ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 920/930/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКоробенка Г.П., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Токарівський пісок"на постановуХарківського апеляційного господарського судувід13.10.2015у справі№920/930/14Господарського суду Сумської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Токарівський пісок"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Прогрес-технологія"треті особи1. Управління Держземагенства у Сумському районі Сумської області 2. Державна інспекція сільського господарства в Сумській областіпровідновлення стану земельної ділянки

за участю

- позивача:Кучменко С.В. (довіреність від 02.10.2015)- відповідача:Сошенко Я.В. (довіреність 12.05.2014), В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Токарівський пісок" (далі - позивач) просило з урахуванням уточнення позовних вимог зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Прогрес-технологія" (далі - відповідач) відновити стан земельної ділянки, загальна площа якої складає 1,5 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області, яка належить на праві приватної власності позивачу. Відновленню підлягає вказана земельна ділянка в зруйнованій частині площею 0,4288 га до стану сіножатей, в якому вона була придбана ТОВ "Токарівський пісок" по договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.10.2013 р. №2836, шляхом зворотної засипки піском з влаштуванням поверхневого тридцяти сантиметрового родючого шару ґрунту з сіножатями до рівня незруйнованої частини даної земельної ділянки (відмітки висоти 126,38 м - 128,24 м над рівнем моря в Балтійській системі координат).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної у січні 2014 року топографічної зйомки було встановлено, що на частині належної йому земельної ділянки, орієнтовною площею 0,5 га, замість сіножатей, в наслідок господарської діяльності відповідача утворилось водоймище, земельна ділянка пошкоджена.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Сумської області від 06.07.2015 (суддя Коваленко О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Істоміна О.А., судді Гончар Т.В., Плужник О.В.), в позові відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.

Учасників судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак треті особи не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Акту про надання гірничого відводу від 10.04.2003 №01-25/204, виданого Сумською обласною радою, Акціонерному Товариству закритого типу агропідприємству Прогрес-Технологія (правонаступником якого є відповідач) наданий гірничий відвід з метою розробки Токарівського родовища будівельного піску, який знаходиться в 1,0 км на захід від західної околиці с. Токарі Сумського району Сумської області і позначений на копії топографічного плану кутовими точками 1,2,3,4,5,6,7,8, а також на геологічних картах і вертикальних розрізах із зазначенням номерів карт і розрізів (І-І", ІІ-ІІ", ІІІ-ІІІ", ІV-ІV", V-V").

Термін чинності акту про надання гірничого відводу становить 15 років - тобто до 10.04.2013.

11.07.2003 відповідач отримав спеціальний дозвіл на користування надрами, який був виданий Міністерством екології та природних ресурсів України за №3049.

Об'єктом ліцензування вказаного дозволу є Токарівське родовище, прив'язка на місцевості - 1,0 км на захід від с. Токарі, корисні копалини - пісок, мета ліцензії (робіт) - видобування піску, придатного для виготовлення штукатурних розчинів та дорожнього будівництва (ДСТУ БВ.2.7.-32-95).

Термін дії дозволу - 10 років, тобто до 11.07.2013.

Вказаний дозвіл містить географічні координати об'єкту ліцензування (Токарівського родовища), інформацію про площу об'єкту, інформацію про загальну кількість запасів.

У зв'язку з тим, що відповідач мав всі необхідні документи для отримання земельної ділянки для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, 07.05.2004 Сумська районна державна адміністрація надала відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку площею 8 га, для видобутку піску у відповідності з Робочим проектом розробки Токарівського родовища будівельного піску в Сумському районі Сумської області, яке знаходиться на території Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області.

Згідно з пунктом 3.1 договір укладено на 15 років (термін дії договору закінчується 11.05.2019 року).

Також судами встановлено, що з липня 2004 по липень 2013 року відповідач здійснював видобування піску на земельній ділянці загальною площею 8 га, на законних підставах, з отриманням всіх процедур визначених чинним на той час законодавством і жодних доказів щодо здійснення відповідачем робіт на території Токарівського родовища, поза межами наданих дозволів, позивачем не надано.

Крім того, судами встановлено, що на підставі розпорядження голови Сумської райдержадміністрації Сумської області від 25.02.2008 №143 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність" громадянину ОСОБА_6 була надана у власність земельна ділянка площею 1,5 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться на території Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області.

За договором купівлі - продажу від 13.05.2008 ОСОБА_6 продав а ОСОБА_7 купила вказану земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11.10.2013 №2836, укладеним між ОСОБА_7 (продавець) та позивачем (покупець), останній придбав цю земельну ділянку і право приватної власності на вказану земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно, що підтверджується витягом від 11.10.2013 № 10730560.

Згідно із Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04.04.2014 року позивач змінив цільове призначення вказаної земельної ділянки на земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами.

Судами також встановлено, що у липні 2013 року, родовище було відпрацьоване. Розробка кар'єру велася методом гідронамиву, тому відпрацьована ділянка знаходиться під водоймою та потребує виконання робіт згідно Проекту рекультивації, тому 70% земельної ділянки, якою користувався відповідач на підставі договору оренди, в результаті відпрацювання була перетворена в водойму.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що розпорядженням Сумської районної державної адміністрації №60 від 26.01.2010 землі, що межують з площею Токарівського родовища, були передані господарям для ведення індивідуального садівництва і у процесі їх виділення у 2010 році межі цих земель не були погоджені з землекористувачем - відповідачем у справі, а представники фірми, що виконували технічну документацію з землеустрою, не виїжджали на ділянку, у зв'язку з чим, площі під індивідуальне садівництво виділялись на болотах і старицях з відкритою водою. У подальшому у сусідніх землевласників виникли претензії до відповідача.

Судами встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, відносно частини якої ставиться питання про відновлення її стану, як об'єкт цивільних прав, котра має площу, межі та кадастровий номер, вперше була сформована у 2008 році на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для ведення особистих селянських господарств на території Токарівської сільської ради. Складовою цієї технічної документації є Висновок відділу містобудування Сумської райдержадміністрації від 25.02.2008 року №857/01-30.

У проекті землеустрою земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 зображена вище водного русла р. Псел, що унеможливлює перетин із земельною ділянкою відповідача, а в технічній документації дана земельна ділянка вже знаходиться саме на р. Псел, що виключає наявність на ній сіножатей.

Відмовляючи у позові місцевий господарський суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що твердження позивача щодо порушення відповідачем його прав як власника земельної ділянки, придбаної 11.10.2013, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ним не було надано жодних доказів на підтвердження того, що саме відповідачем було зруйновано частину земельної ділянки позивача.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Відповідно до положень статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю (ч.1). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (ч.3 п. "б").

Судами обох інстанцій встановлено, що частина земельної ділянки, придбаної позивачем, зруйнована шляхом підтоплення.

При цьому, із встановлених судами обставин справи вбачається, що у проекті землеустрою, складеному при її формуванні у 2008 році, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, що належить позивачу, зображена вище водного русла р. Псел, а в технічній документації дана земельна ділянка вже знаходиться саме на р. Псел.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на виконання ухвали цього суду Державною інспекцію сільського господарства в Сумській області було проведено перевірку дотримання норм земельного законодавства позивачем та відповідачем при користуванні земельними ділянками на території Токарівської сільської ради, яка оформлена актом № 111-1 від 19.06.2015 та № 112-1 від 22.06.2015, за результатами якої встановлено, що земельна ділянка відповідача площею 7, 4868 га станом на 2003 рік перетинається із земельною ділянкою позивача площею 1,5000 га. Площа перетину становить 0,2729 га. На межі водойми є декілька дерев (з візуального огляду верба), по межі польової дороги, яка проходить по земельній ділянці позивача, відповідно схеми проходить болото. Межі земельних ділянок, які знаходяться в оренді відповідача та належать позивачу, на момент перевірки відсутні.

Інших обставин перевіркою не встановлено.

З приписів вказаної статті 152 Земельного кодексу України вбачається, що наведені у ній способи захисту прав власності на землю спрямовані на усунення наслідків неправомірних дій інших осіб, а відтак при застосуванні таких способів захисту має бути доведено неправомірну поведінку особи, до якої пред'явлено відповідну вимогу.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доводити обставини справи покладається на сторін, а суд, з урахуванням приписів статей 38, 43 цього кодексу, має дати доказам належну оцінку, а не обґрунтовувати свої висновки припущеннями.

Таким чином саме позивач має доводити суду належними та допустимими доказами неправомірну поведінку відповідача щодо пошкодження належної йому земельної ділянки.

Між тим вимоги позивача обґрунтовані лише даними топографічної зйомки, однак ці дані не підтверджують тієї обставини, що саме відповідач вчиняв протиправні дії щодо земельної ділянки.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що повноваження щодо витребування доказів визначені статтею 38 Господарського процесуального кодексу України, останньою редакцією якої, встановленою Законом України від 07.07.2010 N2453-VI, суди першої та апеляційної інстанцій позбавлені права з власної ініціативи вирішувати питання про витребування доказів.

Таким чином відповідно до приписів статті 33 цього кодексу, кожна сторона повинна доводити ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції, оскільки, з урахуванням приписів статті 1117 зазначеного кодексу, у касаційної інстанції відсутні повноваження збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а положеннями статті 111 ч.2 вказаного кодексу визначено, що не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи.

Відтак не довівши відповідні обставини судам попередніх інстанцій у вказаному порядку, сторона позбавлена права посилатись у касаційній скарзі на недоведеність цих обставин справи.

Крім того, відсутність у відповідача акту прийому-передачі земельної ділянки, на що у касаційній скарзі посилається позивач, не може підтверджувати вину чи протиправність дій відповідача щодо пошкодження земельної ділянки.

Також, перетинання земельної ділянки відповідача із земельною ділянкою позивача (площа перетину 0,2729 га), з урахуванням тієї обставини, що відповідач порівняно із вказаними вище власниками земельної ділянки, яка в подальшому придбана позивачем, першим отримав у користування земельну ділянку, не дає правових підстав вважати, що відповідач має відповідати за позовом у даній справі.

Також за наявності чинного на час здійснення видобування піску договору оренди земельної ділянки, відсутні правові підстави вважати, що відповідач користувався земельною ділянкою незаконно.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо порушення судами норм процесуального права при оцінці доводів позивача стосовно протиправної поведінки відповідача.

При цьому, у Господарському процесуальному кодексі України правовою підставою для скасування судових рішень визначено порушення норм процесуального права, проте суд касаційної інстанції, з урахуванням приписів статей 1115, 1117, 11110 цього кодексу, не вправі визначати порушення судом норми процесуального права те, що позивач не довів обставини справи, на які посилається як на підставу своїх вимог.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, і зміст судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, при цьому доводи, викладені в касаційній скарзі, частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів ст.1117 ч.2 вказаного кодексу, при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Токарівський пісок" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 у справі Господарського суду Сумської області №920/930/14, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.П. Коробенко

Г.М. Мачульський