ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 924/1096/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГольцової Л.А.(доповідач),суддів:Козир Т.П. Мележик Н.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Дживальдіс"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2016у справі№ 924/1096/14Господарського судуХмельницької областіза позовомПриватного підприємства "Дживальдіс"доДочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Хмельницька фінансово-промислова група"третя особаПриватне підприємство "Енергосистема"простягнення 627 600,00 грн боргу за векселем АА2329451 від 01.06.2011за участю представників:

позивача: ОСОБА_4, дов. від 25.01.2016; Мінченко Я.В., дов. від 25.01.2016;

відповідача: Баца К.В., дов. від 17.12.2015;

третьої особи: Баца К.В., дов. від 17.12.2015;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 13.08.2014 у справі №924/1096/14 (суддя - Муха М.Є.) затверджено укладену між сторонами мирову угоду. Провадження у справі припинено на підставі п.7 ст.80 ГПК України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Крейбух О.Г., судді - Юрчук М.І., Коломис В.В.) ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 13.08.2014 у справі №924/1096/14 скасовано, справу №924/1096/14 направлено до Господарського суду Хмельницької області для розгляду по суті.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Позивачем в засіданні суду 13.04.2016 подана заява про відсутність повноважень представника ПП "Енергосистема", розглянувши яку, колегія суддів касаційної інстанції відхилила, оскільки підстави, наведені в заяві не підтверджені належним чином в порядку ст.32, 33 ГПК України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

ПП "Дживальдіс" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ДП з іноземними інвестиціями "Хмельницька фінансово-промислова група" про стягнення грошових коштів у сумі 627 600,00 грн за векселем АА2329451 від 01.06.2011.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 13.08.2014 у справі №924/1096/14 затверджено мирову угоду, укладену між ПП "Дживальдіс" та ДП з іноземними інвестиціями "Хмельницька фінансово-промислова група", згідно якої сторони мирової угоди домовились про таке:

"1. Відповідач визнає, що його заборгованість за векселем АА 2329451 від 01.06.2011 року, виданого ДП з іноземними інвестиціями "Хмельницька фінансово-промислова група", перед позивачем на момент укладення цієї Мирової угоди відповідає заявленим у позовній заяві вимогам і становить 627 600,00 грн. Витрати по оплаті судового збору та інформаційно-технічного забезпечення становить 12 552,00 грн. Разом 640 152,00 грн.

Сторони погодилися, що повернути грошові кошти відповідач не має можливості і що основна сума боргу (за векселем АА 2329451 від 01.06.2011), та судові витрати можуть бути погашені за рахунок передачі відповідачем у власність позивача нежитлових будівель які знаходяться за адресою: Хмельницька обл., Новоушицький р-н, смт.Нова Ушиця, вул.Гагаріна буд.68 "б", ціна яких згідно висновку незалежної оцінки майна від 07.08.2014 року складає 587 004,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 97 834,00 грн.

2. Відповідач (ДП з іноземними інвестиціями "Хмельницька фінансово-промислова група") зобов'язується передати у власність позивача (ПП "Дживальдіс"), а ПП "Дживальдіс", в рахунок повного погашення заборгованості, що складає 640152,00 грн, зобов'язується прийняти у власність:

- Нежитлова будівля адмінбудинку пл. 169,8 кв.м з прибудовою приміщення прохідної пл. 97.8 кв.м;

- Нежитлова будівля виробничого цеху з прибудовою пл. 1069,8 кв.м;

- Нежитлова будівля гаражу пл.241,3 кв.м;

- Нежитлова будівля котельні пл. 277,7 кв.м,

що знаходяться за адресою: Хмельницька обл., Новоушицький р-н, смт.Нова Ушиця, вул. Гагаріна, буд.68 "б", що знаходяться у власності ДП з іноземними інвестиціями "Хмельницька фінансово-промислова група", згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно.

3. Відповідач (ДП з іноземними інвестиціями "Хмельницька фінансово-промислова група") гарантує, що вищевказані об'єкти не знаходяться під арештом, не закладені та не продані, не мають обтяжень та обмежень на їх відчуження. Необхідні документи надані позивачу.

4. Відповідач зобов'язується передати позивачу всі правоустановчі документи (біржові угоди, техпаспорти, свідоцтва на право власності).

5. Позивач заявляє, що з моменту підписання цієї Мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних майнових претензій до відповідача з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї Мирової Угоди".

Провадження у справі №924/1096/14 припинено на підставі п.7 ст. 80 ГПК України.

При затверджені мирової угоди, укладеної між ПП "Дживальдіс" та ДП з іноземними інвестиціями "Хмельницька фінансово-промислова група", місцевий господарський суд зазначив, що подана на затвердження суду мирова угода укладена сторонами в межах поданого позову, підписана уповноваженими особами і стосується лише прав та обов'язків сторін даного спору, не порушує чиї-небуть права та охоронювані законом інтереси, остання підлягає затвердженню судом.

Проте, апеляційний господарський суд не погодився з позицією суду першої інстанції зазначивши, при цьому, що затвердивши мирову угоду на умовах, викладених сторонами в її тексті, а саме про передачу в рахунок погашення існуючої заборгованості ДП з іноземними інвестиціями "Хмельницька фінансово-промислова група" перед ПП "Дживальдіс" в сумі 640 152,00 грн у приватну власність останнього нерухомого майна - нежитлову будівлю адмінбудинку пл. 169,8 кв.м з прибудовою приміщення прохідної пл. 97,8 кв.м; нежитлову будівлю виробничого цеху з прибудовою пл. 1069,8 кв.м; нежитлову будівлю гаражу пл.241,3 кв.м; нежитлову будівлю котельні пл. 277,7 кв.м, що знаходяться за адресою: Хмельницька обл., Новоушицький р-н, смт. Нова Ушиця, вул. Гагаріна, буд. 68 "б", місцевий господарський суд припустився неправильного застосування та порушення норм частин 1, 3 ст.78 ГПК України, оскільки умови мирової угоди не стосувалися предмету позову у справі (стягнення грошових коштів).

Відповідно до ч. 3 ст.78 ГПК України, мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Предметом позову є спосіб захисту порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Пунктом 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 роз'яснено, що умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета.

Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного господарського суду, не надав оцінку тому, що відповідно до ст. 3 Статуту ДП з іноземними інвестиціями "Хмельницька фінансово-промислова група" в редакції, яка діяла на момент затвердження мирової угоди, власником підприємства є юридична особа Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії - Приватна акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю "ФІЛЛ ТРЕЙД ЛІМІТЕД", розташована у м.Бірмінгем, Великобританія.

Поточне керівництво діяльністю підприємства здійснює керівник підприємства - генеральний директор (ст.14 Статуту).

Згідно з підпунктом "л" част. 4 ст. 14 Статуту, генеральний директор погоджує відчуження основних засобів, що відображені на балансі підприємства, з власником.

Оскільки, як встановив суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутнє погодження відчуження основних засобів з власником - ДП з іноземними інвестиціями "Хмельницька фінансово-промислова група", а тому зазначене вище нерухоме майно, за умовами мирової угоди, фактично відчужене поза волею власника.

До того ж, апеляційний господарський суд, досліджуючи довіреності, видані особам, які від імені сторін підписували мирову угоду (від імені ПП "Дживальдіс" - ОСОБА_4 та ДП з іноземними інвестиціями "Хмельницька фінансово-промислова група" - ОСОБА_8), встановив їх нікчемність, оскільки на зазначених документах відсутні дати їх вчинення, а зазначено лише строк, протягом якого вони діють, що, з огляду на приписи ст. 237, 244, 245, 246, 247 ЦК України, є підставою для висновку про відсутність належних повноважень у осіб, визначених цими довіреностями для підписання мирової угоди.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинне прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Зважаючи на зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки, викладені в постанові апеляційного господарського суду такими, що зроблені з дотриманням вимог вищенаведеного законодавства України, а тому підстави для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у даній справі відсутні.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на постанову Вищого господарського суду України від 02.03.2012 у справі № 37/200-10(н.р.29/12-10) на приймаються до уваги, оскільки в зазначеній справі не було вирішено питання, чи порушує такий спосіб розрахунку, як передача нерухомого майна за мировою угодою за зобов'язанням чиїх-небудь прав та законних інтересів, в зв'язку з чим, справа № 37/200-10(н.р.29/12-10) була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування зазначених питань.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Дживальдіс" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у справі №924/1096/14 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Т.П. КОЗИР

Н.І. МЕЛЕЖИК