ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року Справа № 910/19450/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідача:Насонов Є.В. дов. від 03.08.2015 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Оберемко Р.А.на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2015та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.03.2016у справі№ 910/19450/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест"простягнення 8 208 520,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 (суддя Підченко Ю.О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 (головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Мартюк А.І., Алданова С.О.) позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Оберемко Р.А. (далі - ПАТ "КБ "УФС", банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" (далі - ТОВ "Монтажінвест", товариство) про стягнення 8 208 520,56 грн. заборгованості за кредитним договором від 19.09.2013 №008/2283-Кл залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що позивач без поважних причин не надав витребувані судом документи на підтвердження викладених у позовній заяві обставин.

Не погодившись з ухвалою місцевого суду та постановою апеляційного суду, ПАТ "КБ "УФС" звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016, а справу скерувати до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема статті 43, пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України. Судами залишено поза увагою доводи позивача щодо неможливості подання витребуваних судом документів у зв'язку з тим, що оригінали документів на паперових носіях, а саме оригінал кредитного договору від 19.09.2013 №008/2283-Кл та договору про переведення боргу від 31.03.2014 (які зберігалися у м. Донецьк, який входить до території проведення АТО) були втрачені. Також наголошує на тому, що судами безпідставно залишено без розгляду клопотання банку про витребування доказів у відповідача, зокрема копії кредитного договору від 19.09.2013 №008/2283-Кл, чим порушено положення статей 22, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім цього суди не застосували Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за №559/7880.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, у липні 2015 року ПАТ "КБ "УФС" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ "Монтажінвест" про стягнення 8208520,56 грн. заборгованості за кредитним договором від 19.09.2013 №008/2283-Кл.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2015 порушено провадження у справі та прийнято до розгляду позовну заяву ПАТ "КБ "УФС". Розгляд справи призначено на 18.09.2015, зобов'язано позивача надати суду, зокрема: копії та оригінали кредитного договору № 008/2283-Кл на відкриття кредитної лінії від 19.09.2013, договору від 31.03.2014 про переведення боргу за кредитним договором №008/2283-Кл від 19.09.2013. Одночасно позивача попереджено, що у разі ненадання господарському суду без поважних причин витребуваних судом документів або нез'явлення його представника у судове засідання, позов може бути залишений без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою місцевого суду від 18.09.2015 розгляд справи відкладено на 09.10.2015 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з нез'явленням представника відповідача, неповідомлення ним про поважність причин неявки та невиконання сторонами вимог суду. Крім цього судом повторно зобов'язано позивача надати суду копії та оригінали кредитного договору № 008/2283-Кл на відкриття кредитної лінії від 19.09.2013, договору про переведення боргу від 31.03.2014.

Як встановлено судами, позивачем згадані документи на виконання ухвал Господарського суду міста Києва від 31.07.2015 та від 18.09.2015 не були надані.

Залишаючи позов банку без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що ненадання позивачем витребуваних первинних документів перешкоджає всебічному та повному розгляду справи та унеможливлює вирішення спору по суті, оскільки наявні в матеріалах справи документи є недостатніми для прийняття об'єктивного, мотивованого судового рішення.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Залишаючи позов без розгляду, суди виходили з того, що неподання позивачем витребуваних ухвалами господарського суду міста Києва від 31.07.2015 та від 18.09.2015 документів унеможливлює встановлення наявності чи відсутності обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог. При цьому місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не представлено доказів виникнення труднощів в наданні копій та оригіналів кредитного договору від 19.09.2013 № 008/2283-Кл на відкриття кредитної лінії та договору про переведення боргу від 31.03.2014.

Колегія суддів вважає висновки судів про наявність підстав для залишення позову без розгляду передчасними, з огляду на таке.

Так обґрунтовуючи позовні вимоги, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору від 19.09.2013 № 008/2283-Кл на відкриття кредитної лінії, договору про переведення боргу від 31.03.2014.

Водночас судами залишено поза увагою, що позивач у позовній заяві послався на неможливість надати до суду копії та оригінали кредитного договору від 19.09.2013 № 008/2283-Кл на відкриття кредитної лінії та договору про переведення боргу від 31.03.2014. Крім цього, надаючи документи на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 31.07.2015 банк, керуючись статтею 38 Господарського процесуального кодексу України, звернувся до суду із відповідним клопотанням витребувати згадані документи у відповідача, оскільки оригінали цих документів, в т.ч. кредитна справа відповідача (зберігались у м. Донецьку, який входить до території проведення Антитерористичної операції - АТО) були втрачені.

Місцевий суд, ухвалою від 18.09.2015 вирішив відкласти розгляд згаданого клопотання позивача, при цьому мотиви своїх дій, суд, як це передбачено вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, не зазначив. Як і не врахував доводи позивача, обґрунтовані нормами Положення №254 щодо вимог до організаційної діяльності банків, накопиченні інформації щодо кредитних зобов'язань клієнтів банку тощо, адже фактичні дані, на підставі яких позивач обґрунтовував свої вимоги, отримані позивачем із САБ (система автоматизації банку) ПАТ "КБ "Український фінансовий світ".

Внесення відомостей щодо умов кредитування клієнтів та всіх здійснених фінансових операцій до програмного комплексу Банку (САБ) є вимогою Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880 (далі - Положення №254). Відповідно до п. п. 3.4. та 3.8. якого ідентифікація операції передбачає її докладний опис, який має містити потрібну інформацію для різних підрозділів банку та внутрішнього аудиту, а саме: тип операції (міжбанківські розрахунки, операції з клієнтами банку, розрахунки за власними операціями тощо), номер та дату договору, конкретні строки (початок та завершення) операції згідно з договором, дані про контрагента, зміст операції (кредит, депозит, тип процентної ставки тощо) та інше.

Згідно з п. 4.2. Положення № 254 підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. При цьому, згідно з п. 9.5 Положення № 254 під час здійснення інформаційного забезпечення операційної діяльності Банку реалізується правило "двох рук" (операція не може бути ініційована та виконана одним користувачем системи), проводяться заходи з виявлення викривленої та/або суперечливої інформації, зберігається вся інформація (неможливість ігнорування інформації, що надійшла з будь - якого джерела). Проводиться резервне накопичення та зберігання всієї інформації для забезпечення відновлення роботи банку внаслідок виникнення форс - мажорних обставин або в разі ліквідації банку.

Крім цього, згідно зі статтею 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У статті 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, до матеріалів позову додано меморіальний ордер, в графі "призначення платежу" якого є посилання на кредитний договір від 19.09.2013 №008/2283-Кл.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції мав надати відповідну оцінку обставинам, викладеним в позовній заяві щодо неможливості позивачем надати оригінали кредитного договору та договору про переведення боргу, а також надати оцінку первинним документам (меморіальні ордери, платіжні доручення, наданні відповідачем на підтвердження сплати ним відсотків за користування кредитними коштами), поданим сторонами, оскільки наявність чи відсутність зобов'язань сторін підтверджується первинними документами, зокрема, розрахунковими документами.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Отже, колегія суддів вважає, що суд мав можливість надати оцінку первинним документам, з'ясувати обставини, викладені в позовній заяві та розглянути спір по суті за наявними в матеріалах справи доказами.

Разом з тим судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлені банком до ТОВ "Монтажінвест" вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором ґрунтуються, зокрема, на договорі про переведення боргу від 31.03.2014, укладеному між позичальником ТОВ "Ресурсдонвугілля" (первісний боржник) та ТОВ "Монтажінвест" (новий боржник).

Однак суди першої та апеляційної інстанцій не залучивши до участі у справі особу, яка як первісний боржник, є учасником спірних правовідносин, і відповідно не дослідили питання виникнення правовідносин між банком та цією особою на підставі кредитного договору від 19.09.2013 № 008/2283-Кл, не з'ясували обставин щодо вибуття первісного боржника із зобов'язання і вступ у зобов'язання нового боржника, як і не з'ясували можливості витребування у останнього оригіналів чи копій кредитного договору від 19.09.2013 № 008/2283-Кл на відкриття кредитної лінії та договору про переведення боргу від 31.03.2014.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції не встановили сукупності обставин, настання яких має наслідком залишення позову без розгляду, зокрема: неможливість розглянути спір по суті за відсутності витребуваних документів, неподання позивачем документів без поважних причин, неподання відповідного клопотання про витребування необхідних суду документів у інших осіб. Натомість суди залишили поза увагою подане банком клопотання про витребування копій кредитного договору та договору про переведення боргу, не з'ясували причини невиконання банком вимог суду, не оцінили їх поважність, не залучили до розгляду справи ТОВ "Ресурсдонвугілля".

Наведене унеможливлює для касаційної інстанції погодитись із висновком судів щодо наявності правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин ухвала Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Оберемко Р.А. задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі №910/19450/15 скасувати.

Справу №910/19450/15 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець