ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 905/4110/14-908/4825/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Кондратова І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фірма верхнього одягу "Фея" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року у справі № 905/4110/14-908/4825/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Фірма верхнього одягу "Фея" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 380 000 грн., 39 756,92 грн. інфляційних сум та 3% річних в сумі 5 434,52 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати одержаного товару за договором купівлі-продажу від 16.01.2012 року № 10, договором купівлі-продажу від 03.01.2013 року № 1 та прибутковими накладними.

До прийняття рішення судом першої інстанції позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 367 000 грн., 271 428,74 грн. інфляційних сум та 3% річних в сумі 16 047,45 грн.

Керуючись п. 1 ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.08.2014 року № 1632-VII та розпорядженням голови Вищого господарського суду України "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" від 02.09.2014 року № 28-р, за заявою позивача ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.11.2014 року порушено провадження у справі № 905/4110/14-908/4825/14 та призначено її до розгляду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 року (суддя Мойсеєнко Т.В.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 367 000 грн., 271 428,74 грн. інфляційних сум та 3% річних в сумі 16 047,45 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року (судді: Мартюхіна Н.О., Дучал Н.М., Малашкевич С.А.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними, та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.12.2015 року розгляд касаційної скарги було відкладено на 13.01.2016 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що у 2012 році ФОП ОСОБА_4 поставила ПАТ "Фірма верхнього одягу "Фея", товар (фурнітура в асортименті) на загальну суму 962815,70 грн. згідно наступних прибуткових накладних: від 18.01.2012 року № ПН-0000023 на суму 128351 грн. (кнопка-ґудзик, фіксатор, блискавки, резинки); від 26.01.2012 року № ПН-0000010 на суму 4930 грн. (сітка підкладу); від 26.01.2012 року № ПН-0000024 на суму 264724 грн. (кнопка-ґудзик, фіксатор, блискавки, резинки); від 29.05.2012 року № ПН-0000145 на суму 19591,20 грн. (сітка підкладу); від 11.10.2012 року № ПН-0000279 на суму 12069,50 грн. (сітка підкладу); від 23.11.2012 року № ПН-0000335 на суму 17500 грн. (блочки, тримачі); від 30.11.2012 року № ПН-0000336 на суму 15000 грн. (блискавки); від 12.12.2012 року № ПН-0000363 на суму 12000 грн. (блискавки); від 21.12.2012 року № ПН-0000370 на суму 109500 грн. (блискавки, кнопки-ґудзики, стопер); від 27.12.2012 року № ПН-0000369 на суму 379 150 грн. (блискавки).

На оплату зазначеного товару ФОП ОСОБА_4 були виписані рахунки № 4 від 18.01.2012 року на суму 128351 грн., № 5 від 26.01.2012 року, на суму 269654 грн., № 6 від 29.05.2012 року на суму 19591,20 грн., № 7 від 11.10.2012 року на суму 12069,50 грн., № 8 від 23.11.2012 року на суму 17500 грн., № 9 від 30.11.2012 року на суму 15000 грн., № 10 від 12.12.2012 року на суму 12000 грн., № 11 від 21.12.2012 року на суму 109500 грн., № 12 від 27.12.2012 року на суму 379 150 грн.

Судами встановлено, що під час оформлення рахунків від 18.01.2012 року № 4 на суму 128 351 грн. та від 26.01.2012 року № 5, була допущена помилка при зазначенні платника ПАТ "ММК ім. Ілліча" у зв'язку з тим, що тендер на закупівлю матеріалів для відповідача проводився на ПАТ "ММК імені Ілліча", проте фактично рахунки виписані на оплату товару, поставленого відповідачу, і останнім здійснено оплату цих рахунків.

Всього за поставками 2012 року відповідачем було здійснено оплату товару на загальну суму 731 195,70 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку ФОП ОСОБА_4

Залишок неоплаченого товару складає 352 045,70 грн. за прибутковою накладною № ПН-0000369 від 27.12.2012 року.

У 2013 році позивач поставив відповідачу товар (фурнітура в асортименті) на загальну суму 338380 грн., що підтверджується прибутковими накладними: від 01.02.2013 року № ПН-0000062 на суму 13000 грн. (кнопка-ґудзик); від 04.02.2013 року № ПН-0000061 на суму 180300 грн. (блискавки); від 14.02.2013 року № ПН-0000063 на суму 16380 грн. (кнопка -ґудзик, фіксатор); від 22.03.2013 року № ПН-0000109 на суму 19500 грн. (кнопка -ґудзик, фіксатор); від 05.04.2013 року № ПН-0000151 на суму 109200 грн. (кнопка -ґудзик, фіксатор).

Позивачем на оплату товару були виписані рахунки, які передавалися разом із товаром: від 01.02.2012 року № 13 на суму 13000 грн., від 04.02.2013 року № 15 на суму 180300 грн., від 14.02.2013 року № 14 на суму 16380 грн., від 19.02.2013 року № 18 на суму 13000 грн., від 22.03.2013 року № 21 на суму 19500 грн., від 05.04.2013 року № 23 на суму 109200 грн.

Відповідачем були здійснені оплати товару на підставі вказаних рахунків: 26.04.2014 року на суму 13000 грн.; 16.07.2013 року на суму 30000 грн.; 05.08.2013 року на суму 50000 грн.; 30.09.2013 року на суму 30000 грн.; 29.10.2013 року на суму 10000 грн.; 11.11.2013 року на суму 50000 грн.; 25.12.2013 року на суму 2000 грн.; 21.01.2014 року на суму 3000 грн.; 04.02.2014 року на суму 5000 грн.; 20.02.2014 року на суму 5000 грн.; 17.03.2014 року на суму 5000 грн. Всього оплачено 203000 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку ФОП ОСОБА_4

Залишок неоплаченого товару складає 135380 грн. за прибутковими накладними від 14.02.2013 року № ПН-0000063; від 22.03.2013 року № ПН-0000109; від 05.04.2013 року №ПН-0000151.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника до покупця про стягнення заборгованості, інфляційних сум та 3% річних, у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати поставленого товару.

Висновок судів обох інстанцій про задоволення позову та стягнення заборгованості, інфляційних сум та 3% річних обґрунтовано встановленням обставин невиконання відповідачем зобов'язання з оплати товару, отриманого за прибутковими накладними.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилом ч. 1 ст. 181 ГК України укладення господарських договорів допускається у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Частиною 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами обох інстанцій встановлено, що спірні правовідносини не грунтуються на умовах договорів купівлі-продажу від 16.01.2012 року № 10 та від 03.01.2013 року № 1, тоді як протягом 2012-2013 років між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу на підставі рахунків та прибуткових накладних, в яких містяться відомості про вид, кількість та ціну товару. Позивач здійснив поставку товару на підставі зазначених документів, а відповідач свої зобов'язання щодо оплати одержаного товару за прибутковими накладними на суму 367 000 грн. належним чином не виконав, допустивши прострочення з оплати заборгованості за поставлений товар, у зв'язку з чим наявні правові підстави для нарахування інфляційних сум за січень 2014 - травень 2015 року та 3% річних за період з 01.01.2014 року по 16.06.2015 року.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно застосувавши до спірних правовідносин положення наведених норм матеріального права, дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 367 000 грн., та про наявність правових підстав для стягнення 3% річних в сумі 16 047,45 грн. та 271 428,74 грн. інфляційних сум.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення як обґрунтовані й законні підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фірма верхнього одягу "Фея" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року - без змін.

Поновити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 року.

Головуючий суддя М.Черкащенко

Судді І.Вовк

І.Кондратова