ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2016 року Справа № 904/6412/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: Єгоров В.С. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2015 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2015 рокуу справі№ 904/6412/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"про стягнення 34 563 399,57 грн
ВСТАНОВИВ:
У липні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 34 563 399,57 грн, з яких 22 636 861,23 грн - основний борг за поставлений природній газ, 8 721 144,80 грн - інфляційні втрати, 2 642 436,64 грн - пеня, 562 956,90 грн - 3 % річних.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2015 (суддя - Мілєва І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 (головуючий - Лисенко О.М., судді - Джихур О.В., Виноградник О.М.), позов задоволено частково.
Стягнуто з комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 33 770 444,36 грн, з яких 22 636 861,23 грн - основний борг, 1 849 705,63 грн - пеня, 562 956,90 грн - 3 % річних, 8 720 920,60 грн - інфляційні втрати та судовий збір.
В решті позовних вимог відмовлено".
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови у стягненні 792 731,00 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача. В решті рішення залишити без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 28.01.2014 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та КП теплових мереж "Криворіжтепломережа" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2415/14-КП-5/ПТ, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 8 370,00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб м).
Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 договору).
На виконання умов договору, у період з січня по груднь 2014 р. позивач поставив, а відповідач отримав природний газ, на загальну суму 22 636 861, 23 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання передачі природного газу.
Однак, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 22 636 861,23 грн.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.
Господарські суди встановивши, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, прийшли до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 22 636 861,23 грн основного боргу та згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України 562 956,90 грн 3% річних та 8 720 920,60 грн інфляційних втрат і правильність висновків в цій частині ніким не оскаржується.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач у відзиві просив зменшити розмір пені.
Статтею 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України.
Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.
Надавши належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи документам, взявши до уваги причини прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання за договором, ступінь виконання останнім зобов'язань за договором, а також відсутність доказів настання для позивача негативних наслідків, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, застосувавши ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України обґрунтовано зменшив пеню до 1 849 705,63 грн.
Решта доводів касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування судових рішень в оскаржуваній частині, оскільки не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами ст. 1117 ГПК України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, підстав для скасування в оскаржуваній частині судових рішень, постановлених відповідно до вимог закону та встановлених у справі обставин, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2015 року у справі за № 904/6412/15 - без змін.
Головуючий, суддя П. Гончарук Суддя І. Кондратова Суддя Л. Стратієнко