ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 923/461/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.2015у справі№923/461/15 господарського суду Херсонської областіза позовомДочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"доПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"провизнання недійсним договору банківського обслуговування

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Білань Л.В., Сергет В.В.;

- відповідача повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 12.01.2016 №02-05/11 у зв'язку з виходом судді Губенко Н.М. з відпустки змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суду: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.05.2015 у справі №923/461/15 (суддя Задорожна Н.О.) задоволений позов Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі позивач/скаржник/ДП "Херсонський облавтодор") до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (надалі відповідач/ПАТ КБ "Приватбанк") про визнання недійсним договору банківського обслуговування б/н від 11.10.2007, укладеного між філією "Горностаївський райавтодор" та ПАТ КБ "Приватбанк".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 (судді: Лисенко В.А., Петров М.С., Принцевська Н.М.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання недійсним договору банківського обслуговування №б/н від 11.10.2007, укладеного між філією позивача та відповідачем.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на порушення вимог, дотримання яких є необхідним для чинності правочину. Так, позивач зазначає, що при укладенні договору не було дотримано його письмової форми, а також на те, що договір підписаний неуповноваженою на те особою.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, погодився із такими доводами позивача. При цьому зазначив, що для укладення оспорюваного договору, який за правовою природою є договором банківського обслуговування з елементами кредитного договору, сторони повинні були обмінятися всіма документами, в яких мав би бути зафіксований зміст правочину. Посилання в заяві на Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку, які разом складають договір банківського обслуговування, не є дотриманням письмової форми правочину. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що начальник філії "Горностаївський райавтодор" ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України", який підписав оспорюваний договір, не мав повноважень на вчинення таких дій, оскільки ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" не видавало йому ні доручення, ні довіреності. Отже, встановивши наведені обставини, місцевий господарський суд на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, визнав оспорюваний договір недійсним. Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то, як зазначив місцевий суд, оскільки термін дії договору не закінчився, не має підстав для застосування строку позовної давності до даних правовідносин.

Апеляційний господарський не погодився із такими висновками суду першої інстанції, та скасував рішення місцевого господарського суду, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Як встановив суд апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.10.2007 начальником філії "Горностаївський райавтодор" ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" Караічевим В.М. було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відтиском печатки в ПАТ КБ "Приватбанк" (відповідач), на підставі якої останній відкрив позивачу поточний рахунок № 26000052303866.

Згідно з вказаною заявою про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів від 11.10.2007, банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Крім того, у заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки зазначено, що клієнт, підписавши цю заяву, погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками, що розташовані на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування.

У вказаній заяві зазначено, що своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод або додаткових угод до Договору, так і шляхом обміну інформацією відносно банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua чи інший Інтернет SMS-ресурс, зазначений банком.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч.1 ст.1066 ЦК України). Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч.4 ст.1068 ЦК України). Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом (ст.1069 ЦК України).

Статтею 1055 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції заява позивача про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки від 11.10.2007, а також "Умови та Правила надання банківських послуг" і "Тарифи Банку", розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua (далі за текстом - Умови), разом складають договір банківського обслуговування та в їх сукупності визначають його істотні умови, в т.ч. і умови кредитування відкритого у відповідача рахунку, що свідчить про дотримання сторонами письмової форми правочину при укладенні кредитного договору.

Врахувавши наведені вище положення заяви та норми закону, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, прийшов до вірного висновку про те, що начальник філії "Горностаївський райавтодор" ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України", підписавши заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки від 11.10.2007, погодився тим самим з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті Приватбанку, в т.ч. і в частині умов щодо кредитування рахунку, та прийняв їх. Тобто начальник філії "Горностаївський райавтодор" ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України", своїм підписом на заяві засвідчив факт укладення з відповідачем договору банківського обслуговування з елементами кредитування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо підписання спірного договору (заяви) неуповноваженою особою та щодо необізнаності позивача (Дочірнього підприємства) про наявність такого договору, з огляду на таке.

Так, як вказувалося вище, однією з підстав позову, є відсутність повноважень у начальника філії "Горностаївський райавтодор" на підписання оспорюваного договору.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Пунктом 3.1. статті 3 положення про філію "Горностаївський райавтодор" ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" також унормовано, що філія є відособленим підрозділом підприємства, не є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства і цього положення.

Згідно з п. 3.2. ст. 3 положення про філію "Горностаївський райавтодор" філія здійснює свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління підприємства, а її керівник несе матеріальну і дисциплінарну відповідальність за стан фінансово-господарської діяльності і внутрішнього обліку підрозділу.

Згідно з абз. 4 п. 3 посадової інструкції начальника (директора) філії директор має право відкривати рахунки у банках.

Крім того, відповідно до п. 5.8. положення про філію контроль за діяльністю філії здійснюється шляхом надання підприємству (позивачу) статистичної звітності і податкових декларацій.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що начальник філії був уповноважений на відкриття у банку рахунків на підставі посадової інструкції начальника (директора) філії, яким чітко надано йому таке право. Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено про його необізнаність із існуванням оспорюваного правочину протягом восьми років (з дати його укладення і до звернення із даним позовом), оскільки, як вказувалося вище, виходячи з умов положення про філію, для контролю за її діяльністю дочірньому підприємству надавалися, передбачені положенням документи бухгалтерської та статистичної звітності, в яких, в будь-якому випадку, мало б відображатися як наявність відкритого за спірним договором рахунку, так і рух коштів на ньому, в тому числі, наданих відповідачем в порядку кредитування за цим договором. Більш того, протягом восьми років у дочірнього підприємства не виникало питання відносно інших джерел фінансування філії, окрім передбачених у п. 4.1. положення про філію (надання підприємством обігових коштів філії), зокрема, на підставі оспорюваного договору. Виходячи з чого, суд касаційної інстанції не вбачає підстав не погодитися із висновком суду апеляційної інстанції про підписання спірного договору як уповноваженою на це особою, так і про обізнаність самого позивача про існування такого договору протягом тривалого часу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першої ст. 638 вказаного Кодексу передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Дані положення також закріплені в главі 20 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Приписи постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивач має довести наявність тих обставин з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявності правових підстав для визнання оспорюваного ним договору недійсним, що достеменно було встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено у суді касаційної інстанції, позаяк висновок суду попередньої інстанції про відмову у позові є обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги зводяться до довільного тлумачення скаржником норм матеріального права, що регулюють порядок укладення договорів, і не спростовують правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 у справі №923/461/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере