від заявника - ОСОБА_6,

від позивача - Островерхий С.А.,

від відповідача - Ізотов В.О.,

У С Т А Н О В И В:

12.08.2013 рішенням господарського суду Київської області (суддя Скутельник П.Ф.) первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЛН"-Інвест Груп" до закритого акціонерного товариства "Укрбудінвест" про визнання права власності на нежитлові приміщення та зобов'язання ЗАТ "Укрбудінвест" передати ТОВ "ЛН"-Інвест Груп" по акту прийому-передачі нерухоме майно задоволено повністю. Визнано за ТОВ "ЛН"-Інвест Груп" право власності на приміщення, а саме: нежиле приміщення №1 (один), яке розташоване на цокольному поверсі ІІІ секції, загальною площею 82,68 кв.м., нежиле приміщення №5 (п'ять), що розташоване на цокольному поверсі ІІІ секції, загальною площею 42,28 кв.м., приміщення коридору під нежилим приміщення №1 та №5 на цокольному поверсі ІІІ секції, загальною площею 9,69 кв.м., нежиле приміщення туалету №4-А, що розташоване на цокольному поверсі ІІІ секції, загальною площею 7,7 кв.м., приміщення (друге) коридору на цокольному поверсі ІІІ секції, загальною площею 12,63 кв.м., нежиле господарське приміщення №4-Б, що розташоване на цокольному поверсі ІІІ секції, загальною площею 8,36 кв.м., з відповідним для кожного окрема - оздобленням, у житловому будинку по АДРЕСА_1, та зобов'язано ЗАТ "Укрбудінвест" передати ТОВ "ЛН"-Інвест Груп" за актом приймання-передачі зазначені приміщення. У задоволенні зустрічного позову об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний Три" до ТОВ "ЛН"-Інвест Груп" та ЗАТ "Укрбудінвест" про визнання права власності на нежитлові приміщення відмовлено повністю.

12.02.2016 ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою на рішення від 12.08.2013 у порядку статті 91 ГПК України, зазначивши, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1, яка належить йому та членам його родини на підставі свідоцтва про право власності на квартиру №72, виданого 19.09.2012 на підставі рішення №151/9 виконкому Ірпінської міської ради Київської області. В обгрунтування своїх вимог посилався на положення ч.2 ст.382 ЦК України, відповідно до яких власникам квартир у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також споруди, будівлі, які призначені для задоволення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. Тому, вважав, йому на праві спільної сумісної власності належать приміщення загального користування будинку АДРЕСА_1, якими є приміщення, що були предметом судового спору між ТОВ "ЛН"-Інвест Груп" та ЗАТ "Укрбудінвест" про захист права сторони договору на участь у будівництві.

13.04.2016 ухвалою Київського апеляційного господарського суду (судді Ропій Л.М., Рябуха В.І., Калатай Н.Ф.) на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_4. Мотивуючи свої висновки, суд апеляційної інстанції зазначив, що з матеріалів справи не вбачається того, що ухваленим у цій справі рішенням суд вирішив питання про права та обов'язки заявника.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просив скасувати зазначену ухвалу апеляційної інстанції, а справу скерувати для розгляду до апеляційного господарського суду, яким за доводами заявника порушено норми процесуального права.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обгрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів погоджується з доводами заявника і приходить до висновку про часткове задоволення вимог скарги.

Положеннями ст.91 ГПК України передбачено право осіб, які не брали участі у справі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Як установлено судами попередніх інстанцій та убачається із матеріалів справи, заявник є дійсно співвласником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності №72 від 19.09.2012.

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України у редакції, чинній на час ухвалення оспорюваного рішення, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Пунктом 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку.

За рішенням Конституційного Суду України у справі №4-рп/2004 від 02.03.2004 допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону, стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру.

Судами встановлено, що спірні приміщення знаходяться на цокольному поверсі ІІІ секції будинку АДРЕСА_1, які можуть бути об'єктом спільної сумісної власності.

Таким чином, рішення господарського суду Київської області від 12.08.2013 може стосуватися прав та обов'язків ОСОБА_4, який є власником квартири №4 у зазначеному будинку за умови доведеності, що спірні приміщення відносяться до спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, на що апеляційний господарський суд уваги не звернув, усупереч положенням ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що позовні вимоги грунтуються на положеннях статті 392 ЦК України.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.

Права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.

Беручи до уваги викладене та повноваження касаційної інстанції, передбачених п.3 ч.1 ст.1119 ГПК України, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для встановлення прав та обов'язків учасників судового процесу, їх правового статусу, у залежності від чого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволити частково.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 у справі №911/1900/13 господарського суду Київської області скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяЛ.В. Ковтонюк