ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 904/4678/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЛІНДЕ ГАЗ Україна"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2015та на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2015у справі№904/4678/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомКомунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської радидоПублічного акціонерного товариства "ЛІНДЕ ГАЗ Україна"про стягнення заборгованості за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин в розмірі 71 460,25 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Бєляєва Т.М.,

- відповідача Белуха А.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2015 у справі №904/4678/15 (суддя Ліпинський О.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 (судді: Березкіна О.В., Антонік С.Г., Дмитренко Г.В.), задоволений позов Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (надалі позивач) до Публічного акціонерного товариства "ЛІНДЕ ГАЗ Україна" (надалі відповідач/скаржник) про стягнення 71 395,70 грн. основного боргу за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин та 64,55 грн. 3% річних.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Від позивача у справі надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач заперечує проти її задоволення, просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судового рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у сумі 71 460,25 грн. та 3% річних, нарахованих на суму вказаного боргу у сумі 64,55 грн.

В обґрунтування підстав позову, позивач посилається на те, що аналіз відібраних проб в каналізаційних мережах відповідача показав наявність перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин в них. За перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин відповідачу було виставлено рахунок №93012 від 31.10.2014 на суму 71 395,70 грн. на підставі договору та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 та Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська, затверджених рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №1895 від 25.12.2012, який (рахунок) оплачений відповідачем не був, що й стало підставою для звернення із даним позовом.

Суди попередніх інстанцій погодилися із такими доводами позивача, наведеними в обґрунтування підстав позову; при цьому, посилання відповідача на те, що забруднення відбулося внаслідок прориву трубопроводу, а тому відповідач не повинен відповідати за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин в каналізації, було відхилено судовими інстанціями як безпідставне та недоведене в установленому законом порядку, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, 19.02.2003 між позивачем (водоканал) та відповідачем (абонент) був укладений договір № 0870 на надання послуг водопостачання та водовідведення (надалі договір), відповідно до умов якого позивач (водоканал) зобов'язався надавати відповідачу (абоненту) послуги з водопостачання та водовідведення, а абонент зобов'язався оплачувати надані послуги.

Згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.

Зазначеним Законом розроблено Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (надалі - Правила приймання стічних вод), затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002.

Пунктом 1.2 Правил приймання стічних вод передбачено, що вони поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Згідно з приписами ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Відповідно до п. 2.1 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України водоканалам надані права контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод підприємств; пред'являти підприємствам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень, при порушенні як цих Правил, так і місцевих Правил приймання; здійснювати раптовий (у будь-яку годину доби), не погоджений з Підприємством заздалегідь, відбір проб для контролю за якістю стічних вод, що скидаються. Порядок та періодичність відбору проб визначаються в місцевих Правилах приймання.

Як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, 04.08.2014 позивачем за участю відповідача було проведено обстеження стану мережі каналізації відповідача, про що складено акт та здійснено відбір разових проб з каналізаційних мереж відповідача, про що також був складений акт б/н від 04.08.2014.

За результатами лабораторного аналізу, проведеного Лабораторією по контролю якості стічних вод підприємств, оформленого протоколом вимірювань показників складу та властивостей стічних вод від 09.08.2014, у взятих пробах виявлено перевищення допустимих концентрацій по показникам амоній-іонів та заліза.

Відповідно до п. 2.4 Правил на підприємства покладені обов'язки виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги; дотримуватись установлених Водоканалом кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках Підприємства; оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників; надавати працівникам водоканалу необхідну інформацію щодо своєї системи каналізації допомогу при відборі проб стічних вод підприємства, вивченні режиму їх скиду, обстеженні системи каналізації підприємства та локальних очисних споруд.

На підставі даних Правил рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №1895 від 25.12.2012 затверджені Правила приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська (надалі Правила №1895).

Відповідно до п. 8.5. Правил №1895 плата за скид понаднормативних забруднень стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих підприємством протягом місяця, коли було зафіксовано перевищення ДК. В окремих випадках (систематичне порушення правил приймання, урахування рівня небезпеки скинутих забруднень тощо) - три місяці (місяць, у якому відібрана проба та двох попередніх місяців).

Крім того, п. 6.5. укладеного між сторонами договору також унормовано, що скид абонентом стоків з понаднормативним перевищенням допустимих забруднень сплачується за підвищеним тарифом за весь об'єм стічних вод, скинутих абонентом протягом місяця, в якому було зафіксовано перевищення допустимих концентрацій по кожному виду забруднень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу для оплати рахунки за перевищення вмісту забруднюючих речовин у стічних водах підприємства на суму 71 395,70 грн., а саме: за серпень 2014 року (місяць, в якому було виявлено забруднення), а також за червень-липень 2014 року, виходячи із систематичності порушень відповідачем Правил приймання стічних вод, який (рахунок) оплачений не був.

Стосовно систематичності порушень відповідачем Правил приймання стічних вод, що надає право водоканалу стягувати з абонента грошові кошти за перевищення, зокрема, понаднормативних забруднень, не тільки за місяць, в якому було виявлено таке порушення, а й за два попередні місяці, то як вірно встановили суди, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, систематичність порушення відповідачем вказаних Правил підтверджується наявними в матеріалах справи актами відбору проб стічних вод, складеними позивачем за участю відповідача у квітні та листопаді 2013 року та протоколами вимірювань показників складу та властивостей стічних вод, в яких зафіксовані перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах відповідача, а також виставленими позивачем та оплаченим відповідачем рахунками за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин за 2013 рік.

Отже, встановивши наведені обставини справи та керуючись наведеними нормами, суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку про правомірність задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу у сумі 71 395,70 грн. за перевищення вмісту забруднюючих речовин у стічних водах відповідача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, зокрема, трьох процентів річних від простроченої суми.

Отже, виходячи з наведеної норми, є вірним висновок судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідач 3% річних, нарахованих позивачем на суму вказаної заборгованості у розмірі 64,55 грн. в порядку ст. 625 ЦК України.

Стосовно доводів касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України щодо обов'язковості умов договорів, а саме, як стверджує скаржник, судами залишено поза увагою п. 6.5 договору, в якому сторони погодили, що скид абонентом стоків з понаднормативним перевищенням допустимих забруднень сплачується за підвищеним тарифом за весь об'єм стічних вод, скинутих абонентом протягом місяця, в якому було зафіксовано перевищення допустимих концентрацій по кожному виду забруднень, а тому, слід було стягувати з відповідача грошові кошти за перевищення допустимих забруднень за один місяць, в якому було виявлено таке порушення, а не за три місяці, як було зроблено судами, колегія суддів зазначає наступне.

Так, дійсно в п. 6.5. договору сторони узгодили, що скид абонентом стоків з понаднормативним перевищенням допустимих забруднень сплачується за підвищеним тарифом за весь об'єм стічних вод, скинутих абонентом протягом місяця, в якому було зафіксовано перевищення допустимих концентрацій по кожному виду забруднень.

В той же час, в преамбулі договору зазначено, що сторони при його укладенні та виконанні керуються в тому числі й нормативними актами України, зокрема, Правилами приймання, якими, як вказувалося вище, за систематичність їх порушення, в даному випадку, систематичність перевищення допустимих забруднень, стягується плата не тільки за той місяць, в якому це було зафіксовано, а й за два попередніх місяці.

Щодо доводів скаржника про те, що перевищення забруднення сталося не з його вини, а через прорив на колекторі водопроводу, що на думку скаржника, підтверджується листом позивача від 21.04.2015 №3766/14-06, колегія суддів зазначає, що вказаний лист не підтверджує прориву водопроводу саме у серпні 2014 року, адже, в ньому йдеться про те, що на час перевірки дотримання підприємством Правил приймання стічних вод підприємств в міську систему каналізації, яка проходила 26.03.2015, прорив труб був усунутий. В той же час, не зазначено, що цей прорив мав місце саме в серпні 2014 року, а не в будь-якому іншому місяці як 2014 року, так і 2015 року, оскільки, як вказувалося вище, лист позивача датований квітнем 2015 року.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст.ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому засіданні всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій, що покладені в основу прийнятих у даній справі судових рішень, а тому не є підставою для їх скасування.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЛІНДЕ ГАЗ Україна" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2015 у справі №904/4678/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере