ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 910/20034/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Сибіги О.М.,суддівКоробенка Г.П., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Київна ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 рокуу справі господарського суду міста Києваза заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Київпро перегляд за нововиявленими обставинамипостанови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 рокуза позовомЗаступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, м. КиївдоФізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Київпророзірвання договору оренди

за участю представників

прокуратури: Томчук М.О.,

позивача: Самелюк К.О.,

відповідача: ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4) про розірвання договору оренди земельної ділянки від 07.02.2006 року, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 17.02.2006 року за № 78-6-00340 та зобов'язання ФОП ОСОБА_4 повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,0839 га, кадастровий номер НОМЕР_1, нормативно-грошовою оцінкою 3 064 054, 78 грн., яка розташована на АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2014 року рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі, розірвано договір оренди земельної ділянки від 07.02.2006 року, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 17.02.2006 року за № 78-6-00340 та зобов'язано ФОП ОСОБА_4 повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0, 0839 га, кадастровий номер НОМЕР_1, нормативно-грошовою оцінкою 3 064 054, 78 грн., яка розташована на АДРЕСА_1 та стягнуто судовий збір.

25.12.2015 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року за нововиявленими обставинами, в якій просив постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року залишити без змін.

Заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами мотивовано тим, що Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 131/05 від 29.08.2013 року і матеріали фотофіксації, які були надані прокурором під час звернення до суду з позовом, не відповідають дійсності; у листопаді 2015 року заявник звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання недостовірною інформації, викладеної в Акті перевірки № 131/05 від 29.08.2013 року (справа № 910/29461/15) і під час розгляду вказаної справи Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надано пояснення в яких зазначено, що матеріали фотофіксації додані до позову у справі № 910/20034/13 не відповідають тим матеріалам фотофіксації, які було додано до Акту обстеження перевірки № 131/05 від 29.08.2013 року, що, на думку відповідача, є нововиявленою обставиною у розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року - відмовлено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року - залишено без змін.

Ухвалу апеляційного господарського суду мотивовано тим, що зі змісту постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року вбачається, що судом в основу даного рішення було покладено інші докази, на підставі яких позов задоволено, а сама постанова не містить посилань на матеріали фотофіксації, які додано прокурором до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 131/05 від 29.08.2013 року і які в свою чергу були б підставою для задоволення позову у справі; відтак, вказана обставина не може вважатись нововиявленою у розумінні процесуального закону.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року, задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року, скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року і залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року - скасувати, задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року, скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року і залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року, а прокурор та представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року - без змін.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Перегляд рішень, ухвал, постанов господарського суду за нововиявленими обставинами врегульовано розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

В п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставнинами" від 26.12.2011 року № 17 роз'яснено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Як вказано в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал, постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27.02.1981 року № 1, як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд.

Таким чином, за змістом норм чинного господарського процесуального законодавства нововиявленими є обставини (факти), які існували на момент розгляду справи судом, мають істотне значення для правильного вирішення даної, конкретної справи (якщо ця обставина була б відома суду під час вирішення справи, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду), не були і не могли бути відомі особі, яка заявила про це, та суду, що розглядав справу.

До того ж, не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, дійсно до Акту перевірки № 131/05 від 29.08.2013 року додано фотографії, які зроблено в зимовий період часу, хоча акт обстеження складено в літній період. Тобто, додані прокурором матеріали фотофіксації не відповідають тим матеріалам, які було додано Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до акту обстеження перевірки № 131/05 від 29.08.2013 року, що надані представником відповідача до заяви.

Однак, як вірно відзначено судом апеляційної інстанції, зі змісту постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року вбачається, що судом в основу даного рішення було покладено інші докази, на підставі яких позов задоволено в повному обсязі, а сама постанова не містить посилань на матеріали фотофіксації, які додано прокурором до даного Акту перевірки і які в свою чергу були б підставою для задоволення позову у справі.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що матеріали фотофіксації, які долучено Департаментом земельних ресурсів до Акту перевірки № 131/05 від 29.08.2013 року у справі № 910/29461/15, не могли б бути наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято у даній справі.

Крім того, Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 131/05 від 29.08.2013 року на даний час є чинним та в судовому порядку не скасований.

Також, судом апеляційної інстанції вірно відзначено, що під час розгляду справи відповідач не був позбавлений можливості знайомитись з матеріалами справи і даний факт (обставина) міг бути відомий заявнику на час розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що та обставина, що прокурором до позовної заяви додано відмінні документи фотофіксації від тих, що були надані Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не мала істотного значення для справи під час її розгляду, не спростовувала факти, які були покладені в основу судового рішення і ніяким чином не вплинула на висновок суду при розгляді справи по суті, а, відтак, не є нововиявленою обставиною у розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року є законною, обгрунтованою та такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.

Інші доводи ФОП ОСОБА_4, викладені в касаційній скарзі, щодо наявності нововиявлених для справи обставин та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, не спростовують законних та обгрунтованих висновків апеляційного господарського суду, викладених в ухвалі, та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113, 112 - 114 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року у справі № 910/20034/13 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіГ.П. Коробенко Г.М. Мачульський