ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 910/3586/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства

"Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення господарського суду міста Києва

від 27.05.2015 року

та постанову Київського апеляційного господарського

суду від 24.09.2015 року

у справі № 910/3586/15-г

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу

"Шовковик-14"

про стягнення заборгованості

за участю представників:

позивача - Селезньової О.О.

відповідача - Кравця Д.М.

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" про стягнення заборгованості за період з 01.05.2013 року по 30.06.2014 року за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 04981/4-14 від 26.12.1997 року, з урахуванням пені та штрафних санкцій, у розмірі 32 342,01 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2015 року (судді: Чинчин О.В., Морозов С.М., Селівон А.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 року (судді: Буравльов С.І., Шапран В.В., Андрієнко В.В.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" просить скасувати судові акти попередніх інстанцій та направити справу до господарського суду міста Києва на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 26.12.1997 року між Державним комунальним об`єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Шовковик-14" (абонент) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 04981/4-14, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент - сплатити за ці послуги на умовах, які визначені договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (втратили чинність 18.10.2008 року у зв'язку із введенням в дію нових Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190).

Відповідно до підпункту "а" пункту 2.2 договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами постачальника, узгодженими з власником водопровідно-комунальних споруд міста. У разі зміни тарифів оплата послуг абонентом здійснюється згідно нових цін без зміни інших умов договору.

Пунктом 3.1 укладеного правочину передбачено, що кількість води, яка подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не здійснюється (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі. Абонент має право повністю або частково відмовитись від оплати платіжної вимоги, якщо постачальником пред'явлено платіжну вимогу на раніше оплачені послуги (п. 3.7 договору).

Пунктом 3.8 укладеного правочину передбачено, що абонент зобов'язаний письмово повідомити постачальника, якщо він повністю або частково відмовляється оплатити платіжну вимогу, а також додати документи, обґрунтовуючи таку відмову у 3-денний строк.

Зі змісту п. п. 4.2 та 4.3 договору вбачається, що за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% суми, від оплати якої він відмовився. За несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно діючого законодавства від суми платежу за кожен день прострочки.

Договір укладається на строк з 26.12.1997 року по 26.12.1998 року і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (п. п. 5.1, 5.2).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" було надано Житлово-будівельному кооперативу "Шовковик-14" послуги з водопостачання і водовідведення за період з 01.05.2013 року по 30.06.2014 року на загальну суму 177 606,18 грн., з яких сплачено лише 154 260,78 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 23 345,40 грн. Крім того, за несвоєчасне та неповне виконання зобов`язань з оплати послуг, позивачем також нараховано 535,25 грн. - пені, 4 669,08 грн. - штрафу, 482,76 грн. - 3% річних та 3 309,52 грн. - інфляційних втрат.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій вказали на відсутність правових підстав для стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-14" заборгованості за період з 01.05.2013 року по 30.06.2014 року за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 04981/4-14 від 26.12.1997 року з урахуванням пені та штрафних санкцій у розмірі 32 342,01 грн., пославшись на відсутність такого обов"язку.

При цьому, господарські суди виходили з наступного.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.6 договору № 04981/4-14 від 26.12.1997 року передбачено, що абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що надані платіжні вимоги-доручення за період з травня 2013 року по червень 2014 року неналежно виставлені Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" до оплати в порядку інкасо платіжних вимог до банку одержувача відповідача.

Пунктом 2.2 укладеного між сторонами договору визначено, що абонент при зміні своїх реквізитів повідомляє про це постачальника у 7-ми денний строк.

Згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок "Кредитові суми до з'ясування" (п. 2.31).

Відповідно до п. 2.32 вказаної інструкції, якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, банк не пізніше четвертого робочого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення.

Враховуючи, що на платіжних вимогах позивача, долучених до матеріалів справи, відсутні відмітки банку одержувача (відповідача) про одержання розрахункового документа до виконання, суди першої та апеляційної інстанцій вірно вказали на неналежне виконання Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" вимог п. 3.6 договору № 04981/4-14 від 26.12.1997 року (в незалежності від обов`язку відповідача повідомити постачальника про зміну своїх реквізитів).

Таким чином, висновки господарських судів попередніх інстанцій про не доведення належними та допустимими доказами настання строку оплати послуг згідно з умовами договору № 04981/4-14 від 26.12.1997 року за фактично спожиті обсяги таких послуг грунтуються на матеріалах справи.

Також, місцевим господарським судом спростовані твердження позивача про те, що укладеним договором № 04981/4-14 від 26.12.1997 року регулюються відносини сторін стосовно постачання питної води без розподілу її на категорії в залежності від того, для яких потреб ця послуга буде використана відповідачем у своїй господарській діяльності, у тому числі, і для виробництва продукції, яка потребує використання питної води для гарячого водопостачання населенню.

Так, згідно з п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 190 від 27.06.2008 р., договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Пунктом 3.13 вказаних вище правил визначено, що суб'єкти господарювання, в яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, враховується в загальному обсязі стічних вод споживачів та оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

При цьому, розрахунки за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинні проводитися з суб'єктами господарювання, в яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування чи концесію.

Також, постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року у справі № 910/12489/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2014 року, відмовлено Публічному акціонерному товариству ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" у стягненні з Житлово-будівельного кооперативу ,,Шовковик-14" заборгованості за цим же договором № 04981/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2006 року по 30.04.2013 року. При цьому, судами встановлено, що укладений між сторонами правочин не регулює відносин сторін з приводу постачання відповідачеві питної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, а інші договори, які б регулювали такі відносини між сторонами, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, господарські суди у справі № 910/12489/13 відмовляючи в позові про стягнення з відповідача на користь позивача вартості питної води, що використовується для виготовлення гарячої води за кодом 2-50480 за період з 01.06.2006 року по 30.04.2013 року та відповідних стоків, посилалися на те, що договором № 04981/4-14 від 26.12.1997 року не передбачений обов'язок відповідача оплачувати обсяги холодної (питної) води, що використовується для виготовлення гарячої води.

Крім того, між відповідачем, як споживачем послуг, та АК ,,Київенерго", як постачальником, укладено договір № 7560601 від 04.01.2000 року на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Згідно зі ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відмову в позові в частині стягнення з відповідача вартості питної води, що використовується для виготовлення гарячої води та водовідведення за вказаний період.

Також, суди першої й апеляційної інстанцій правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 535,25 грн. пені, 4 669,08 грн. штрафу, 482,76 грн. 3% річних та 3 309,52 грн. інфляційних втрат, оскільки вказані позовні вимоги є похідними від вимоги по основному зобов`язанню з оплати наданих послуг водопостачання та водовідведення.

Крім того, факт невиставлення позивачем платіжних вимог - доручень на виконання умов договору № 04981/4-14 від 26.12.1997 року унеможливлює визначення правильного періоду початку прострочки відповідача з оплати послуг водовідведення і водопостачання, а тому судами правомірно відмовлено позивачу у стягненні з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

В силу частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суди першої й апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов"язку по сплаті заборгованості за вказаним договором у відповідний період (з 01.05.2013 року по 30.06.2014 року) у заявленому розмірі.

Відтак, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обгрунтованих висновків місцевого й апеляційного господарських судів.

Враховуючи зазначене, прийняті рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи і вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 року у справі № 910/3586/15-г залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.В. Владимиренко