ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 915/1611/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. Черкащенка М.М.розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення та постанову господарського суду Миколаївської області від 29.09.2015 Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2015у справі№ 915/1611/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Чорноморський суднобудівний завод" до1.Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 2.Публічного акціонерного товариства "Юнекс Банк" пророзірвання договору та припинення дії банківської гарантії за участю представників сторін:

від позивача: Марчук В.Б. - за довіреністю;

від відповідача: Павленко І.В. - за довіреністю;

від відповідача-2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство „Чорноморський суднобудівний завод" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі філії „Дельта-лоцман" Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" та до Публічного акціонерного товариства „Юнекс-Банк" в якій просило суд прийняти рішення про розірвання договору від 02.08.2012 року №245/В-12 щодо надання послуг з ремонту землесоса "Тилигульський", а також припинити дію Банківської гарантії від 26.07.2012 року №0.81.0712. ЮО_К (у новій редакції від 07.04.2015 року).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.09.2015 року у справі №915/1611/15 позов задоволено в повному обсязі, розірвано договір від 02.08.2012 року №245/В-12 щодо надання послуг з ремонту землесоса "Тилигульський" у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, припинено дію Банківської гарантії від 26.07.2012 року №0.81.0712. ЮО_К (у новій редакції від 07.04.2015 року).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 рішення господарського суду Миколаївської області від 29.09.2015 залишено без змін, однак з мотивів викладених в постанові.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 та рішення господарського суду Миколаївської області від 29.09.2015 скасувати та передати справу на новий розгляд.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Державним підприємством "Дельта-лоцман" (Замовник) та Публічним акціонерним товариством "Чорноморський суднобудівний завод" (Виконавець) було укладено Договір про надання послуг з ремонту землесоса "Тилигульський" від 02.08.2012 року №245/В-12 з додатковими угодами до нього, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався у 2012 - 2013 роках надати Замовникові послуги, зазначені в пункті 1.2 цього Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги в порядку, визначеному цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено найменування послуг, а саме: послуги з ремонту землесоса "Тилигульський" на клас КМ*Л1 І А2 земснаряд відповідно до Правил огляду суден Регістром Судноплавства України з використанням матеріалів, запасних частин, комплектуючих, обладнання, агрегатів, вузлів, лакофарбних, замінюваних та витратних матеріалів тощо Виконавця.

Розділом 4 Договору встановлено порядок здійснення оплати, а саме передбачено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати Замовником наданих послуг.

Здійснення остаточного розрахунку за вирахуванням сплачених Замовником за цим Договором платежів протягом 10 банківських днів після отримання від Виконавця рахунку на оплату на підставі підписаних сторонами Акту наданих послуг та Виконавчої ремонтної відомості, які видаються Замовнику в день підписання Акту про приймання землесоса "Тилигульський" з ремонту у відповідності з пунктом 5.3 цього Договору.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що строк (термін) надання послуг: 330 календарних днів з дати підписання Акту про приймання землесоса "Тилигульський" в ремонт.

Відповідно до пункту 10.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту підписання за умови погодження судновласником землесоса "Тилигульський" попередньої ремонтної відомості в обсязі послуг, які зазначені в пунктах 1.2 та 1.3 цього Договору, і діє до 31.12.2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Відповідно до пункту 12.2 Договору Виконавець надає Замовнику забезпечення виконання цього Договору у вигляді безвідкличної банківської гарантії на суму 2 979 711 грн. 92 коп.

На виконання цієї умови договору між Публічним акціонерним товариством „Чорноморський суднобудівний завод", м. Миколаїв та Публічним акціонерним товариством „ЮНЕКС БАНК", м. Київ було укладено договір про надання банківської гарантії від 26.07.2012 року №0.81.0712.ЮО_К, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством „ЮНЕКС БАНК", м. Київ видано на ім'я Публічного акціонерного товариства „Чорноморський суднобудівний завод", м. Миколаїв банківську гарантію 26.07.2012 року №0.81.0712.ЮО_К (у новій редакції від 07.04.2015 року.

Акт про приймання землесоса "Тилигульський" в ремонт було підписано сторонами 22.11.2012 року.

Однак в подальшому, сторони до Договору від 02.08.2012 року №245/В-12 уклали додаткову угоду від 02.01.2013 року №2 про зупинення надання послуг з 02.01.2013 року до затвердження в установленому порядку фінансового плану Державного підприємства "Дельта-лоцман" на 2013 рік.

Додатковою угодою від 03.06.2013 року №3 надання послуг було поновлено.

На виконання умов договору від 02.08.2012 року №245/В-12 відповідачем-1 було перераховано позивачу 22 048 207 грн. 89 коп. авансових платежів, а позивач, в свою чергу, надав послуги на суму 22117 449 грн. 21 коп., які були прийняті замовником без зауважень та заперечень, про що свідчать акти підтвердження виконаних послуг від 28.05.2013 року, № 1, від 10.06.2013 року № 2, від 02.07.2013 року №3, від 03.10.2013 року № 4.

Додатковою угодою від 31.12.2013 року №6 надання послуг за договором знову було зупинено з 01.01.2014 року до затвердження в установленому порядку фінансового плану Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" на 2014 рік.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод" вказував на те, що за час зупинення надання послуг за догвором значно підвищився курс іноземних валют по відношенню до гривні, збільшився рівень інфляції, підвищились тарифи на енергоносії, а також збільшилась вартість сировини і матеріалів тощо, у зв'язку з чим вартість робіт по договору збільшилась. Крім того, позивач зазначає, що у зв'язку з наявністю підстав для розірвання договору, договір банківської гарантії підлягає припиненню.

Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що зміна курсу валют по відношенню до гривні є істотною зміною умов договору, а отже є підставою для його розірвання.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду дійшов висновку про помилковість такого мотивування судом першої інстанції та про наявність інших підстав для розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України, а саме збільшення вартості сировини і матеріалів від вітчизняних постачальників, збільшення вартості енергоносіїв, збільшення вартості послуг вітчизняних субпідрядних організацій, збільшення накладних витрат (загальновиробничі, адміністративні, фінансові витрати, збут, гарантійне обслуговування).

Однак, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Так, звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав дві підстави для розірвання договору від 02.08.2012 року №245/В-12, який, як вірно було зазначено судом апеляційної інстанції, за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до приписів статей 837, 843, 845 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 844 Цивільного кодексу України у разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

Отже, розірвання договору підряду, у зв'язку із зміною вартості матеріалу, устаткування, послуг, тощо, можливе лише після відмови замовника від збільшення кошторису і даний факт також має бути доведеним підрядником у встановленому законом порядку.

Як закріплено в ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, суд апеляційної інстанції посилаючись на ч. 5 ст. 844 ЦК України не встановив належним чином чи намагався звертався підрядник до замовника з пропозиціями щодо збільшення кошторису та чи відмовив останній у перегляді цін встановлених договором, що могло б бути підставою для розірвання спірного договору, а отже не дослідив належним чином усіх доказів та доводів сторін з цього приводу.

При цьому, колегія суддів вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що зміна курсу валют по відношенню до гривні не може вважатись істотною зміною умов договору.

Таким чином, суди попередніх інстанції, вирішуючи спір по суті не дійшли однозначного висновку щодо того, яка норма матеріального закону повинна бути застосована до даних правовідносин.

Щодо другої позовної вимоги про припинення дії Банківської гарантії від 26.07.2012 року №0.81.0712. ЮО_К (у новій редакції від 07.04.2015 року), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 562 ЦК України передбачено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Згідно ст. 568 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.

Однак, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про припинення дії банківської гарантії не вказали правових підстав такого висновку та не навели жодної норми матеріального права, яка стала підставою для такого рішення.

Наведене свідчить, що, під час розгляду справи місцевим господарським судом та апеляційного перегляду, господарськими судами попередніх інстанцій допущено порушення ст. ст. ст. ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України, що є підставою для скасування прийнятих у цій справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За змістом ч.2 ст. 11110 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо, зокрема: господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, та вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 року та рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2015 року у справі №915/1611/15 скасувати.

Справу №915/1611/15 направити до Господарського суду Миколаївської області на новий розгляд.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді І.В. Вовк

М.М. Черкащенко