ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 909/251/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: Єгоров В.С. Нестеренко М.М., Дрогомирецький І.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення та постановуГосподарського суду Івано - Франківської області від 21 квітня 2015 року Львівського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2015 рокуу справі№ 909/251/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія"про стягнення 2 413 630,47 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 413 630,47 грн, з яких 1 169 071,51 грн - інфляційні втрати, 326 682, 61 грн - 3 % річних, 452 759,78 грн - пеня та 465 116, 58 грн - 7 % штрафу.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2015 (суддя - Кобецька С.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 (головуючий - Матущак О.І., судді - Дубник О.П., Скрипчук О.С.) у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови у стягненні 452 759,78 грн пені, 326 682, 61 грн 3 % річних, 1 169 071,51 грн інфляційних втрат, 465 116, 58 грн 7 % штрафу та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 28.08.2012 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу природного газу № 12/943-ТЕ-15, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. п. 3.3., 3.4. договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1 091,00 грн, крім того, ПДВ 20% 218, 20 грн, всього 1 309,20 грн.

За умовами п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 7 001 557,09 грн, що підтверджується актами - приймання передачі природного газу від 27.12.2012, від 30.11.2012 та від 31.12.2012.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 5 945 557,09 грн.

26.09.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (сторона перша), Департаментом фінансів Івано-Франківської облдержадміністрації (сторона друга), Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (сторона третя), ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" (сторона четверта) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 440/30, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 29.01.2014.

З метою виконання договору сторони зобов'язувалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (п. 10. договору).

Відповідно до п. 14. договору він є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.

За п. 15. договору сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмету договору.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судами, на виконання умов договору № 12/943-ТЕ-15 від 28.08.2012 відповідач за рахунок коштів субвенції з державного бюджету сплатив заборгованість в сумі 5 945 557,09 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 07.10.2014.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором, а тому, відповідно до п. 7.2. договору повинен сплатити 452 759,78 грн пені, 465 116,58 грн штрафу та згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України 1 169 071,51 грн інфляційних втрат, 326 682,61 грн 3% річних.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 7.2. договору № 12/943-ТЕ-15 сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Господарські суди прийшли до правильного висновку, що, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу. При цьому правомірно встановили, що договір про організацію взаєморозрахунків не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань і підстав для інших грошових вимог.

Оскільки для застосування санкцій, визначених умовами договору купівлі-продажу, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договором про організацію взаєморозрахунків, а розрахунок відповідачем за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків, при цьому сторони у справі у п. 15 цього договору погодили, що після виконання договору вони не матимуть одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору, то місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у позові.

Щодо доводів позивача в касаційній скарзі про порушення судам норм процесуального права, то вони є безпідставними, адже судами були почуті сторони і прийнятті обґрунтовані і мотивовані судові рішення, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Решта доводів касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки не спростовують встановленого судами.

Враховуючи викладене, підстав для скасування судових рішень, постановлених відповідно до вимог закону та встановлених у справі обставин, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 21 квітня 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2015 року у справі за № 909/251/15 - без змін.

Головуючий, суддя П. ГончарукСуддя І. КондратоваСуддя Л. Стратієнко