ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2016 року Справа № 913/178/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Снабтехмонтаж"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.10.2015у справі№ 913/178/15 господарського суду Луганської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановичадоприватного підприємства "Снабтехмонтаж"простягнення 294 376,72 грн за участю представників сторін:
від позивача: Кісільова І.В., дов. від 31.12.2015
від відповідача: Грубник Д.Л., дов. від 05.01.2016
ВСТАНОВИВ:
У травні 2015 року публічне акціонерне товариство "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича звернулося до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Снабтехмонтаж" про стягнення 294 376,72 грн заборгованості за кредитним договором № 139/19/13-KL від 16.05.2013, з яких: 9 655,20 євро - заборгованість за кредитом, 1 947,43 євро - заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, 7 129,62 грн - пеня та 5 000,00 грн - штраф за неналежне виконання зобов'язань.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між ними кредитного договору № 139/19/13-KL від 16.05.2013 не виконав свої зобов'язання, а саме: не повернув у визначений договором строк всю суму отриманого від банку кредиту та не сплатив всіх процентів за користування кредитними коштами, а погашення кредиту та сплату відсотків здійснив лише частково, що, за твердженням позивача, є підставою для стягнення з відповідача, крім несплачених сум кредиту та процентів, також і неустойки за несвоєчасне та неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань.
Рішенням господарського суду Луганської області від 08.07.2015 (суддя Вінніков С.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПП "Снабтехмонтаж" на користь ПАТ "Златобанк" заборгованість за основним боргом (кредитом) в сумі 9 655,20 євро, заборгованість за процентами в сумі 1 947,43 євро, пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 7 129,62 грн, штраф за неналежне виконання зобов'язань в сумі 5 000,00 грн та в доход Державного бюджету України 5 887,53 грн судового збору.
При цьому, місцевий господарський суд визнав доведеним факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, що, за висновком суду, є достатньою підставою для стягнення з відповідача заборгованості по кредиту, відсоткам за користування кредитом та неустойки (пені та штрафу) за порушення строків сплати процентів у розмірах вказаних сум, визначених позивачем, які підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2015 (склад колегії суддів: Дучал Н.М., - головуючий, Агапов О.Л., Склярук О.І.) апеляційну скаргу ПП "Снабтехмонтаж" задоволено частково. Рішення господарського суду Луганської області від 08.07.2015 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 7 129,62 грн та штрафу за неналежне виконання зобов'язань в сумі 5 000,00 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову про стягнення сум пені та штрафу. В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 08.07.2015 залишено без змін.
Стягнуто з ПП "Снабтехмонтаж" в доход Державного бюджету України 5 644,94 грн судового збору та з ПАТ "Златобанк" на користь ПП "Снабтехмонтаж" 2 822,47 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з місцевим господарським судом про те, що факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором є доведеним, однак, дійшов висновку щодо відсутності підстав для нарахування відповідачу та стягнення з нього неустойки, оскільки згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням ПП "Снабтехмонтаж" є територія проведення антитерористичної операції, а нормами ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення АТО встановлена заборона на нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами юридичним особам, які зареєстровані на території населених пунктів АТО.
В касаційній скарзі приватне підприємство "Снабтехмонтаж" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 16.05.2013 між публічним акціонерним товариством "Златобанк" (кредитодавець, позивач) та приватним підприємством "Снабтехмонтаж" (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір № 139/19/13-KL (далі за текстом - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитодавець на положеннях та умовах цього договору надає позичальнику кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим договором, - 500 000,00 євроцентів, а позичальник зобов'язався повернути кредит в повному обсязі, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, передбачені цим договором, та виконати інші умови кредитного договору.
Пунктом 1.4. кредитного договору визначено кінцеву дату повернення кредиту: не пізніше 18.04.2014 включно, яка додатковою угодою № 2 від 18.04.2014 до кредитного договору була подовжена сторонами до 17.04.2015.
Згідно з п. 1.5. кредитного договору за користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, яка встановлюється у розмірі 10% річних. Додатковою угодою № 2 від 18.04.2014 процентна ставка збільшена до 11,5%.
Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п. 7.6. кредитного договору).
Відповідно до п.п. 3.4.2, 3.4.3. кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати проценти у розмірі та в порядку, передбаченому цим кредитним договором, повернути кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту.
На виконання умов зазначеного кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти в загальній сумі 500 000,00 євро відповідними траншами, про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки по особовому рахунку ПП "Сантехмонтаж" з 16.05.2013 по 28.04.2015, відкритому в ПАТ "Златобанк".
Однак, відповідач повернув кредитні кошти лише частково, в сумі 490 344,80 євро, а також неповністю сплатив проценти за користування кредитними коштами, а з листопада 2014 року сплачував проценти з порушенням строку, визначеного кредитним договором, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 9 655,20 євро, заборгованості по процентам за користування кредитними коштами в сумі 1 947,43 євро, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 7 129,62 грн та штрафу за неналежне виконання відповідачем, як позичальником, договірних зобов'язань в сумі 5 000,00 грн.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Пунктом 1.5. кредитного договору встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 10,0% річних, яка Додатковою угодою № 2 від 18.04.2014 до кредитного договору була збільшена до 11,5%..
Відповідно до п.п. 2.4., 2.5. кредитного договору сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 та ч.1 ст.530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідач в порушення норм закону та умов кредитного договору ні у визначену договором кінцеву дату повернення кредиту, ні станом на час звернення позивача з позовом у даній справі кредит в повному обсязі не повернув, відсотки за користування кредитними коштами сплатив лише частково та з листопада 2014 року проводив сплату відсотків з порушенням визначених кредитним договором строків, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 29.04.2015 (дату, на яку позивач здійснив розрахунок позовних вимог) виникла заборгованість по кредиту в сумі 9 655,20 євро та по відсоткам за користування кредитними коштами в розмірі 1 947,43 євро. Факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором №139/19/13-KL від 16.05.2013 по кредиту та процентами підтверджено наявними в матеріалах справи виписками з особових рахунків позичальника, які згідно зі ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" є належними доказами, що підтверджують наявність/відсутність та розмір відповідної заборгованості. Доказів сплати відповідачем позивачу вказаної суми заборгованості матеріали справи не містять.
В заперечення позовних вимог, відповідач посилається на те, що кредиторські вимоги банку по кредитному договору №139/19/13-KL від 16.05.2013 є погашеними за рахунок грошових коштів, які знаходились на його поточному рахунку в ПАТ "Златобанк" за договором банківського рахунку № 3162-ЮР від 28.03.2012, на які банк мав право договірного списання, та за рахунок предмета застави - грошових коштів, розміщених гр. ОСОБА_9 на вкладному (депозитному) рахунку в ПАТ "Златобанк" за договором банківського вкладу "Весняний" № 059677 від 17.04.2014, на які банк мав право звернути стягнення згідно з договором застави майнових прав № 139/19/13-KL/S-2 від 18.04.2014, укладеним між банком та ОСОБА_9 в забезпечення виконання зобов'язань відповідача, як позичальника, за вказаним кредитним договором.
Колегія суддів касаційної інстанції не бере до уваги вказані заперечення відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 572 ЦК України та ч. 2 ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Пунктом 3.1.10 кредитного договору передбачено, що кредитодавець (ПАТ "Златобанк") має право на договірне списання кошті з будь-якого рахунку позичальника, яке може бути реалізоване кредитодавцем за умови настання строку виконання позичальником будь-якого із боргових зобов'язань моменту настання такого строку і в сумі, яка дорівнює сумі боргових зобов'язань, та/або при настанні випадків невиконання умов кредитного договору (а у випадках недостатності коштів для повного виконання зобов'язань позичальника за цим кредитним договором - в наявній (доступній) сумі).
Пунктом 1.1. договору застави майнових прав № 139/19/13-KL/S-2 від 18.04.2014, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_9, передбачено, що заставодержатель має право у разі невиконання боргових зобов'язань, задовольнити свої вимоги за кредитним договором за рахунок предмета застави, переважено перед іншими кредиторами позичальника та/або заставодавця.
Врахувавши наведені вище норми закону та погоджені сторонами умови кредитного договору і договору застави, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що договірне списання коштів з рахунку позичальника та звернення стягнення на предмет застави є правом кредитора, а не його обов'язком.
Крім того, як встановлено судами, 13.02.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління НБУ № 105 від 13.02.2015, прийнято рішення про запровадження з 14.02.2015 в ПАТ "Златобанк" процедури виведення ПАТ "Златобанк" з ринку, запроваджено в банку тимчасову адміністрацію на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Златобанк" Славінського В.І.
13.05.2015 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, прийнятим на підставі постанови Правління НБУ № 310 від 12.05.2015, розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Златобанк" з 18 год 00 хв 13.05.2015.
Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 34 вказаного Закону під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюються статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пунктом 1 частини п'ятої якої передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, між сторонами у справі на підставі договору банківського рахунку № 3162-ЮР від 28.03.2012 склалися зобов'язальні правовідносини майново-грошового характеру, в яких відповідач виступає кредитором банку за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, а задоволення вимог кредитора не може бути здійснено під час запровадження в банку тимчасової адміністрації в силу обмеження, встановленого п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
З огляду на викладене, кредиторські вимоги банку по кредитному договору №139/19/13-KL від 16.05.2013 не є погашеними, чим спростовуються твердження відповідача про зворотне.
Врахувавши викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ПАТ "Златобанк", стягнувши з відповідача заборгованість по кредиту та процентам за користування кредитними коштами за кредитним договором №139/19/13-KL від 16.05.2013, оскільки, як вірно встановлено судами, факт порушення відповідачем зобов'язань з повного повернення суми кредиту та зі своєчасної та повної сплати відсотків за користування кредитними коштами є доведеним, визначений позивачем та заявлений до стягнення розмір заборгованості по кредиту та відсоткам є правильним, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами та не спростований відповідачем.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).
Право ПАТ "Златобанк" на нарахування пені за несвоєчасну чи часткову сплату/несплату процентів та штрафу за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором передбачено пунктами 4.1. та 4.3. кредитного договору.
Відповідно до ст.2 Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Листом №18-112/64138 від 27.10.2014 Національний банк України повідомив всі банки про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
Наказом Антитерористичного центру при Службі Безпеки України №33/6/а від 07.10.2014 визначено з 07.04.2014 Донецьку та Луганську області районами проведення антитерористичної операції.
Як встановлено, судом апеляційної інстанції, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача - ПП "Снабтехмонтаж" є м. Алчевськ Луганської області, тобто територія АТО.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для нарахування відповідачу та стягнення з нього неустойки, оскільки Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який є діючим, з 14.04.2014 на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування юридичним особам, які зареєстровані на території населених пунктів АТО, пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики. Дію даного Закону в частині введення мораторію зупинено не було.
Врахувавши наведене, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне та неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана позивачем постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Снабтехмонтаж" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2015 у справі № 913/178/15 - без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді О. Кролевець
О. Попікова