ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 911/1634/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

позивача - Гузієнка Я.М.,

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БГ Банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015

та на рішення господарського суду Київської області від 16.06.2015

у справі № 911/1634/15

за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БГ Банк"

до Приватного акціонерного товариства КП "Укренергомонтаж"

про стягнення 11 995,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БГ Банк" звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства КП "Укренергомонтаж" про стягнення 350,90 грн. заборгованості по сплаті комісії (винагороди) за надання гарантії; 21,23 грн. пені за несплачену комісію (винагороди) за надання гарантії; 2,13 грн. 3% річних від суми несплаченої комісії (винагороди) за надання гарантії; 20,46 грн. інфляційних втрат на суму несплаченої комісії (винагороди) за надання гарантії; 11 601,23 грн. штрафу за невиконання п.п. 6.3.13 договору.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.06.2015 (суддя Заєць Д.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 (колегія суддів у складі: суддя Баранець О.М. - головуючий, судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.), позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КП "Укренергомонтаж" на користь ПАТ "БГ Банк" 1 160,12 грн. штрафу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. При цьому розмір штрафу зменшено згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України. Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили з того, що умовами укладеного сторонами договору про надання гарантії відповідачем доручено позивачу списання комісії (винагороди) за надання гарантії самостійно, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті комісії (винагороди) за надання гарантії та нарахованих на неї штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 06.10.2015, рішення господарського суду першої інстанції від 16.06.2015 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарськими судами попередніх інстанцій порушено вимоги п. 3 ст. 83 ГПК України, ст.ст. 551, 1074 ЦК України, ст. 233 ГК України, п. 16 ст. 2, ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст. 2, 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Зокрема, скаржник вказує на те, що укладений сторонами договір не передбачає для позивача обов'язку щодо договірного списання коштів в якості виконання грошових зобов'язань відповідача. Крім того, відповідачем не здійснено ніяких дій спрямованих для виконання своїх грошових зобов'язань, оскільки він жодного разу не звертався до позивача з претензіями про договірне списання коштів. Також позивач зазначає про те, що здійснення позивачем операцій з коштами на рахунку відповідача, який відкритий у позивача, зокрема, щодо договірного списання коштів для погашення заборгованості за договором про надання гарантії, обмежено у зв'язку з введенням у позивача тимчасової адміністрації. Скаржник також вказує на те, що господарські суди безпідставно зменшили розмір заявленого позивачем штрафу до 10% від заявленої суми.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що:

- 18.09.2012 ПАТ "Банк Перший" (правонаступником якого є ПАТ "БГ Банк") (за договором - гарант) та ПАТ КП "Укренергомонтаж" (за договором - принципал) укладено договір про надання гарантії № LG-94/12, згідно з п. 1.1 якого принципал доручає гаранту надати безвідкличну банківську гарантію в українських гривнях - 980 строком дії до 31.12.2014 (далі - гарантія), щодо сплати на користь ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - бенефіціар), грошової суми у розмірі 116 012,32 грн., в разі отримання від бенефіціара відповідної письмової вимоги платежу, в якій зазначатиметься, що принципал не виконав своїх зобов'язань за договором згідно з документацією конкурсних торгів на закупівлю робіт з будівництва об'єкта "Підстанція 330/110/35 кВ "Західна" із заходами повітряних ліній 330 кВ", зокрема лот № 2: Розроблення робочої документації та виконання будівельно-монтажних робіт і постачання обладнання будівництва 40-квартирного чотириповерхового 2-х секційного житлового будинку в с. Нові Петрівці по вул. Ватутіна б/н, Вишгородського району, Київської області, затвердженою протоколом засідання комітету з конкурсних торгів ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" № 59 від 11.07.2012, та повідомленням про акцепт пропозиції конкурсних торгів № 04-2/04-2-2/6092 від 22.08.2012, що буде укладений між принципалом та бенефіціаром;

- відповідно до п. 1.2 договору принципал щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним (включно) та протягом 2 банківських днів з дати припинення дії гарантії сплачує гаранту комісію за надання гарантії в розмірі 1,2% річних від розміру гарантії (далі - винагорода), що розраховується від фактичної суми гарантії з урахуванням всіх змін, що внесені протягом дії гарантії. Винагорода нараховується з розрахунку календарної кількості днів в місяці та році. Винагорода нараховується гарантом в національній валюті України в строки та в порядку, передбачені даним договором;

- згідно з п. 8.4 договору принципал доручає гаранту самостійно проводити операції по списанню меморіальним ордером з рахунку принципала № 26002301009473 в ПАТ "Банк Перший", код банку 320995, код ЄДРПОУ 04543795 належних до сплати принципалом гаранту сум грошових коштів в рахунок виконання зобов'язань принципала відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 6.3.3, 6.3.4 та розділу 7 цього договору, а саме: по сплаті гаранту сум, фактично виплачених гарантом бенефіціару у порядку та у випадках, передбачених гарантією; по сплаті винагороди за виконання обов'язків гаранта в розмірі та у строки, визначені цим договором; по сплаті винагороди гаранту за надання гарантії; по сплаті винагороди гаранту за внесення погоджених змін до умов гарантії, на рахунки, що визначені цим договором;

- п. 7.2 договору встановлено, що за порушення принципалом встановлених цим договором строків відшкодування гаранту суми винагороди за надання гарантії, гарант має право нараховувати та стягувати, а принципал зобов'язаний сплатити на вимогу гаранта, пеню на прострочену суму зазначених платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розраховану за кожен день прострочення платежу;

- відповідно до п. 6.3.13 договору, принципал зобов'язаний не рідше одного разу на місяць надавати гаранту інформацію щодо стану рахунків за усіма договорами, майнові права за якими передані в заставу гаранту;

- п. 7.3 договору передбачено, що у випадку подання недостовірної інформації, яка стосується умов цього договору та/або його виконання, в тому числі - порушення будь-якого з зобов'язань, визначених п.п. 2.2, 2.3, 5.1, 6.3, 6.3.6, 6.3.7, 6.3.8, 6.3.9, 6.3.11, 6.3.13, 6.3.14 цього договору, гарант має право нарахувати та стягнути з принципала штраф у розмірі 10 відсотків від розміру гарантії;

- на виконання умов договору позивач надав ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" банківську гарантію за № ІLG/245/12 від 18.09.2012, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською гарантією та не заперечується сторонами у справі;

- постановою Правління Національного банку України № 745 від 27.11.2014 ПАТ "БГ Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних;

- 27.11.2014 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішенням № 131 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "БГ Банк", яким вирішено з 28.11.2014 розпочати процедуру виведення ПАТ "БГ Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач просив стягнути з відповідача 350,90 грн. заборгованості по сплаті комісії (винагороди) за надання гарантії; 21,23 грн. пені за несплачену комісію (винагороди) за надання гарантії; 2,13 грн. 3% річних від суми несплаченої комісії (винагороди) за надання гарантії; 20,46 грн. інфляційних втрат на суму несплаченої комісії (винагороди) за надання гарантії; 11 601,23 грн. штрафу за невиконання п.п. 6.3.13 договору.

В свою чергу відповідач у відзиві на позов просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, а також вказував на те, що у зв'язку з введенням у позивача тимчасової адміністрації останній заблокував належні відповідачу кошти у розмірі 2 659 884,29 грн., у зв'язку з чим відповідач взагалі позбавлений можливості розпоряджатися своїми коштами.

Сукупності встановлених у справі обставин господарські суди попередніх інстанцій дали належну оцінку і, з урахуванням вимог п. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 1 160,12 грн. штрафу за порушення відповідачем п. 6.3.13 договору в частині надання відповідачем позивачу інформації щодо стану рахунків за усіма договорами, майнові права за якими передані в заставу гаранту.

Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Отже, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Вищий господарський суд України вважає, що господарські суди вірно застосували вказані норми матеріального права і при вирішенні питання про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу, правомірно взяли до уваги, що з моменту запровадження у позивача тимчасової адміністрації відповідач не має можливості використовувати свої грошові кошти, які перебувають на рахунку позивача, що в свою чергу виключає можливість відповідача належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання перед третіми особами та його контрагентами. Крім того, позивачем не доведено, що ненадання відповідачем позивачу інформації щодо стану рахунків за усіма договорами, майнові права за якими передані в заставу гаранту, завдало збитків позивачу.

Отже, Вищий господарський суд України погоджується з рішеннями господарських судів щодо зменшення суми належного до стягнення штрафу до 10%, тобто до 1 160,12 грн., оскільки в цій частині судові рішення відповідають встановленим судами фактичним обставинам справи, вимогам ЦК України та ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи у вказаній частині.

Водночас Вищий господарський суд України не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині про стягнення з відповідача 350,90 грн. заборгованості по сплаті комісії (винагороди) за надання гарантії, 21,23 грн. пені за несплачену комісію (винагороди) за надання гарантії, 2,13 грн. 3% річних від суми несплаченої комісії (винагороди) за надання гарантії, 20,46 грн. інфляційних втрат на суму несплаченої комісії (винагороди) за надання гарантії з огляду на наступне:

Так, господарські суди дійшли висновку про те, що відповідач був дебітором банку (особою, яка мала перед банком грошові зобов'язання), у позивача були наявні повноваження здійснити самостійне списання коштів з поточного рахунку відповідача, що передбачено п. 8.4 договору.

Водночас Вищий господарський суд України не погоджується з доводами господарських судів про те, що передбачене умовами договору списання коштів є обов'язком банку.

Як передбачено ч. 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Статтею 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

Аналогічна за змістом норма передбачена також п. 6.5. постанови НБУ № 22 від 21.01.2004 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті".

З наведених положень законодавства вбачається що здійснення договірного списання коштів з рахунків відповідача є правом, а не обов'язком банку.

Відповідно до п. 8.4 договору принципал доручає гаранту самостійно проводити операції по списанню меморіальним ордером з рахунку принципала № 26002301009473 в ПАТ "Банк Перший", код банку 320995, код ЄДРПОУ 04543795 належних до сплати принципалом гаранту сум грошових коштів в рахунок виконання зобов'язань принципала, тоді як відповідно до п. 1.2 договору принципал щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним (включно) та протягом 2 банківських днів з дати припинення дії гарантії сплачує гаранту комісію за надання гарантії в розмірі 1,2% річних від розміру гарантії (далі - винагорода), що розраховується від фактичної суми гарантії з урахуванням всіх змін, що внесені протягом дії гарантії.

Отже, умовами договору передбачено право, а не обов'язок на договірне списання коштів з рахунку платника, що свідчить про відсутність обов'язку банку щодо договірного списання грошових коштів за договором про надання гарантії.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Водночас приймаючи оскаржувані рішення господарськими судами не враховано, що п. 8.4 договору гаранту доручено самостійно проводити операції по списанню належних до сплати принципалом гаранту сум грошових коштів, та не досліджено обставин чи вчинялись відповідачем будь-які дії (розпорядження) для сплати комісії (винагороди) за надання гарантії протягом жовтня-грудня 2014 року, зокрема щодо самостійної сплати відповідних сум у банку.

Отже, господарські суди дійшовши висновку про те, що банк мав обов'язок самостійно здійснити договірне списання коштів з рахунку відповідача без його розпорядження не застосували до спірних правовідносин зазначених вище положень норм матеріального права, що регулюють підстави та порядок договірного списання грошових коштів банком з рахунка клієнта, та як наслідок не встановили дійсних прав і обов'язків сторін щодо предмету спору у вказаній частині.

Враховуючи наведене Вищий господарський суд України дійшов висновку, що як місцевий, так і апеляційний господарські суди в частині розгляду позовних вимог про стягнення з відповідача 350,90 грн. заборгованості по сплаті комісії (винагороди) за надання гарантії, 21,23 грн. пені за несплачену комісію (винагороди) за надання гарантії, 2,13 грн. 3% річних від суми несплаченої комісії (винагороди) за надання гарантії, 20,46 грн. інфляційних втрат на суму несплаченої комісії (винагороди) за надання гарантії припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування оскаржених судових рішень у зазначених частинах.

Касаційна інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, справа у вказаній вище частині позовних вимог, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України, має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 та рішення господарського суду Київської області від 16.06.2015 у справі № 911/1634/15 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 350,90 грн. заборгованості по сплаті комісії (винагороди) за надання гарантії, 21,23 грн. пені за несплачену комісію (винагороди) за надання гарантії, 2,13 грн. 3% річних від суми несплаченої комісії (винагороди) за надання гарантії, 20,46 грн. інфляційних втрат на суму несплаченої комісії (винагороди) за надання гарантії, а справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

В іншій частині вказані судові рішення залишити без змін.

Головуючий суддя: Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере