ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 915/1194/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2015 року у справі № 915/1194/15 Господарського суду Миколаївської області за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Такотрейд-Сервіс", Миколаївська область, про стягнення 20 245,83 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Тузова В.О. (дов. № 4573-К-Н-О від 16.11.15);

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року позивач ПАТ КБ "Приватбанк" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Такотрейд-Сервіс" про стягнення 20 245,83 грн.

Вказував, що 19.09.12 ТОВ "Такотрейд-Сервіс" (клієнт) звернувся до ПАТ КБ "Приватбанк" (банк) з заявою про відкриття поточного рахунку, згідно якої заявник приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені на його сайті, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 19.02.12, укладений у спрощений спосіб.

Зазначав, що на виконання умов вказаного договору, банком було відкрито клієнту поточний рахунок № 26003053205347 для надання йому кредитного ліміту в розмірі 10 000 грн.

Посилаючись на порушенням відповідачем умов договору в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 10 000 грн. заборгованості за кредитом, 5 817,54 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 3 618,29 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та 810 грн. заборгованості по сплаті комісії банку, а всього - 20 245,83 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04 серпня 2015 року (суддя Коваль Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2015 року (колегія суддів у складі: Колоколова С.І. - головуючого, Разюк Г.П., Петрова М.С.), позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ТОВ "Такотрейд-Сервіс" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 10 000 грн. заборгованості за кредитом, 5 175,31 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 2 300 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та 810 грн. заборгованості по сплаті комісії банку.

Судові акти мотивовані посиланнями на порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та сплати комісії банку, що є підставою до покладення на нього обов'язку по їх сплаті, з врахуванням правильного застосування розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами, та пені, з врахуванням її зменшеного розміру на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ч. 3 ст. 551 ЦК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині незадоволених позовних вимог та постановити в цій частині вимог нове рішення про задоволення його вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 19.09.12 ТОВ "Такотрейд-Сервіс" (клієнт) звернувся до ПАТ КБ "Приватбанк" (банк) з заявою про відкриття поточного рахунку, згідно якої заявник приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені на його сайті, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 19.02.12, укладений у спрощений спосіб.

На виконання умов вказаного договору, банком було відкрито клієнту поточний рахунок № 26003053205347 для надання йому кредитного ліміту в розмірі 10 000 грн.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання - ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.18.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди (п. 3.18.1.3 Умов та правил надання банківських послуг).

Пунктом 3.18.4.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2 Умов та правил надання банківських послуг).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання, він сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (п. 3.18.4.1.3 Умов та правил надання банківських послуг).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п. 3.18.4.9 Умов та правил надання банківських послуг).

Пунктом 3.18.4.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено сплату клієнтом банку винагороди за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору банківського обслуговування від 19.09.12 за відповідачем утворилась заборгованість в загальній сумі 20 245,83 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 10 000 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 5 817,54 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 3 618,29 грн. та заборгованості по сплаті комісії - 810 грн.

20.03.15 ПАТ КБ "Приватбанк" листом № 20919NKK3SO20 звернувся до ТОВ "Такотрейд-Сервіс" з претензією, в якій просив негайно з моменту отримання претензії перерахувати банку 18 948,80 грн. боргу.

Зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Судами встановлено, що згідно виписки з особового рахунку за період з 06.12.13 по 16.04.15 ТОВ "Такотрейд-Сервіс" використав кредитний ліміт, проте не здійснив платежі на виконання своїх грошових зобов'язань за договором, в зв'язку з чим заборгованість з повернення отриманих за договором кредитних коштів становить 10 000 грн., а заборгованість з оплати комісійної винагороди за використання ліміту протягом 01.07.14 - 01.03.15 становить 810 грн.

Зазначені грошові кошти обґрунтовано задоволені до стягнення з відповідача попередніми судовими інстанціями.

Водночас, судами встановлено та з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості (а.с. 50) вбачається, що позивачем за користування відповідачем кредитними коштами у період з 26.12.13 по 04.03.14 застосовувалась відсоткова ставка 24 % річних, у період з 01.04.14 по 02.06.14 застосовувалась відсоткова ставка 48 % річних, а у період з 01.07.14 по 16.04.15 застосовувалась відсоткова ставка 56 % річних.

Підпунктом 3.18.2.3.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено застосування змінюваної (диференційованої) відсоткової ставки. Сторони узгодили підстави зміни відсоткової ставки, якими є строк обнуління кредиту, та максимальний розмір відсоткової ставки у разі не здійснення обнуління кредиту на конкретну дату.

Зміна банком в односторонньому порядку визначених у вказаному пп. 3.18.2.3.1 Умов та правил надання банківських послуг (в редакції чинній на час укладення договору) максимальних розмірів відсоткової ставки у разі не обнуління кредиту суперечить положенням ст. 1056-1 ЦК України, якими передбачено, зокрема, що кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Зміна банком на свій розсуд з 01.07.14 відсоткової ставки не узгоджуються й з іншими умовами укладеного сторонами договору, зокрема, змісту заяви ТОВ "Такотрейд-Сервіс" від 19.09.12, з якої слідує, що відносини між сторонами договору можуть вирішуватися як шляхом підпису окремих договорів або додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну між ними інформацією/погодженням з банківського обслуговування через web-сайт Банку (www.pb.ua або інший інтернет-/SMS-ресурс, зазначений Банком).

Судами не встановлено, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ "Такотрейд-Сервіс" надано у визначений у заяві спосіб згоду на зміну умов договору, а саме, зміну відсоткових ставок у розмірах, передбачених пп. 3.2.1.4.1.3 та пп. 3.2.1.4 Умов та правил надання банківських послуг в редакції, що діє з 01.07.14, згідно яких за кредитним лімітом на рахунках після пільгового періоду застосовується відсоткова ставка в розмірі 36 % річних, а після 90 днів - 56 % річних.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що за користування кредитними коштами банк в односторонньому порядку в період з 01.07.14 по 16.04.15 безпідставно застосовував відсоткову ставку в розмірі 56 % річних, що визначені на підставі Умов та правил надання банківських послуг в редакції з 01.07.14.

Здійснивши перерахунок розміру заборгованості відповідача зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у період з 26.12.13 по 16.04.15, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про часткове задоволення означених вимог позивача та стягнення з відповідача 5 175,31 грн.

Крім того, за порушення відповідачем договірних зобов'язань, позивачем на підставі п. 3.18.5.1 Умов та правил надання банківських послуг здійснено нарахування пені за період з 15.07.14 по 16.04.15 в сумі 3 618 грн.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п.п. 3.18.5.1 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань: сплати відсотків за користування кредитом, строків повернення кредиту, комісії чи винагороди клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Судами встановлено, що позивачем правильно здійснено розрахунок пені за порушення відповідачем зобов'язань зі сплати комісійної винагороди, а за порушення відповідачем строків повернення кредитних коштів за період з 15.07.14 по 16.04.15 - з порушенням правил, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України, тому пеня за прострочення повернення кредитних коштів підлягає стягненню за період з 15.07.14 по 13.01.15.

Врахувавши, що при нарахуванні пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом позивачем застосовано суми відсотків у більшому розмірі, ніж передбачено Умовами та правил надання банківських послуг, що діяли в редакції, чинній на час укладення договору, судами на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України обґрунтовано зменшено розмір пені до 2 300 грн.

Доводи касаційної скарги про безпідставне зменшення судами розміру процентної ставки та пені за порушення відповідачем грошового зобов'язання, не знайшли свого підтвердження при перегляді справи судом касаційної інстанції, тому їх слід залишити поза увагою суду.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2015 року у справі № 915/1194/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Владимиренко С.В.

Мележик Н.І.