ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 910/12402/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: Марченко А.І. Гуслякова М.З.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного територіально - галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 04 серпня 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2015 рокуу справі№ 910/12402/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Група Індастріал"додержавного територіально - галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця"про стягнення 1 245 648,35 грн

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахування заяви про уточнення) про стягнення з відповідача 849 999,00 грн основного боргу, 95 219,09 грн пені та 9 521,91 грн 3 % річних, 290 908,35 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 (суддя - Селівон А.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 (головуючий - Майданевич А.Г., судді - Лобань О.І., Федорчук Р.В.), провадження у справі в частині стягнення 849 999,00 грн основного боргу припинено.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з державного територіально - галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Група Індастріал" 0,01 грн пені, 9 439,71 грн процентів річних, 168 479,83 грн інфляційних втрат та 22 446,32 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 10.02.2015 між ТОВ "Група Індастріал" (постачальник) та ДТГО "Південно-Західна залізниця" в особі відокремленого підрозділу моторвагонного депо Чернігів (покупець) було укладено договір поставки № ПЗ/НРП-15110/НЮ, за умовами якого постачальник зобов'язується у 2015 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, а саме колодку гальмівну, відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), а покупець прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.4. договору кількість та асортимент товару визначений у специфікації № 1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.4. договору визначено, що загальна сума поставки складає 999 999,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 166 666,50 грн.

Згідно з п. 4.2. договору покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків протягом 15 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

За п. п. 5.1., 5.3. договору постачальник зобов'язаний поставити товар не пізніше 15 робочих днів від дня отримання постачальником заявки покупця. Товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад покупця на умовах DDU.

Пунктом 7.2.1. договору сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

У п. 11.1. договору сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору, ТОВ "Група Індастріал" поставило, а ДТГО "Південно-Західна залізниця" отримано товар на загальну суму 999 999,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 10 від 12.02.2015, № 11 від 12.02.2015, № 12 від 12.02.2015, № 13 від 12.02.2015 та актами прийому-передачі, які підписані повноважними представниками сторін та засвідчені печатками підприємств.

06.04.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив впродовж одного місяця з дати одержання даної претензії сплатити заборгованість за поставлений товар, однак вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи те, що під час розгляду справи відповідачем за платіжними дорученнями № 941 від 11.06.2015 та № 1151 від 07.07.2015 було сплачено 999 999,00 грн за поставлений товар, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 849 999,00 грн основного боргу. Також, суд, надавши належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи документам та доводам сторін, взявши до уваги відсутність доказів спричинення позивачу значних збитків відповідним простроченням чи настання негативних наслідків, а також те, що відповідач на час розгляду справи розрахувався за поставлений товар, застосувавши ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, зменшив пеню до 0,01 грн і правомірність висновків в цих частинах ніким не оскаржується.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Оскільки, відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором, господарські суди, здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, прийшли до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 9 439,71 грн 3 % річних, 168 479,83 грн інфляційних втрат.

Разом з тим, місцевим господарським судом було здійснено розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 49 ГПК України і доводи касаційної скарги правомірність висновку суду в цій частині не спростовують.

Враховуючи викладене, підстав для скасування судових рішень в оскаржуваній частині, постановлених відповідно до вимог закону та встановлених у справі обставин, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу державного територіально - галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04 серпня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2015 року у справі за № 910/12402/15 - без змін.

Головуючий, суддя П. Гончарук Суддя І. Кондратова Суддя Л. Стратієнко