ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 906/150/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Брайка С.А., на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 906/150/15 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люцина", м. Житомир, до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", м. Київ, в особі Житомирської філії ПАТ "Енергобанк", м. Житомир, про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача - Чудновець В.І. (дов. № 4 від 11.01.16);

відповідача - Середюк Б.Л. (дов. № 09/05-248 від 01.12.15),

в с т а н о в и в:

У лютому 2015 року позивач ТОВ "Люцина" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача ПАТ "Енергобанк", в особі Житомирської філії ПАТ "Енергобанк", про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.

Вказував, що 01.02.02 між ним та банком був укладений договір про розрахунково-касове обслуговування, згідно умов якого банк зобов'язався відкрити йому поточний рахунок та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Зазначав, що починаючи з 06.01.15 по день звернення до суду з даним позовом банком не виконано 13 розрахункових документів ТОВ "Люцина" на загальну суму 1 819 348 грн.

Посилаючись на ту обставину, що невиконання банком його розрахункових документів є порушенням п.п. 1.2, 2.1.6, 2.3.7 умов договору про розрахунково-касове обслуговування від 01.02.02 та п. 3 ст. 1068 ЦК України, позивач просив розірвати зазначений договір та зобов'язати відповідача перерахувати 1 846 913,70 грн. на розрахунковий рахунок № 26001055802711 в Житомирському РУ ПАТ "Приватбанк" МФО 311744.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06 травня 2015 року (суддя Карабань Я.А.) позов задоволено частково.

Вирішено розірвати договір про розрахунково-касове обслуговування, укладений 01.02.02 між ТОВ "Люцина" та ПАТ "Енергобанк", в особі Житомирської філії ПАТ "Енергобанк".

В решті позову відмовлено.

Рішення в частині задоволення позову мотивоване посиланнями на істотне порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо виконання розрахунково-касових операцій позивача, що відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання договору.

Рішення в частині відмови в задоволенні вимог про зобов'язання відповідача перерахувати кошти на вказаний позивачем рахунок, обґрунтоване тим, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини, які носять майново-грошовий характер, де позивач виступає кредитором банку за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2015 року (колегія суддів у складі: Синиці О.Ф. - головуючого, Зеленіна В.О., Зубець Л.П.) рішення частково скасовано.

Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати договір про розрахункове-касове обслуговування від 01.02.02, укладений між ТОВ "Люцина" та ПАТ "Енергобанк", в особі Житомирської філії ПАТ "Енергобанк".

Зобов'язати ПАТ "Енергобанк", в особі Житомирської філії ПАТ "Енергобанк" спрямувати кошти ТОВ "Люцина" в сумі 1 875 468,67 грн., які знаходяться на рахунках ТОВ "Люцина", відкритих в ПАТ "Енергобанк" на розрахунковий рахунок № 26001055802711 в Житомирському РУ ПАТ "Приватбанк" МФО 311744.

Стягнути з ПАТ "Енергобанк" на користь ТОВ "Люцина" 2 436 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви".

Постановлено стягнути з ПАТ "Енергобанк" на користь ТОВ "Люцина" 1 218 витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова в частині зобов'язання відповідача перерахувати кошти на вказаний позивачем рахунок, мотивована посиланнями на те, що позивач надав відповідачу платіжні доручення для виконання до прийняття 12.02.15 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення № 29 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк".

Також, апеляційним судом зазначено, що оскільки вимоги позивача стосуються зобов'язання виконати умови договору банківського рахунку, а не стягнення коштів за договором депозиту чи інше, позивач не є кредитором банку у розумінні чинного законодавства України.

У касаційній скарзі ПАТ "Енергобанк", в особі Житомирської філії ПАТ "Енергобанк", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції приписів ст.ст. 1058, 1066, 1074 ЦК України, п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині зобов'язання банку перерахувати грошові кошти позивача на інший рахунок скасувати та в означеній частині вимог залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.02.02 між сторонами у справі був укладений договір про розрахунково-касове обслуговування, згідно умов якого банк зобов'язався відкрити клієнту поточний рахунок та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Пунктом 2.3.7 договору банк взяв на себе зобов'язання виконувати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження, але не пізніше наступного робочого дня, якщо сума, вказана в розрахунковому документі, не перевищує суми залишку коштів на рахунку. У разі надходження розрахункового документа клієнта до банку після операційного часу, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта не пізніше наступного робочого дня.

Банк зобов'язаний своєчасно виконувати розрахунково-касові операції, забезпечувати своєчасне зарахування коштів на рахунок клієнта (п.п. 2.3.2, 2.3.3 договору).

Згідно зі ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч. 3 ст. 1068 ЦК України).

За платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту (ст. 1089 ЦК України).

Статтею 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" унормовано, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що містяться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Судами встановлено, що в період з 06.01.15 по 20.01.15 позивач подав банку до виконання платіжні доручення №№ 72, 74, 75, 77, 78 від 06.01.15, № № 79, 81 від 08.01.15, №№ 84, 85 від 12.01.15, № 86 від 16.01.15, № 87 від 19.01.15, №№ 88, 89 від 19.01.15 на загальну суму 1 819 348 грн., проте, станом на час звернення позивачем до суду з даним позовом, зазначені розрахункові документи залишилися невиконаними банком.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

В силу ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Встановивши істотне порушення банком своїх договірних зобов'язань в частині виконання розрахункових документів позивача, судами попередніх інстанцій обґрунтовано задоволено вимоги позивача про розірвання договору про розрахунково-касове обслуговування, укладеного 01.02.02 між ТОВ "Люцина" та ПАТ "Енергобанк", в особі Житомирської філії ПАТ "Енергобанк" із вказаних вище підстав.

В означеній частині рішення судів попередніх інстанцій скаржником не оскаржуються.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача спрямувати кошти ТОВ "Люцина" в сумі 1 875 468,67 грн., які знаходяться на рахунках ТОВ "Люцина", відкритих в ПАТ "Енергобанк" на розрахунковий рахунок № 26001055802711 в Житомирському РУ ПАТ "Приватбанк" МФО 311744, слід зазначити наступне.

Місцевим судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 12.02.15 № 96 ПАТ "Енергобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.02.15 № 29 у банку запроваджено тимчасову адміністрацію.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно із ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За змістом частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Таким чином, статус кредитора ТОВ "Люцина" у даній справі спростовує помилковий і необґрунтований висновок суду апеляційної інстанції про те, що на позивача не поширюються обмеження, встановлені приписами пункту 1 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", щодо задоволення його вимог до ПАТ "Енергобанк" під час запровадження в банку тимчасової адміністрації.

Скасовуючи рішення місцевого суду та постановляючи нове рішення про задоволення вимог позивача щодо зобов'язання банку здійснити перерахування коштів позивача на інший його рахунок, суд апеляційної інстанції виходив з загальних положень, що регулюють зобов'язальні правовідносини та помилково вважав, що положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які є спеціальними відносно інших законодавчих актів України, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Дані висновки апеляційного господарського суду суперечать висновкам Верховного Суду України, що викладені в постанові від 01.04.15 у справі № 910/5560/14.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції в означеній частині вимог підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в цій частині, слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Брайка С.А., задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 906/150/15 в частині задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Люцина" до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", в особі Житомирської філії ПАТ "Енергобанк", про зобов'язання ПАТ "Енергобанк", в особі Житомирської філії ПАТ "Енергобанк", спрямувати кошти ТОВ "Люцина" в сумі 1 875 468,67 грн., які знаходяться на рахунках ТОВ "Люцина", відкритих в ПАТ "Енергобанк" на розрахунковий рахунок № 26001055802711 в Житомирському РУ ПАТ "Приватбанк" МФО 311744 та в частині розподілу судових витрат скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 06 травня 2015 року у справі № 906/150/15 в означеній частині вимог залишити в силі.

4. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 906/150/15 залишити без змін.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 56, код 19357762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люцина" (10029, м. Житомир, вул. Котовського, буд. 61, код 30239788) 1 218 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень 00 копійок) витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люцина" (10029, м. Житомир, вул. Котовського, буд. 61, код 30239788) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 56, код 19357762) 2 923,20 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять три гривні двадцять копійок витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: С.В. Владимиренко

Н.І. Мележик