ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 910/2414/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГольцової Л.А.(доповідач),суддів:Козир Т.П. Кролевець О.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банківна ухвалуГосподарського суду міста Києва від 23.03.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.09.2015у справі№ 910/2414/15-гГосподарського судуміста Києваза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Аркона"проскасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.03.2011 у третейській справі № 190/11за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аркона"третя особаПостійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банківпростягнення заборгованості в сумі 1 602 105,45 грнза участю представників:

позивача: Ганага А.С., дов. від 24.10.2014;

відповідача: Карпов В.С., керівник, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.01.2016 № 21620705;

третьої особи: повідомлений належним чином, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 у справі № 910/2414/15-г (суддя Яковенко А.В.) задоволено заяву ТОВ "Аркона" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.03.2011 у третейській справі № 190/11.

Асоціація українських банків звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 у справі № 910/2414/15-г.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді - Скрипка І.М., Куксов В.В.) апеляційну скаргу Асоціації українських банків задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 у справі № 910/2414/15-г скасовано, провадження у справі №910/2414/15-г припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 у справі №910/2414/15-г скасовано, а справу № 910/2414/15-г направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду в зв'язку з тим, що судом апеляційної інстанції здійснено розгляд справи за відсутності представника ТОВ "Аркона", який не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

За результатами нового розгляду, постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Шапран В.В., Андрієнко В.В.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 у справі № 910/2414/15-г залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач та третя особа звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати, а провадження у справі припинити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційними скаргами, скаржники послались на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу третьої особи, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

ТОВ "Аркона" звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.03.2011 у справі № 190/11 посилаючись на те, що Третейським судом не було повідомлено ТОВ "Аркона" про час і місце розгляду справи, у зв'язку з чим, товариство не брало участі у справі. Також заявник зазначає, що склад Третейського суду, яким прийнято рішення у справі № 190/11, не відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди".

Під час розгляду заяви ТОВ "Аркона", ПАТ "Укрсоцбанк" та Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків звертались з заявами про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки при розгляді справи №42/234 Господарського суду міста Києва встановлено, що ТОВ "Аркона" було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду вищезазначеної третейської справи, а також, що справу № 190/11 було правомірно розглянуто третейським суддею Стеценко В.П. у відповідності до Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків та Закону України "Про третейські суди".

Таким чином, ПАТ "Укрсоцбанк" та Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків звертали увагу судів, що вже існує рішення господарського суду (справа №42/234 Господарського суду міста Києва), який в межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Проте, місцевий господарський суд відмовив в задоволенні зазначених заяв, пославшись на те, що, у даному випадку, підстави звернення із заявою у справі № 42/234 та підстави звернення із заявою у даній справі є різними.

Здійснивши розгляд заяви ТОВ "Аркона", суд першої інстанцій дійшов висновку, що склад третейського суду, яким було прийнято рішення у справі № 190/11 не відповідав вимогам ст. 16-19 Закону України "Про третейські суди", що в силу положень п. 4 ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" та п. 4 ч. 2 ст. 1225 ГПК України є підставою для скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.03.2011 у справі № 190/11.

Апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд ухвали суду першої інстанції в порядку ст. 99, 101 ГПК України залишив її без змін. Суд виходив з того, що у даній справі заява мотивована, зокрема, прийняттям оскаржуваного рішення у складі, що не відповідав вимогам ст. 16-19 Закону України "Про третейські суди", про що не заявлялось ТОВ "Аркона" при зверненні з відповідною заявою у справі № 42/234.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні заяв ПАТ "Укрсоцбанк" та Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Під предметом заяви розуміється певна матеріально-правова вимога заявника, стосовно якої останній просить прийняти судове рішення. Підставу заяви становлять обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права й охоронюваного законом інтересу.

Суди попередніх інстанцій, здійснюючи розгляд заяви ТОВ "Аркона" у даній справі залишили поза увагою, що у справі № 42/234 Господарського суду міста Києва вже вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (неналежне повідомлення товариства про час і місце судового засідання у справі № 190/11 та що склад суду, який приймав рішення у справі 190/11 не відповідав умовам третейського застереження та вимогам Закону України "Про третейські суди") за заявою ТОВ "Аркона".

При цьому, у справі № 42/234 суди, розглянувши наведені вище підстави заяви ТОВ "Аркона" встановили, що ТОВ "Аркона" було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду вищезазначеної третейської справи, а також, що справу № 190/11 було розглянуто у відповідності до Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків та Закону України "Про третейські суди", а саме ст. 16-19.

За вимогами ч. 1 ст. 50 та ч. 1 ст. 55 Закону України "Про третейські суди" сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень; рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.

Статтею 129 Конституції України обов'язковість рішень суду, визначено як основна засада судочинства, яка конкретизується у процесуальному законодавстві і пов'язується з набранням рішенням законної сили.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "СОВТРАНСАВТО-ХОЛДИНГ" проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 §1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій). Більше того, скасування такого рішення після того, як воно набуло статусу остаточного, є втручанням в право заявника на мирне володіння своїм майном (рішення у справі Drumгrescu vs Romania від 28.10.1999).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи зазначене, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 підлягають скасуванню, а провадження у справі слід припинити на підставі п. 2 ч. 1 ст.80 ГПК України.

Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних процесуальних документах помилково послались на правову позицію, викладену в постанові Вищого господарського суду України від 15.10.2014 у справі № 910/8043/14, оскільки спір у зазначеній справі стосувався скасування рішення в іншій третейській справі № 189/11 і обставини розгляду справи №910/8043/14 та докази, якими обґрунтовувались доводи в ній є іншими.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково.

Керуючись статтями 80, 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 у справі № 910/2414/15-г скасувати.

Провадження у справі № 910/2414/15-г припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона" (78200, Івано-Франківська обл., м. Коломия, бул. Л.Українки, 32-А, код ЄДРПОУ 30106223) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп. відшкодування судових витрат за розгляд касаційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона" (78200, Івано-Франківська обл., м. Коломия, бул. Л.Українки, 32-А, код ЄДРПОУ 30106223) на користь Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (02660, м. Київ, вул.М. Раскової, 15, код ЄДРПОУ 21562073) 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп. відшкодування судових витрат за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Т.П. КОЗИР

О.А. КРОЛЕВЕЦЬ