ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 922/5334/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіГончарука П.А.,суддіСтратієнко Л.В.,за участі представників позивачаМаленевської О.І., Трикури М.Ю.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармат ЛТД" на постанову Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/5334/15 Господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фармат ЛТД"доПриватного підприємства "Осан"простягнення 278 006,39 грн ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармат ЛТД" (далі - ТОВ "Фармат ЛТД", позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Осан" (далі - ПП "Осан", відповідач) про стягнення 278 006, 39 грн заборгованості (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) за видатковими накладними № 40773609 від 14.03.2014 року на суму 67487,30 грн; № 40812725 від 18.03.2014 року на суму 67661,48 грн; № 40875516 від 22.03.2014 року на суму 66278,15 грн; № 41127727 від 15.04.2014 року на суму 68161,66 грн, право вимоги за якими ТОВ "Фармат ЛТД" отримало за договором відступлення права вимоги від 30.01.2015 року, укладеним між ТОВ "Фармат ЛТД" та ПАТ "Альба Україна" (первинний кредитор).

Відповідач проти позову заперечував з підстав оплати товару, переданого ПАТ "Альба Україна" за вказаними видатковими накладними на банківські реквізити первісного кредитора - ПАТ "Альба Україна" у 2014 році, що унеможливлює повторне стягнення зазначеної суми заборгованості та нарахування інфляційних втрат та 3 процентів річних.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.11.2015 року у справі №922/5334/15 (суддя Ольшанченко В.І.) задоволено позовні вимоги ТОВ "Фармат ЛТД" повністю; стягнуто з ПП "Осан" на користь ТОВ "Фармат ЛТД" заборгованість за договором купівлі-продажу № 117ХФ/12 від 02.07.2012 року в сумі 204 473,21 грн, 3 % річних в сумі 2 436,87 грн, інфляційні втрати в сумі 1 574,55 грн та судовий збір в сумі 3 127,28 грн; повернуто ТОВ "Фармат ЛТД" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1042,83 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 р. у справі № 922/5334/15 (головуючий суддя: Черленяк М.І., судді: Ільїн О.В. та Хачатрян В.С.) рішення Господарського суду Харківської області від 23.11.2015 року у справі №922/5334/15 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю та вирішено питання судових витрат.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, а також невірне застосування судами приписів ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить суд скасувати постановлене у справі судове рішення апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

22.03.2016 р. через канцелярію Вищого господарського суду України подано письмові пояснення від ПАТ "Альба Україна", зі змісту яких вбачається, що товариство заперечує проти оплати відповідачем спірних накладних та зазначає, що оскаржувана постанова Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 р. винесена без прийняття до уваги належних доказів та безпосередньо стосується прав та обов'язків ПАТ "Альба Україна", яке не було залучено до участі у справі.

Вищий господарський суд України, перевіривши в межах вимог касаційної скарги фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 02.07.2012 року між ПрАТ "Альба Україна" (первісний кредитор) та ПП "Осан" (відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 117ХФ/12, за яким продавець (ПАТ "Альба Україна") зобов'язався передати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення (надалі - товар) у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Сторонами у пункті 5.2 договору визначено, що оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку кожної партії.

Відповідно до п. 5.4 договору у розрахункових документах покупець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної, згідно з якою здійснюється оплата за поставлений товар та номер і дату даного договору.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, ПрАТ "Альба Україна" повністю виконало свої зобов'язання за договором, поставивши відповідачу товар, зокрема, за видатковими накладними: № 40773609 від 14.03.2014 року на суму 67487,30 грн зі строком оплати до 11.04.2014 року; № 40812725 від 18.03.2014 року на суму 67661,48 грн зі строком оплати до 15.04.2014 року; № 40875516 від 22.03.2014 року на суму 66278,15 грн зі строком оплати до 19.04.2014 року; № 41127727 від 15.04.2014 року на суму 68161,66 грн зі строком оплати до 13.05.2014 року.

30.01.2015 року між ПАТ "Альба Україна" та ТОВ "Фармат ЛТД" (позивач) укладено договір відступлення права вимоги, за яким первинний кредитор (ПАТ "Альба Україна") відступило новому кредитору - ТОВ "Фармат ЛТД" (позивачу), а новий кредитор набув право вимоги, належне первинному кредитору, і став кредитором за договором №117ХФ/12 купівлі-продажу від 02.07.2012 року між первинним кредитором та ПП "Осан" (боржник, відповідач у справі).

Відповідно до п. 2.1 договору відступлення права вимоги до нового кредитора переходить право вимоги первинного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент укладання цього договору, а саме передається право вимоги на суму 204 473,21 грн.

Згідно з п. 3 вказаного вище договору право вимоги, що відступається новому кредитору, засвідчується договором купівлі-продажу № 117ХФ/12 від 02.07.2012 року та накладними: № 40773609 від 14.03.2014 року на суму 6487,30 грн; № 40812725 від 18.03.2014 року на суму 67661,48 грн; № 40875516 від 22.03.2014 року на суму 66278,15 грн; № 41127727 від 15.04.2014 року на суму 68161,66 грн, всього на загальну суму 204 473,21 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та відповідачем не заперечується, що ПАТ "Альба Україна" направило відповідачу повідомлення № 49 від 30.01.2015 року про відступлення права вимоги із зазначенням реквізитів нового кредитора; 17.04.2015 року ТОВ "Фармат ЛТД" (позивач) нарочно вручило відповідачу повідомлення № 56/1 від 01.04.2015 року про укладання між ПАТ "Альба Україна" та ТОВ "Фармат ЛТД" договору відступлення права вимоги від 30.01.2015 року та нові реквізити для оплати.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Фармат ЛТД" виходив з того, що відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за спірними видатковими накладними ані первісному, ані новому кредитору; посилання відповідача на здійснену у 2014 році оплату товару на банківські реквізити ПАТ "Альба Україна" та часткове повернення товару суд не прийняв до уваги, оскільки в наданих відповідачем копіях платіжних доручень відсутні посилання на спірні видаткові накладні всупереч п. 5.4 договору купівлі-продажу № 117ХФ/12 від 02.07.2012 р.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у доданих відповідачем до відзиву на позов платіжних дорученнях не тільки відсутні номер та дата видаткової накладної, згідно з якими здійснюється сплата, але й не співпадають суми та дати сплати відповідно до тих накладних, заборгованість по яким є предметом даного спору, у зв'язку з чим кошти по даним платіжним дорученням могли бути зараховані первісним кредитором в рахунок попередньої заборгованості, оскільки право вимоги було передано тільки по чотирьом видатковим накладним; також судом встановлено, що згідно з актами звірки розрахунків, що були надані первісним кредитором позивачу, відповідач має серйозну заборгованість перед ПАТ «Альба Україна», а відповідно до договору відступлення права вимоги позивачу було передано право вимоги лише на незначну його частину.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Господарського суду Харківської області від 23.11.2015 року у справі № 922/5334/15, з посиланням на ст. 599 ЦК України, дійшов протилежного висновку, встановивши, що зобов'язання за спірними видатковими накладними є припиненими в силу їх виконання, обґрунтовуючи зазначене рішення тим, що у матеріалах справи наявна довідка щодо стану розрахунків з ПАТ "Альба Україна" за товар, отриманий за спірними накладними, яка складена та підписана директором та головним бухгалтером ПП "Осан", з якої вбачається, коли саме здійснювались поставки товару, а також коли відповідачем проведено оплату та в якому розмірі; щодо наявних в матеріалах справи платіжних доручень, то апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки поставки товару від ПАТ "Альба Україна" надходили партіями декілька разів на тиждень, а оплата товару провадилась одним платіжним дорученням за декількома накладними, то зазначення у призначенні платежу загальних відомостей, а саме номеру договору за яким здійснюється оплата не є порушенням зобов'язання по сплаті та не може свідчити про те, що оплата відсутня.

Враховуючи викладене, а також відсутність заперечень первісного кредитора на односторонній акт звірки відповідача за період з березня 2014 року по квітень 2014 року по спірним накладним, який не підписаний з боку ПАТ "Альба Україна, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зобов'язання ПП "Осан" за спірними накладними в силу приписів ст. 599 Цивільного кодексу України є припиненими, оскільки позивачем не доведено належними доказами того, що оплата, здійснена відповідачем у 2014 році не зарахована первісним кредитором за інший період.

Суд касаційної інстанції не погоджується з зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій всупереч вимогам ст. 514 Цивільного кодексу України та ст.ст. 33, 34 ГПК України не було досліджено обсяг відступлених прав первісного кредитора щодо стягнення відповідних сум станом на момент переходу цих прав, тобто станом на 30.01.2015 р.

Крім того, судами попередніх інстанцій не надано правову оцінку договору відступлення права вимоги від 30.01.2015 р. в частині суми відступленої заборгованості за спірними накладними, оскільки в п. 3 договору відступлення права вимоги зазначена загальна сума заборгованості 204 473,21 грн, в той час як арифметично вірна загальна сума заборгованості за зазначеними накладними складає 208 588,59 грн (68161,66+67661,48+66278,15+6487,30).

Також судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що підставою для виникнення у позивача права на отримання коштів за переданим товаром був договір купівлі-продажу № 117ХФ/12 від 02.07.2012 р., укладений між відповідачем та первісним кредитором - ПАТ "Альба Україна", який одночасно був підставою для оплати відповідачем коштів, зазначених у платіжних дорученнях № 1704 від 11.04.2014 року на суму 30500,00 грн, № 1703 від 11.04.2014 року на суму 56000,00 грн, № 1832 від 18.04.2014 року на суму 70000,00 грн, № 1846 від 22.04.2014 року на суму 325000,00 грн, № 1973 від 30.04.2014 року на суму 158360,00 грн і якому всупереч ст. 43 ГПК україни судами не надано належної правової оцінки.

Посилання судами попередніх інстанцій на акти звірки взаєморозрахунків, складені в односторонньому порядку навіть за умови наявності доказів їх направлення та відсутність заперечень, не може вважатись належними та допустимими доказами на підтвердження заборгованості в силу ст. 34 ГПК України.

Суд касаційної інстанції частково погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що зазначення у призначенні платежу номеру договору, за яким здійснюється оплата не є порушенням зобов'язання по оплаті товару та не може свідчити про відсутність оплати, водночас, в такому випадку, з метою встановлення наявності заборгованості саме по спірним видатковим накладним станом на 30.01.2015 р., судам слід ретельно досліджувати взаємовідносини між боржником та первісним кредитором щодо здійснених боржником у квітні 2014 року оплат у взаємозв'язку з уступкою права вимоги у січні 2015 року по спірним видатковим накладним та встановити в рахунок погашення яких саме видаткових накладних були направлені кошти, зазначені у наявних в матеріалах справи платіжних дорученнях з урахуванням незазначення відповідачем номеру та дати видаткових накладних, в рахунок яких здійснювалася оплата.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що зобов'язання ПП "Осан" за спірними накладними є припиненими, у зв'язку з тим, що позивачем не доведено належними доказами того, що оплата, здійснена відповідачем у 2014 році не зарахована первісним кредитором за інший період сприймається судом касаційної інстанції критично, оскільки обов'язок доведення призначення здійснених відповідачем проплат, враховуючи невиконання саме останнім п. 5.4 договору купівлі-продажу № 117ХФ/12 від 02.07.2012 р., є обов'язком відповідача, а не нового кредитора в силу вимог ст. 33 ГПК України.

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому, вони з підстав, передбачених ч. 1 ст. 11110 ГПК України, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду першої інстанції слід повно та всебічно встановити всі обставини справи з урахуванням доказів, наданих первісним кредитором, дати їм належну юридичну оцінку, встановити в рахунок погашення яких саме видаткових накладних були направлені кошти, визначені у платіжних дорученнях № 1704 від 11.04.2014 року, № 1703 від 11.04.2014 року, № 1832 від 18.04.2014 року, № 1846 від 22.04.2014 року, № 1973 від 30.04.2014 року, встановити наявність підстав для уступки права вимоги ПАТ "Альба Україна" за спірними видатковими накладними станом на 30.01.2015 р. тощо, і в залежності від встановлених обставин справи постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармат ЛТД" задовольнити.

Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.11.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя І.Д. Кондратова

Суддя П.А. Гончарук

Суддя Л.В. Стратієнко