ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 910/15956/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Алєєвої І.В.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачаДеркач Т.Г. (дов. від 25.06.2015 р. №67/16)відповідачаЄгоров В.С. (дов. від 13.05.2014 р. №14-137)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 р.у справі № 910/15956/15 господарського суду міста Києваза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"прозобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом, у якому просить зобов'язати Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" списати заборгованість з оплати 11294139,18 грн. інфляційних втрат та 8968062,32 грн. 3% річних за порушення грошових зобов'язань, які виникли з договору поставки природного газу теплопостачальним підприємствам від 03.01.2006 р. № 06/06-4.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. у даній справі (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 р. (головуючий суддя Отрюха Б.В., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.12.2015 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 13.01.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.01.2006 р. Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", що у подальшому змінила найменування на Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" в якості постачальника та Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України в якості покупця уклали договір поставки природного газу теплопостачальним підприємствам № 06/06-4, за умовами якого постачальник зобов'язався передати покупцеві у 2006 році імпортований природний газ для потреб промислових підприємств, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що постачальник передає покупцеві у 2006 році природний газ в обсязі до 28 376 млн. куб.м., у тому числі по кварталах.

Згідно з п. 5.1 договору розрахунки за газ покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом перерахування на рахунок постачальника протягом місяця, в якому здійснюється постачання газу. Остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі акту приймання-передачі газу не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Як слідує з тексту позовної заяви наданої позивачем як додаток до основного позову, Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" допустила порушення взятих на себе за договором від 03.01.2006 р. № 06/06-4 зобов'язань, оскільки не розрахувалася за поставлений газ у повному обсязі, у зв'язку з чим у червні 2013 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" звернулося до суду з позовом про стягнення 8968062,32 грн. боргу, 11294 139,18 грн. інфляційних нарахувань та 8968 068,32 грн. 3 % річних.

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з наступного.

Так, звертаючись до господарського суду міста Києва з позовом у справі №910/15956/15, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" наголошувала на тому, що відповідач повинен був в силу приписів Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" списати нараховані в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України суми, проте не зробив цього чим порушує права компанії.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" дія названого нормативно-правового акту поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію ,,Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК ,,Газ України", ДК ,,Укртрансгаз", ДК ,,Укргазвидобування", ДАТ ,,Чорноморнафтогаз" та ДП ,,Енергоринок".

Відносини сторін, що виникли у зв'язку з виконанням договору від 03.01.2006 р. № 06/06-4 є такими, на які поширюється дія норм вищезазначеного Закону.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 та пунктом 2.2. статті 2 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" на умовах цього Закону підлягає списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК „Газ України", ДК „Укртрансгаз", ДК „Укргазвидобування", ДАТ „Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, а також заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3% річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у ст. 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Дія даного Закону було обмежена у часі до 30.06.2012 р. (ст. 3 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію").

У пункті 2.5 статті 2 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" було закріплено, що списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

08.08.2011 р. Кабінетом Міністрів України було винесено постанову ,,Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" № 894.

Відповідно до Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженим даною постановою учасники процедури списання протягом 30 днів після закінчення строку дії Закону України ,,Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" проводять звіряння розрахунків і підписують відповідні акти станом на 31 грудня 2011 р., в яких фіксується сума заборгованості, що обліковується в їх бухгалтерському обліку після списання заборгованості.

Процедура списання заборгованості за природний газ деталізована у п. 4 - 9 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію і передбачає наступне.

Обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується: учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед дочірньою компанією ,,Газ України" Національної акціонерної компанії ,,Нафтогаз України" - у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників; компанією ,,Газ України" - у сумах, що обліковуються в її бухгалтерському обліку, включаючи заборгованість ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію (пункт 4).

Учасники процедури списання, крім тих, що зазначені у п. 4 цього Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, списують заборгованість за природний газ в узгоджених сумах, що обліковуються в їх бухгалтерському обліку та підтверджуються актом звіряння заборгованості, який включає загальний обсяг заборгованості та обсяг заборгованості, яку передбачається списати. При цьому списання заборгованості учасниками процедури списання, яким належить 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, здійснюється за погодженням з органами, уповноваженими управляти такими учасниками (пункт 5).

Для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу (пункт 6).

Заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 р. по 1 січня 2011 р., щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України (пункт 7).

Учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 р. кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості (пункт 8).

Компанія „Газ України" здійснює списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) перед Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" в межах сум, списаних компанією „Газ України" учасникам процедури списання, зазначеним у п. 4 цього Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, та заборгованості ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та надсилає їй щомісяця повідомлення про суму списаної таким учасникам заборгованості та суму заборгованості, що підлягає списанню у бухгалтерському обліку Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України". Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" надсилає протягом семи днів після списання заборгованості компанії „Газ України" повідомлення про суми списаної заборгованості в розрізі договорів щодо постачання природного газу, що є підставою для такого списання в бухгалтерському обліку зазначених компаній (пункт 9).

Судами встановлено, що заборгованість позивача перед відповідачем зі сплати коштів за ст. 625 Цивільного кодексу України була нарахована у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань з оплати поставленого природного газу у 2006 році.

На момент набрання чинності Законом між сторонами не існувало процедури судового врегулювання спору і було відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили (протилежного суду не доведено), а тому процедура заборгованості зі списання інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за договором від 03.01.2006 р. № 06/06-4 має відбуватися без укладення відповідного договору про списання, а для того, щоб вважати списання таким, що мало місце - необхідним є утворення комісії з питань списання заборгованості, складення нею відповідного протоколу, а також дотримання строків - 10 днів після затвердження протоколу комісії з питань списання заборгованості, але не пізніше 31.12.2011 р.

З огляду на матеріали справи, позивач не надав до судів попередніх інстанцій фактичних даних на підтвердження створення комісії з питань списання заборгованості за поставлений йому природний газ, проведення такою комісією визначення обсягів заборгованості, що підлягає списанню за договором від 03.01.2006 р. № 06/06-4, складання такою комісією протоколу списання і затвердження такого протоколу головою комісії.

До того ж, суди попередніх інстанцій вирішуючи даний спір зауважили про те, що позивач у своїй позовній заяві не послався на те, що створення такої комісії і її діяльність мала місце, а лише стверджував, що списання заборгованості з боку відповідача повинно було відбуватися в силу дії самого Закону України ,,Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

За таких обставин, Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" не довела наявності підстав для списання спірної заборгованості за процедурою, встановленою Законом України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" і постановою Кабінетом Міністрів України „Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" від 08.08.2011 р. № 894, а тому посилання позивача на порушення відповідачем його прав через звернення до суду з позовом про стягнення боргу, інфляційних втрат і 3 % річних за порушення умов договору від 03.01.2006 р. № 06/06-4 є безпідставними.

З огляду на те, що доказів, які б підтверджували факт порушення відповідачем прав позивача і його охоронюваних законом інтересів не надано, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог.

Стосовно доводів, які викладені Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів вказує, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є таким, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 р. у справі № 910/15956/15 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Алєєва

Судді: М. Данилова

Т. Данилова