ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 909/120/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 2 лютого 2016 року у справі №909/120/15 за позовом: товариства з обмеженої відповідальністю "Енселко Агро" до приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар", з урахуванням змін до позовних вимог, 392 385 грн. боргу за договором про надання послуг зі збирання сільськогосподарських культур, 66 496,39 грн. пені, 106 814,31 грн. інфляційних втрат, 5 903,61 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15 жовтня 2015 року у справі № 909/120/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 2 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що 7 серпня 2014 року між ПСП "Оскар", як замовником, і ТОВ "Енселко Агро", як виконавцем, укладено договір про надання послуг №07082014/2, за умовами якого позивач зобов'язався надати послуги зі збирання сільськогосподарських культур комбайнами виконавця, а відповідач - прийняти надані послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов договору (п. 1.1).

У цьому договорі, сторони погодили, що уповноважені замовником та виконавцем особи щоденно ведуть облік наданих послуг та підписують "Відомість про обсяги послуг", на підставі яких протягом 3-х календарних днів підписуються Акти приймання послуг за кожні оброблені 250 га полів. Поля мають бути підготовлені до початку надання виконавцем послуг. Уповноважені особи мають в день передачі замовником полів виконавцю підписати за формою, що додається до договору, акт передачі полів, який містить дані про площу поля, зрілість врожаю на полі, рівень забур'яненості та полеглості культур, нерівномірність по висоті початків, закінчення терміну дії на ґрунт хімічних препаратів та реагентів, внесених раніше на поле, факт позначення перешкод та ям на полі тощо, рівень нахилу поля. Виконавець зобов'язаний до початку надання послуг доставити на адресу замовника (або на поля) техніку та передати її останньому на підставі підписаного акту передачі техніки (за формою, що додається до договору).

Також сторони домовились, що збір урожаю проводитиметься на площі 2 000 га в орієнтовний період з 8 по 20 серпня 2014 року, за ціною 420 грн. за 1 оброблений гектар.

Пунктом 6.2. передбачено, що загальна сума договору складається із суми всіх оформлених сторонами актів приймання послуг. Замовник зобов'язується на підставі підписаних актів приймання послуг своєчасно шляхом безготівкового розрахунку здійснювати оплату послуг виконавця, протягом 3 банківських днів після підписання акту приймання послуг.

Позивач, посилаючись на Акт від 1 жовтня 2014 року про приймання послуг за договором №07082014/2 від 7 серпня 2014 року, стверджує, що надав, а відповідач прийняв послуги на суму 419 685 грн.

Вказаний акт підписаний та скріплений печатками обох сторін, однак на ньому міститься рукописний напис "зразок акту", який згідно висновку судової почеркознавчої та технічної експертизи №1622/1623/1624 від 31 серпня 2015 року, виконаний іншою особою, ніж та, що виконала основні рукописні тексти цього документа; жодних змін шляхом підчисток, дописок, виправлень чи травлення в рукописному тексті не здійснювалось.

Враховуючи вказані обставини та посилаючись на те, що відповідач за надані йому за договором послуги згідно платіжного доручення №1733 від 24 лютого 2015 року сплатив лише 27 300 грн. за послуги обмолоту згідно рахунку №113 від 1 жовтня 2014 року, просив суд стягнути з відповідача 392 385 грн. боргу за надані послуги, а також 66 496,39 грн. пені, 106 814,31 грн. інфляційних втрат, 5 903,61 грн. 3% річних.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів надання зазначених ним послуг відповідачу, а саме, в матеріалах справи відсутні, передбачені умовами договору відомість про обсяги послуг, акти передачі полів та техніки, в порядку передбаченому умовами договору, а акт приймання послуг від 1 жовтня 2014 року не є належним доказом, оскільки містить напис "зразок акту" та складений в м. Хмельницькому.

Апеляційний господарський суд, з висновком суду першої інстанції погодився, та крім іншого зазначив, що наданий позивачем як доказ акт приймання - передачі послуг (робіт) не є дією осіб, які спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а лише констатує (фіксує) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та має юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору, а тому доводи сторін мають досліджуватися на підставі інших належних доказів, які мають значення для встановлення фактів саме виконання сторонами умов договору та реальності господарської операції; формальні недоліки в первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала чи підписала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи; перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції, а не оформленню такої операції.

Вказані висновки судів попередніх інстанцій є правильними з огляду на наступне.

Договором, згідно положень Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Місце виконання зобов'язання встановлюється в договорі (ст. 532 ЦК України).

Враховуючи вказані норми матеріального права, а також те, що між сторонами господарські правовідносини існували лише на підставі договору №07082014/2 від 7 серпня 2014 року, яким не передбачено конкретного місця надання послуг, однак його умовами було передбачено погодження місця виконання в акті передачі полів, який в даному випадку відсутній, суди попередніх інстанцій правильно вказали, що в даному випадку за наданими позивачем копіями дорожніх листів трактора, подорожніми листами автомобіля вантажних перевезень неможливо встановити факт надання ним послуг обмолоту пшениці саме на полях відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині основної заборгованості, як недоведеної, так і в частині похідних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно не прийняв до уваги додатково подані позивачем, як докази у справі, копії посвідчень про відрядження трактористів, наказ про відрядження, докази на підтвердження здійснення витрат на оплату авансу на відрядження, оскільки позивач суду першої інстанції ці докази не надавав, а в суді апеляційної інстанції не обґрунтував неможливість їх подання до першої інстанції, і крім того, ці документи також не містять необхідної інформації про місце проведених позивачем робіт.

Вказані висновки місцевого та апеляційного господарських судів є законними, обґрунтованими, відповідають нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинам і наявним матеріалам справи.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд другої інстанції, в порушення положень ст. 101 ГПК України, відмовив у задоволенні клопотання про витребування податкових декларацій відповідача за період з грудня 2014 року по листопад 2015 року із додатками, є безпідставним, оскільки, як правильно було вказано в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, позивач мав можливість витребувати ці докази в суді першої інстанції, однак не скористався таким правом, і, крім того, податкові документи не є належним первинним доказом на підтвердження факту виконання робіт.

Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними, оскільки ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні їх положень, зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 ГПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень.

З огляду на викладене, оскаржувану у справі постанову апеляційного господарського суду слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 2 лютого 2016 року у справі №909/120/15 - без змін.

ГоловуючийП.А. ГончарукСуддіІ.Д. Кондратова Л.В. Стратієнко