ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Справа № 910/16707/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 17.10.2016 Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017у справі№ 910/16707/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко Марина Анатоліївна 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізинг ІТ-СПВ" 3. Публічне акціонерне товариство "Банк професійного фінансування"провизнання іпотеки припиненоюза участю представників сторін:

позивача: Фрідман Д.А.

відповідача: Яцько Р.М.

третьої особи-1: не з'явилися

третьої особи-2: не з'явилися

третьої особи-3: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Лізинг інформаційних технологій" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" про визнання іпотеки, яка виникла на підставі Договору іпотеки № 886/980-ЮО/І від 03.10.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" та Приватним акціонерним товариством "Лізинг інформаційних технологій", посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В. та зареєстрованого № 13587, припиненою з 09.03.2016 18:47:58.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 у справі № 910/16707/16 (суддя Карабань Я.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 (колегія суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Дикунської С.Я, Мальченко А.О.), у позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі частини першої статті 593 Цивільного кодексу України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору, однак позивач не надав доказів, які свідчать про порушення його суб'єктивних прав або охоронюваних законом інтересів, зокрема й на момент звернення до суду, та не довів порушення його прав та інтересів відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо".

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Лізинг інформаційних технологій" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції і постанови суду апеляційної інстанції та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у цій справі, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

13.04.2017 до Вищого господарського суду України надійшли письмові пояснення Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій", в яких скаржник зазначає про невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, що є порушенням норм ст.ст. 4-2, 4-7, 27, 43, 82, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак треті особи не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 03.10.2012 між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізинг ІТ-СПВ" (позичальник) був укладений кредитний договір № 886/980-ЮО, згідно з умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

З метою забезпечення виконання позичальником його зобов'язань перед банком за вищевказаним кредитним договором, 03.10.2012 між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний Банк" та Приватним акціонерним товариством "Лізинг інформаційних технологій" (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки № 886/980-ЮО/І, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за №13587, згідно з умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку нежилі приміщення з №1 по №17 (групи приміщень № 319) (в літ. А), загальною площею 289,90 м.кв., розташовані за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, буд. 28, реєстраційний номер майна: 37049723.

Заставна вартість переданого в іпотеку нерухомого майна за домовленістю сторін становить 3221167,00 грн. (п. 1.3 в редакції договору про внесення змін № 2).

Підпунктом 1 пункту 3.1.3 передбачено, що іпотекодержатель має право на свій розсуд застосовувати механізм позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом передачі права власності згідно норм законодавства України предмета іпотеки іпотекодержателем або передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в п.п. 3.2.4.1 та 3.2.4.2 цього пункту договору (п.3.2.4), задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п. 3.2.4 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому, вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. При цьому, сторони домовляються, що кандидатура суб'єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем самостійно.

Якщо фактичний розмір заборгованості іпотекодавця за основним зобов'язанням менший за вартість, що вказана у висновку незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності, іпотекодержатель перераховує різницю, розраховану відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку", на поточний рахунок іпотекодавця протягом 60 (шестидесяти) робочих днів з моменту набуття у власність предмета іпотеки.

На підставі договору іпотеки до Державного реєстру 03.10.2012 о 18:28:11 був внесений запис про іпотеку № 2212467.

Як досліджено судами першої та апеляційної інстанції, право вимоги за договором іпотеки № 886/980-ЮО/І від 03.10.2012 було неодноразово відступлено, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 64335861 від 26.07.2016, долученою до матеріалів справи.

26.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" та Публічним акціонерним товариством "Банк професійного фінансування" було укладено договір відступлення права вимоги № 1/2014 року, а 12.09.2014 - договір про відступлення прав за договором іпотеки, відповідно до яких Публічне акціонерне товариство "Банк професійного фінансування" став новим кредитором та іпотекодержателем за кредитним договором № 886/980-ЮО від 03.10.2012, договором іпотеки та договором застави.

25.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Некстджен Фінанс" (первісний кредитор) було укладено договір про відступлення прав вимоги № 2/2016, відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор відступає новому кредитору своє право вимоги (яке було набуте первісним кредитором відповідно до договору про відступлення права вимоги № 1/2016 від 25.01.2016, укладеного між ПАТ "Банк професійного фінансування" та ТОВ "Фінансова компанія "Некстжен Фінанс") за кредитним договором № 886/980-ЮО від 03.10.2012, спірним договором іпотеки та договором застави.

26.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Некстджен Фінанс", як первісним іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо", як новим іпотекодержателем, був укладений договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та зареєстрований за № 50

Пунктами 1.1-1.4 договору про відступлення прав вимоги від 26.01.2016 визначено, що іпотекодавцем є ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій", боржником - ТОВ "Лізинг ІТ-СПВ", кредитним договором - кредитний договір № 886/980-ЮО від 03.10.2012, що укладений між ПАТ "Міський комерційний Банк" та ТОВ "Лізинг ІТ-СПВ", договором іпотеки - договір іпотеки № 886/980-ЮО/І від 03.10.2012, що укладений між ПАТ "Міський комерційний Банк" та ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 13587.

Згідно з п. 2.1 договору про відступлення прав вимоги від 26.01.2016 в порядку та на умовах, передбачених цим договором, первісний іпотекодержатель передав, а новий іпотекодержатель прийняв на себе права первісного іпотекодержателя у зобов'язанні за договором іпотеки.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що 09.03.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" набуло права власності на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки № 886/980-ЮО/І від 03.10.2012 та договору про відступлення прав вимоги від 26.01.2016, про що 09.03.2016 о 18:42:45 до Реєстру внесено запис про право власності № 13608048 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 28642807 від 09.03.2016 о 18:47:58). 09.03.2016 о 15:37:11 також здійснено запис № 2210987 про припинення права власності Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" на майно, що було передане в іпотеку.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно судами визначено, що державна реєстрація припинення іпотеки (запис № 2212467) була здійснена 14.03.2016 об 11:02:17.

Посилаючись на те, що припинення обтяження об'єкту нерухомого майна, що було предметом іпотеки, відбулось після переходу права власності на вказане майно до іпотекодержателя - ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" 14.03.2016, позивач зазначає, що протягом періоду з 09.03.2016 по 14.03.2016 його права були порушені, а тому просить визнати іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки № 886/980-ЮО/І від 03.10.2012, припиненою з 09.03.2016 18:47:58 - в момент проведення державної реєстрації прав власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека припиняється, зокрема, у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, врахувавши приписи вищенаведених норм законодавства та встановивши, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" як іпотекодержатель набуло права власності на предмет іпотеки та здійснило державну реєстрацію свого права у встановленому законом порядку 09.03.2016, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що з вказаної дати іпотека, яка виникла на підставі договору іпотеки, також припинилась.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Згідно із положеннями частини першої статті 593 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про іпотеку" припинення іпотеки у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, презюмується.

Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі частини першої статті 593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору (відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 04.02.2015 у справі № 6-243цс14).

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) у разі невизнання іншою особою передбачених частиною першою статті 593 ЦК України підстав на припинення зобов'язання таке право підлягає захисту судом.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з того, що Приватним акціонерним товариством "Лізинг інформаційних технологій" не надано доказів, які свідчать про порушення його суб'єктивних прав або охоронюваних законом інтересів, та не доведено факту порушення його прав та інтересів Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо", визначивши, що Законом України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачено обов'язку іпотекодержателя - нового власника майна звертатись до реєстратора із заявою про припинення іпотеки відразу після проведення державної реєстрації права власності, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про недоведеність позивачем порушення його прав відповідачем та відсутність між сторонами спору про право, у зв'язку із чим правомірно відмовили у задоволенні позову.

Вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають встановленим обставинам справи та зроблений із вірним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі № 910/16707/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир