ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 911/2636/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Техноторг"

на постанову Київського апеляційного господарського

суду від 19.11.2015 року

у справі № 911/2636/15

господарського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Техноторг"

до Приватного орендного

сільськогосподарського підприємства

"Одісей"

про стягнення коштів

за участю представників:

позивача - Кравця В.О.

відповідача - Ступак Н.В.

В С Т А Н О В И В:

В червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей" про стягнення 48 937,35 грн. пені, 74 900 грн. штрафу, 55 895,71 грн. інфляційних витрат, 3 % річних в сумі 7 864,64 грн., а також витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.08.2015 року (суддя Бацуца В.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" 48 937,35 грн. пені, 74900 грн. штрафу, 55 895,71 грн. інфляційних витрат, 3 % річних в сумі 7864,64 грн. та судові витрати у розмірі 3 751,95 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 року (судді: Шевченко Е.О., Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) рішення місцевого господарського суду змінено; позов задоволено частково; стягнуто з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" 1 000 грн. пені; 1 000 грн. штрафу; 55 895,71 грн. інфляційних витрат; 3 % річних у розмірі 7 864,64 грн. та судові витрати в сумі 3 751,95 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного господарських судів в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 38 937,35 грн. пені та 64 900 грн. штрафу і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому, скаржник послався на те, що важкий фінансовий стан відповідача не є винятковими випадками в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 ГПК України та підставами для зменшення неустойки. Крім того, скаржник стверджує про недостовірність інформації про те, що Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Одісей" є збитковим підприємством.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 01.07.2013 р. між ТОВ "Техноторг" (продавцем) та Приватним орендним сільськогосподарським підприємством "Одісей" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю техніку, асортимент, кількість та комплектність якої визначено у специфікації, а останній оплатити її вартість на умовах, визначених цим договором. Загальна вартість товару становить 374 500 грн. Оплата здійснюється у наступному порядку: в сумі 37 450 грн., що дорівнює 10 % від загальної вартості товару протягом 3 календарних днів з моменту підписання договору; 74 900 грн., що дорівнює 20 % від загальної вартості товару у строк до 26.07.2013 р.; 262 150 грн., що дорівнює 70 % від загальної вартості товару у строк до 31.11.2013 р. Факт поставки товару фіксується шляхом складання двостороннього акта приймання-передачі. Строк дії договору до 31.11.2013 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивачем поставлено відповідачу товар - OROS-8 жатка 8-рядна під кукурудзу John Deere 9660 STS, 2013 року випуску.

Пунктами 6.2.1. - 6.2.3. договору передбачено, що за порушення строків виконання своїх грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення. За порушення покупцем строків виконання своїх грошових зобов'язань більш ніж на 5 календарних днів, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 5 % від загальної вартості товару, а за порушення покупцем строків виконання своїх грошових зобов'язань більш ніж на 20 календарних днів, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15 % від загальної вартості товару.

В пп. 8.2., 8.3. договору сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання покупцем своїх зобов'язань припиняється через 3 (три) роки від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Строк позовної давності за вимогами продавця (у тому числі щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) складає 3 (три) роки.

Відповідачем повністю оплачено отриманий від позивача товар у загальному розмірі 374 500 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за 01.07.2013 р. на суму 37 450 грн., за 11.09.2013 р. на суму 74 900 грн., за 24.10.2014р. на суму 20000 грн., за 20.11.2014 р. на суму 242 150 грн., рахунком на оплату по замовленню № 2640 від 01.07.2013 р., платіжним дорученням № 54 від 23.10.2014 р. на суму 20 000 грн., платіжним дорученням № 110 від 20.11.2014 р. на суму 242 150 грн., платіжним дорученням № 165 від 11.09.2013 р. на суму 74 900 грн. та платіжним дорученням №114 від 01.07.2013 р. на суму 37 450 грн.

Оскільки відповідач повністю виконав свої зобов'язання по оплаті вартості товару з прострочкою встановлених термінів, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з боржника пені у розмірі 48 937,35 грн., штрафу в розмірі 74 900 грн., інфляційних витрат в сумі 55 895,71 грн., та 3 % річних у розмірі 7 864,64 грн.

Задовольняючи повністю позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу, місцевий господарський суд вказав на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати вартості товару та можливість притягнення його до відповідальності, передбаченої пунктом 6.2.1. - 6.2.3. договору щодо стягнення заявленого розміру пені та штрафу.

Разом з тим, апеляційна інстанція, погоджуючись з наявністю факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, наслідком чого є нарахування пені та штрафу, використовуючи право, передбачене пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України, зменшила належні до стягнення з відповідача суми пені та штрафу та стягнула їх у розмірах по 1 000 грн.

При цьому, враховуючи, що скаржником не оскаржуються судові акти попередніх інстанцій щодо стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, а скарга стосується лише правомірності зменшення судами сум пені та штрафу, тому в цих частинах вони не перевіряються судом касаційної інстанції.

Судова колегія вважає висновки апеляційного господарського суду правильними з огляду на наступне.

Так, в силу частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 цього ж Кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 83 ГПК України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені і штрафу.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

В пункті 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Крім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 зазначено: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу господарський суд апеляційної інстанції прийняв до уваги ступінь виконання основного зобов'язання; важливість збереження господарської діяльності відповідача, як підприємства, а також обставини наявності статусу відповідача, як сільгоспвиробника.

Відтак, суд апеляційної інстанції повно встановив всі істотні для справи обставини, правильно застосував ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України і прийшов до вірного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення стягнутої пені до 1000 грн. та штрафу до 1 000 грн.

З огляду на викладене, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарським судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача заявлених розмірів пені і штрафу та безпідставного зменшення апеляційним судом цих сум не заслуговують на увагу, оскільки таке право передбачено статтею 83 ГПК України.

За вказаних обставин, прийнята постанова апеляційної інстанції відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 року у справі № 911/2636/15 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.В. Владимиренко