ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2016 року Справа № 910/19920/15
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Грека Б.М., Студенця В.І., за участі представників сторін Н. Мельниченко (дов. від 18.12.2015), Д. Юморанова (дов. від 12.02.2016), А. Кравченко (керівник), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 13 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2016 року у справі № 910/19920/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укртранс" до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" про стягнення 8 284 889 грн 03 коп.,
УСТАНОВИВ: У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укртранс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" про стягнення 5 000 000 грн основного боргу, 1 384 712 грн 34 коп. пені, 1 823 820 грн 53 коп. інфляційних втрат і 76 356 грн 16 коп. річних з підстав неналежного виконання договору поставки від 25 грудня 2014 року № ПЗІТ-142510/НЮ.
Відповідач позов не визнав і просив суд зменшити розмір санкцій.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 жовтня 2015 року (суддя О. Комарова), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2016 року, позов задоволено в частині стягнення 5 000 000 грн основного боргу, 1 384 712 грн 34 коп. пені, 1 755 582 грн 32 коп. інфляційних втрат і 76 356 грн 16 коп. річних.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 193 230 233 Господарського кодексу України, статей 526, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, статей 43, 83 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укртранс" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарськими судами встановлено, що 25 грудня 2014 року сторони уклали договір поставки № ПЗІТ-142510/НЮ (далі - договір), відповідно до умов якого в порядку і на умовах, визначених у договорі, позивач (постачальник) зобов'язався поставити і передати у власність покупцю продукцію відповідно до специфікації №1, а відповідач (покупець) - прийняти і оплатити цей товар на умовах цього договору. Найменування товару: запчастини до дизельних двигунів М756.
Умовами договору сторони погодили, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною згідно специфікації № 1; сума договору становить 7 000 000 грн; покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 15 банківських днів з дня отримання товару; днем отримання товару вважається день підписанням сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної, яка додається постачальником разом з рахунком (пункти 3.1, 3.4, 4.2, 4.3 договору).
Позивач поставив товар на загальну суму 7 000 000 грн, проте відповідач його вартість сплатив частково в сумі 2 000 000 грн і борг дорівнює 5 000 000 грн.
Відповідно до статей 265 Господарського кодексу України та 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язаний передати в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За обставин невиконання відповідачем грошового зобов'язання, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення суми основного боргу.
Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.
Отже господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову і в цій частині, здійснивши перерахунок суми втрат від інфляції.
Пунктом 7.2.1 договору сторони встановили, що у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
З підстав порушення відповідачем грошового зобов'язання, господарські суди, на підставі пункту 7.2.1 договору, статей 230, 231 і 232 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України, правомірно задовольнили позов у частині стягнення пені.
Водночас, з огляду на належне виконання позивачем зобов'язань за договором, положення про обов'язковість договору для виконання обома сторонами, відповідність встановленого договором розміру штрафних санкцій наслідкам неналежного виконання зобов'язань за цим договором, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання про зменшення розміру санкцій.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду міста Києва від 13 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2016 року у справі № 910/19920/15 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" без задоволення.
Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя Б. М. Грек Суддя В. І. Студенець