ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року № 904/7847/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: Баранов О.В. Тріпатхі Х.К., Єськова О.О., Моря О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2015 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2016 р.у справі№ 904/7847/14за позовомпублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"доукраїнсько-індійського товариства з обмеженою відповідальністю "Магадфарм"про стягнення 330 720,99 грн.ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 р. позивач звернувся в суд з позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення з відповідача 177 531,4 грн. основного боргу, 11 563,31 грн. пені, 10 608,11 грн. 3% річних, 131 018,17 грн. інфляційних втрат.

Зазначав, що вказана заборгованість виникла у відповідача перед ПрАТ "Альба Україна" за поставлені за договором купівлі - продажу від 04.01.2012 р. № 335 лікарські засоби і вироби медичного призначення, право вимоги за яким у позивача виникло на підставі укладеного з ПрАТ "Альба Україна" договору відступлення прав вимоги від 05.06.2014 р. № 70582-20/14-7.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2015 року (головуючий - Петренко Н.Е., судді - Мельниченко І.Ф., Бєлік В.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 р. (головуючий - Дмитренко Г.К., судді - Виноградник О.М., Джихур О.В.) у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Крім того зазначає, що касаційна скарга від імені банку подана неуповноваженою особою, оскільки відповідно до Закону України " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" це право надавати повноваження іншим особам на подання позову від імені банку належить лише виконавчій дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а довіреність представника позивача Гордієнко І.С. була підписана уповноваженою особою Фонду Волковим О.Ю.

Суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки відповідно до ч.1 ст. 48 вищевказаного Закону, Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, серед іншого, повноваження органів управління банку. Делегування таких повноважень Волкову відбулося на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 17.07.2015 р. № 138. Маючи всі повноваження органів управління банку, він за загальним правилом, має право видавати довіреність іншій особі на представництво інтересів банку, в зв'язку з чим виділення цього повноваження з поміж інших в Законі України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не є обов'язковим. А тому касаційна скарга подана відповідно до норм ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 04.01.2012 року між ПрАТ "Альба Україна" (продавець) та українсько-індійським товариством з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 335 (т.4, а.с. 90-91), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.2 договору купівлі-продажу встановлено, що товар передається за найменуваннями та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних.

У п. 2.1 договору купівлі-продажу вказано, що постачання товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної товарної партії визначається сторонами шляхом узгодження замовлення покупця.

Згідно п. 2.3. договору купівлі-продажу кожна товарна партія формується шляхом узгодження замовлення. Узгодження замовлення відбувається шляхом погодження таких даних щодо поставки: асортимент, кількість, ціну, місце поставки, термін поставки. Узгодження замовлення відбувається шляхом обміну інформації за телефоном, факсимільним зв'язком, електронним зв'язком чи за допомогою інших засобів зв'язку. Підтвердженням виконання замовлення продавцем є підписання видаткової накладної покупцем при прийманні-передачі партії товару.

Відповідно до п. 2.4 договору купівлі-продажу ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженим сторонами замовленням і зазначаються у видаткових накладних.

Сума договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій, визначених у видаткових накладних (п. 2.5 договору купівлі-продажу).

За п. 4.2 договору купівлі-продажу покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 даного договору.

Пунктом 5.1 договору купівлі-продажу передбачено, що покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Оплата кожної товарної партії проводиться у повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії (п. 5.2 договору купівлі-продажу).

У розрахункових документах покупець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної, згідно з якою здійснюється сплата за поставлений товар, та номер і дату договору (п.5.4 договору купівлі-продажу).

Пунктом 5.5 договору купівлі-продажу встановлено, що у разі невиконання вимог пункту 5.4 цього договору, сторони домовились, що оплата поставленого товару проводиться відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою оплачується та накладна, строк оплати якої наступив першим. У разі якщо при здійсненні оплати за поставлений товар в розрахункових документах буде вказаний номер та дата накладної, яке вже оплачена або вказаний неправильний номер та (чи) дата накладної та (чи) номер та дата договору якого не існує, або помилково вказаний покупцем, вважається, що оплата здійснена за наступну не оплачену поставку. У випадку якщо сума оплати по неоплаченій накладній перевищує суму поставки по такій накладній, залишкові кошти зараховуються в рахунок наступної неоплаченої поставки.

Пунктами 6.1 та 6.2 договору купівлі-продажу визначено, що товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю та асортиментом в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних. Ризик випадкової втрати чи пошкодження товару несе його власник.

Відповідно до п. 7.2 договору купівлі-продажу у випадку порушення покупцем п. 5.2, він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року, але у будь-якому випадку до виконання своїх зобов'язань та взаєморозрахунків (п. 10.2 договору купівлі-продажу).

04.01.2012 року між приватним акціонерним товариством "Альба Україна" та українсько-індійським ТОВ "Медична компанія "Магадфарм" були укладені додаткові угоди до договору купівлі-продажу (т.4, а.с. 92, 93, 94).

05.06.2014 року між ПрАТ "Альба Україна" (первісний кредитор) і ПАТ "Банк "Київська Русь" (новий кредитор) було укладено договір відступлення прав вимоги № 70582-20/14-7 (т.4, а.с. 95-98), відповідно п. 1.1 якого первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор набуває (купує) за 177531 грн. 40 коп. у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобов'язаннями українсько-індійського ТОВ "Медична компанія "Магадфарм" (боржник) у сумі 177531 грн. 40 коп., що випливає з договору купівлі-продажу від 04.01.2012 року № 335, укладеного між боржником та первісним кредитором.

Відповідно до п. 1.1.1 та п. 1.1.2 договору відступлення право вимоги первісного кредитора за зобов'язаннями боржника на суму, зазначену в п. 1.1 договору, що випливає з договору купівлі-продажу, підтверджується випискою з балансового рахунку боржника. Первісний кредитор засвідчує, що заперечень, які можуть бути висунуті боржником проти вимог нового кредитора на момент підписання договору не існує, вимоги є дійсними та немає підстав для їх невиконання боржником.

Згідно п. 3.1 договору відступлення новий кредитор набуває права вимоги, що відступається (продається) за цим договором, після підписання сторонами цього договору.

Новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов'язання по оплаті коштів боржником у сумі, яка зазначена у п.1.1 цього договору (п. 7.1 договору відступлення прав вимоги).

Крім права вимоги новий кредитор набуває право на стягнення з боржника неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за договором купівлі - продажу (п. 7.2 договору відступлення прав вимоги).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п. 6.1 договору відступлення прав вимоги).

На виконання умов договору відступлення прав вимоги первісний кредитор зняв з балансу, а новий кредитор взяв на баланс дебіторську заборгованість в сумі 177531 грн. 40 коп., що підтверджує акт приймання-передачі права вимоги від 05.06.2014 року (т.4, а.с. 100).

Обгрунтовуючи позов, позивач вказував, що на виконання умов вищевказаного договору купівлі-продажу ПрАТ "Альба Україна" у період з 20.08.2013 року по 25.09.2013 року відповідачу було поставлено товар на загальну суму 177531 грн. 40 коп., що підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с.30 - 250, т.2, а.с. 1-168), проте в порушення умов договору у передбачені видатковими накладними строки оплата переданого товару відповідачем проведена не була, що свідчить про порушення відповідачем як умов укладеного договору купівлі-продажу, так і норм чинного законодавства.

Претензія позивача від 12.08.2014 року № 1 з вимогою сплатити заборгованість у сумі 177531 грн. 40 коп. в строк до 18.08.2014 року залишена відповідачем без задоволення.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу позивачем на підставі п. 7.2 договору відступлення прав вимоги нараховано пеню у сумі 11563 грн. 31 коп.

Крім того, позивачем згідно ч. 2. ст. 625 ЦК України нараховано 10608 грн. 11 коп. 3% річних та 131018 грн. 17 коп. інфляційних втрат.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічна норма міститься в ст. 193 ГК України.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За приписами ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в матеріалах справи відсутній акт звірки взаєморозрахунків, складений ПрАТ "Альба Україна" і українсько-індійським ТОВ "Медична компанія "Магадфарм" за договором купівлі-продажу від 04.01.2012 року № 335, яким була б визначена сума боргу, вказана у договорі відступлення прав вимоги і який згідно п.4.2.2 договору відступлення прав вимоги первісний кредитор мав передати новому кредитору в строк до 01.07.2014 року.

Надані ж позивачем на підтвердження існування заборгованості видаткові накладні за спірний період з 20.08.2013 року по 25.09.2013 року згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" є лише доказом існування факту господарських операцій між відповідачем та первісним кредитором у спірному періоді. А саме акт звірки взаєморозрахунків між відповідачем та первісним кредитором є однією з основних підстав для відступлення первісним кредитором та набуття позивачем права вимоги саме на суму 177531 грн. 40 коп. відповідно до умов договору відступлення прав вимоги.

Відповідач же на підставі п.5.6 договору купівлі-продажу від 04.01.2012 року № 335 навів викладений в судових рішеннях порядок розрахунку з первісним кредитором, згідно якого у нього існує переплата первісному кредитору у сумі 51 787 грн. 44 коп., яка має бути зарахована при сплаті товару наступної поставки. Крім того, при визначенні суми заборгованості позивачем не враховано накладні про повернення товару на загальну суму 88 грн. 84 коп., надавши платіжні доручення та банківські виписки про оплату та передоплату товару за спірними накладними (т.2, а.с.201-250).

Наявні у справі акти звірок (т.3, а.с. 125-133, 137-155, 169-219) складені кожною із сторін окремо та не містять підпису уповноваженої особи іншої сторони. Сума початкового сальдо у кожному з цих актів є різною, а відтак не співпадають і суми кінцевого сальдо. Тому перелічені вище акти звірок не можуть вважатися належними доказами у даній справі.

Проте, погодитися з такими висновками неможливо з таких підстав.

Відповідно до ст. 33 ПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому тягар доказування розподіляється між сторонами залежно від характеру спірних правовідносин та предмету доказування.

Позивачем шляхом надання первинних бухгалтерських документів - видаткових накладних було підтверджено належними і допустимими доказами не лише факт господарських операцій між відповідачем та первісним кредитором у спірному періоді - з 20.08.2013 року по 25.09.2013. р., а й факт поставки товару на 177 531,40 грн.

Акт звірки має грунтуватися та відповідати даним, що містяться у первинних бухгалтерських документах і сам по собі не є безумовним доказом наявності чи відсутності заборгованості, а при запереченні щодо викладених в ньому даних суд мав би з'ясовувати спірні питання саме на підставі первинних документів і підставою для відступлення первісним кредитором та набуття позивачем права вимоги на суму 177531 грн. 40 коп. є не сам по собі акт звірки взаєморозрахунків, як зазначив суд, а фактична наявність цієї заборгованості на час укладення договору відступлення права вимоги, що підтверджується належними документами.

Саме відповідач мав довести факт оплати ним в установленому договором купівлі - продажу від 04.01.2012 р. № 335 порядку спірних видаткових накладних, тобто довести, що сума оплат за цими накладними дорівнює сумі ціни вказаних у них товарів.

Визначення ним механізму оплати, виходячи з п.5.6 договору купівлі - продажу, не можна визнати обгрунтованим, оскільки ним не надано будь-яких доказів того, що первісний кредитор (продавець) використовував своє право, передбачене вказаною нормою договору.

В порушення вимог ст. 43 ГПК України без будь-якої оцінки суду залишилася наявна в матеріалах справи заява відповідача в Генеральну прокуратуру України, в якій він, серед іншого, вказує про свою заборгованість перед первісним кредитором за вказаним вище договором купівлі-продажу у сумі 165 479,15 грн. (т.3 а.с.90-92).

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати питання розрахунків між первісним кредитором і боржником та при необхідності для встановлення початкового сальдо за спірний період витребувати від сторін реєстри документів, що стосуються поставки, оплати, повернення продукції за весь час дії договору купівлі - продажу від 04.01.2012 р. № 335.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2016 року у справі за № 904/7847/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя П. Гончарук Суддя І. Кондратова