ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 910/27534/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Нєсвєтової Н.М., Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного товариства з обмеженою відповідальністю "Гленкор Грейн Б.В." на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року у справі № 910/27534/15 за позовом приватного товариства з обмеженою відповідальністю "Гленкор Грейн Б.В." до приватного підприємства "Фреш Лайн" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 1369975,19 доларів США та 3% річних в сумі 26573,76 доларів США у зв'язку з невиконанням зобов'язання з повернення залишку невикористаних коштів, що були отримані в якості передоплати на підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних вантажів від 10.01.2006 року № 7.

Рішенням господарського суду міста Київ від 10.12.2015 року (суддя Маринченко Я.В.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1369975,19 доларів США та 3% річних в сумі 26573,76 доларів США.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року (судді: Буравльов С.І., Шапран В.В., Андрієнко В.В.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 13.04.2016 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 10.01.2006 року між ПП "Фреш Лайн" (експедитор) та приватним ТОВ "Гленкор Грейн Б.В." (замовник) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних вантажів № 7, відповідно до умов якого договору клієнт доручає, а експедитор приймає на себе зобов'язання із здійснення транспортно-експедиційного обслуговування транзитних вантажів залізничним транспортом по території України.

Згідно з п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору експедитор зобов'язується організувати перевезення вантажу залізничним транспортом за узгодженою з клієнтом транспортною схемою та здійснити від імені клієнта та за його рахунок розрахунки з транспортними підприємствами України, для чого: прийняти від клієнта грошові кошти для оплати перевезення та передати їх перевізнику й іншим організаціям за послуги.

Як передбачено п. 2.2.1 договору клієнт зобов'язується оплатити послуги та витрати експедитора у відповідності до умов цього договору.

Клієнт оплачує послуги експедитора в розмірі 100% передоплати на підставі оригіналу рахунку, виставленого експедитором (п. 3.2 договору).

За п. 3.1 договору на підставі заявки клієнта експедитор розробляє та узгоджує з клієнтом оптимальну транспортну схему, а також строки і обсяг перевезення вантажів, її вартість що закріплюється доданим до цього договору протоколом (додаток № 1).

У відповідності до п. 4.1 договору клієнт перераховує на рахунки експедитора суму, передбачену протоколом, яка включає в себе вартість перевезення (транспортування) вантажів, розраховану на основі тарифів на перевезення з урахуванням додаткових зборів.

Остаточний розрахунок проводиться за фактично здійснений обсягах перевезень. Клієнт зобов'язується перерахувати залишок суми впродовж 5 банківських днів з дати отримання клієнтом оригіналу рахунку на доплату. У випадку залишку невикористаних коштів на рахунку експедитора грошові кошти повинні бути повернуті клієнту протягом 5 банківських днів після проведення звірки взаєморозрахунків (п. 4.4 договору).

Пунктом 10 визначено строк дії договору, за яким договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2006 року. Якщо жодна із сторін за 30 днів до спливу строку дії договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору, строк його дії продовжується ще на рік і так в подальшому.

26.01.2007 року між ПП "Фреш Лайн" та приватним ТОВ "Гленкор Грейн Б.В." було укладено доповнення № 5 до договору, в якому сторони погодили зміну реквізитів ПП "Фреш Лайн", зокрема вказали, що банком отримувача ПП "Фреш Лайн" є Банк "Біг Енергія", р/р 26001002001757/840.

За наданою позивачем випискою з рахунку в банку "Роял банк оф Скотланд плс" позивач на виконання умов договору 03.10.2007 року перерахував відповідачу 4 428 950,48 доларів США.

Відповідно до копії акту звірки взаємних розрахунків від 20.02.2015 року № 08, підписаного сторонами та скріпленого печатками, залишок коштів на користь позивача за договором доручення від 10.01.2006 року № 7 за період січень 2014 року - грудень 2015 року становить 1369975,19 доларів США.

Предметом даного судового розгляду є вимога замовника до експедитора про стягнення залишку невикористаних коштів, отриманих в якості передоплати, на підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних вантажів, та 3% річних за порушення строків виконання зобов'язання з повернення цих коштів.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості та 3% річних виходив з обгрунтованості та доведеності правових підстав для повернення сплаченої попередньої оплати у зв'язку з ненаданням відповідачем послуг на спірну суму, та підставності нарахування 3% річних за період з 02.03.2015 року по 23.10.2015 року.

Апеляційний господарський суд висновок про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові мотивував недоведеністю обставин існування у відповідача перед позивачем заборгованості за спірним договором, що підтверджується бухгалтерською довідкою відповідача від 05.02.2016 року, актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 року по 05.02.2016 року і банківською довідкою АБ "Експрес-Банк" від 05.02.2016 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час розгляду справи в суді договір на транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних вантажів від 10.01.2006 року № 7 не було розірвано, а тому він є чинним.

При цьому встановивши, що правовою підставою позовних вимог про стягнення заборгованості є вказаний договір на транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних вантажів, суди обох інстанцій достеменно не з'ясували, з якого моменту у позивача виникає обов'язок вимагати, а у відповідача - повернути залишок невикористаних коштів на рахунку, виходячи з умов п. 4.4 спірного договору, враховуючи викладення його змісту двома мовами.

Разом з цим, відповідно до ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором.

В той же час, дійшовши висновку на підставі копії виписки з рахунку в банку "Роял банк оф Скотланд плс" станом на 03.10.2007 року про доведеність обставин перерахування позивачем на виконання умов спірного договору на рахунок відповідача передоплати в сумі 4 428 950,48 доларів США, суди обох інстанцій не звернули увагу на те, що переклад зазначеної виписки здійснено самим представником позивача, а відповідач заперечував належність такого доказу, не перевірили та не оцінили вказані документи на предмет їх відповідності вимогам чинних міжнародних договорів стосовно легалізації офіційних документів, складених на території іноземної держави, чим допустили порушення вимог ст. 34 ГПК України щодо належності та допустимості доказів.

Крім того, відхиляючи як неналежний доказ існування заборгованості у відповідача за спірним договором акт звірки взаємних розрахунків від 20.02.2015 року № 08, оскільки в ньому міститься посилання на договір доручення від 10.01.2006 року № 7, а не на договір на транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних вантажів, суд апеляційної інстанції не з'ясував обставин підписання зазначеного акту звірки та не навів правової оцінки доводам позивача про відсутність між сторонами інших договірних відносин.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

В порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції прийняв і розглянув додаткові докази відповідача, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, зокрема, бухгалтерську довідку відповідача від 05.02.2016 року, акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 року по 05.02.2016 року № 1/02 підписаний відповідачем в односторонньому порядку та банківську довідку ПАТ "АБ "Експрес-Банк" від 05.02.2016 року, і при цьому не з'ясував та не зазначив в постанові підстави й мотиви такого прийняття.

Отже, висновки судів обох інстанцій як про задоволення, так і про відмову в позові грунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи, є передчасними та такими, що не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного товариства з обмеженою відповідальністю "Гленкор Грейн Б.В." задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015 року скасувати, і справу № 910/27534/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Н.Нєсвєтова

М.Черкащенко