Постанова ВГСУ від 13.01.2016 року у справі №910/11515/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 910/11515/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Алєєвої І.В.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачаТіхов О.С. (дов. від 28.12.2015 р.)відповідачаВолковинська В.В. (дов. від 11.01.2016 р. №06-01/16)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні телекомунікації"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 р.у справі № 910/11515/15 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні телекомунікації"простягнення 97 910,14 грн.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство „Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ „Укртелеком" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські новітні телекомунікації" про стягнення за договором № 057020300/44074 про надання телекомунікаційних послуг від 01.10.2010 р., заборгованості у розмірі 73556,37 грн., пеню - 3920,76 грн., інфляційну складову - 19294 грн., 3 % річних - 1139,01 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.2015 р. у даній справі (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 р. (головуючий суддя Отрюха Б.В., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.), позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські новітні телекомунікації" на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ „Укртелеком" 73556,37 грн. - боргу, 3 % річних - 1139,01 грн., індекс інфляції - 19294 грн. та 1958,20 грн.- судового збору.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські новітні телекомунікації" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2015 р. скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.12.2015 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" надало додаткові пояснення по справі та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 13.01.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.10.2010 р. між сторонами по справі укладений договір № 057020300/44074 про надання телекомунікаційних послуг, згідно з яким позивач зобов'язався надавати відповідачу загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги згідно додатку № 2 до цього договору, а останній у свою чергу - оплачувати надані послуги на умовах вказаного договору.

Згідно з п.п. 4.3, 4.5 договору споживач оплачує спожиті послуги на підставі надісланого йому рахунку. Також споживач сплачує послуги за спільно погодженою авансовою системою.

Відповідно до п.4.15 договору, розрахунки за отримані телекомунікаційні послуги проводяться споживачем до 20 числа поточного місяця.

Також, п.4.15 договору та абзацом 6 пункту 116 Правил надання отримання телекомунікаційних послуг затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р. визначено, що у разі неотримання рахунка (квитанції) до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, або здійснення розрахунків без рахунка (квитанції) абонент має право звернутися до служби розрахунків оператора телекомунікацій для отримання інформації про належну до сплати суму та в разі потреби отримати рахунок (квитанцію).

Пунктом 4.9 договору передбачено, що на послуги не зазначені у п.4.8 договору підприємство зв'язку самостійно встановлює тарифи.

Вартість послуг визначається відповідно до діючих тарифів Укртелекому. Тарифи та вартість послуг за Договором Укртелеком має право змінювати в односторонньому порядку (п.4.10 договору).

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Законом України „Про телекомунікації" встановлено право оператора телекомунікацій змінювати тарифи та порядок проведення таких змін.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 38 Законом України „Про телекомунікації" оператори телекомунікацій мають право на установлення тарифів на телекомунікаційні послуги, що ними надаються, крім тих послуг, тарифи на які регулюються державою відповідно до цього Закону.

Наказом ПАТ „Укртелеком" №159 „Про затвердження тарифів на організацію та користування лінією безпосереднього зв'язку між двома кінцевими пунктами на місцевій телефонній мережі" від 09.04.2014 р. були затверджені тарифи на користування лініями БЗ.

Відповідно до п. 14 ч. ст. 39 Законом України „Про телекомунікації", оператори зобов'язані оприлюднювати тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються самими операторами, не пізніше ніж за 7 календарних днів до їх введення.

Позивач відповідно до вищезазначених норм, опублікував у газеті „Урядовий кур'єр" №74 від 23.04.2014 р. відповідне оголошення та розмістив інформацію на сайті товариства (а.с. 125-126).

Відповідачем на адресу позивача направлявся лист яким він визнав заборгованість яка утворилась внаслідок зміни тарифів, та зобов'язувався її сплатити протягом 12 місяців (а.с.124).

Відповідно до додатку №2 до спірного договору на момент його укладення в користуванні відповідача перебувало 97 пар проводів для прямого зв'язку; на початку спірного періоду в користуванні відповідача перебувало 40 пар проводів (каналів безпосереднього зв'язку); протягом спірного періоду в користуванні залишилося 26 пар; кількість каналів відображені в рахунках за телекомунікаційні послуги, які виставлялися відповідачу.

Дані обставини доведені доказами наявними в матеріалах справи та не оскаржуються відповідачем.

Посилання відповідача на лист позивача № 13-05/756 від 13.06.2014 р. з повідомленням про зміну тарифів, за якими тарифікація, відрізняється від тарифів, за якими стягується заборгованість не приймається до уваги колегією суддів, адже цей лист стосується договору про надання послуг бізнес-мережі №1582 укладеного між сторонами 10.08.2010 р. (а.с.87-89).

Строк дії договору про надання телекомунікаційних послуг відповідно до умов розділу 7 договору встановлений з дня його підписання і діє протягом одного року та вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за 30 днів до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Договір № 057020300/44074 про надання телекомунікаційних послуг від 01.10.2010 р. за своєю юридичною природою є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

В ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Наявними у матеріалах справи рахунками-актами № №6.2014.6333000000440740 від 30 червня 2014 р., 7.2014.6333000000440740 від 31 липня 2014 р., 8.2014.6333000000440740 від 31 серпня 2014 р., 9.2014.6333000000440740 від 30 вересня 2014 р., 10.2014.6333000000440740 від 31 жовтня 2014 р., 11.2014.6333000000440740 від 30 листопада 2014 р., 12.2014.6333000000440740 від 31 грудня 2014 р., платіжними дорученнями №№ 3773 від 25 грудня 2014 р., 3452 від 28 листопада 2014 р., 784 від 3 листопада 2014 р., 2711 від 22 вересня 2014 р., 2299 від 6 серпня 2014 р., 1815 від 20 червня 2014 р., листом відповідача № 58-ХД/14 від 22 вересня 2014 р. підтверджується факт заборгованості відповідача по оплаті наданих позивачем протягом червня - грудня 2014 року послуг за договором у розмірі 73 556,37 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1139,01 грн. та інфляційних у розмірі 19294,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, та 3920,76 грн. передбаченої п.5.2 договору пені.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 624 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом. 5.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати наданих позивачем послуг відповідач сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

В частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 624, 625 Цивільного Кодексу України підлягає стягненню 73556,37 грн. боргу, 19294,00 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1139,01 грн. 3% річних з простроченої суми, 3920,76 грн. передбаченої п. 5.2 Договору пені.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку, дійшли правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Стосовно доводів, які викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські новітні телекомунікації" в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів вказує, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є таким, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-